Страхове відшкодування в разі настання страхового випадку

Порядок здійснення страхового відшкодування в разі на­стання страхового випадку регламентує розд. ІІІ Закону. У разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує в установленому За­коном порядку оцінену шкоду, якої було завдано в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну тре­тьої особи.

Крім того, якщо судом встановлено відшкодувати потерпіло­му моральну шкоду, передбачену пп. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК, таке від­шкодування в розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого

Шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого у ре­зультаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна), пов’язана:

S з лікуванням потерпілого;

S тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

S стійкою втратою працездатності потерпілим;

S смертю потерпілого.

Відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого

У зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрун­товані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утри­манням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препара­тів.

Шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим

У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються неотримані доходи за підтверджений відповід­ним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності. Дохо­ди потерпілого оцінюються в таких розмірах:

• для особи, що працює (особи, яка працює за трудовим дого­вором), неотримана середня заробітна плата, обчислена відповід­но до норм законодавства України про працю;

•   для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, — не- отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;

•   для повнолітньої особи, яка не працює, допомога в розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, установленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних роз­рахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний до­хід з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попере­дній до настання страхового випадку календарний рік та дохід протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Відшкодування шкоди, пов’язаної зі стійкою втратою працездатності потерпілим

У зв’язку зі стійкою втратою працездатності потерпілим відшко­довуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втра­ти ним працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за ра­хунок іншого обов’язкового виду страхування.

Якщо потерпілий, який навчається на денному (очному) відді­ленні закладу освіти, унаслідок стійкої втрати працездатності не має можливості й далі навчатися на денному (очному) відділенні, страховик або МТСБУ оплачує його навчання на заочному відді­ленні акредитованого закладу освіти України.

Якщо потерпілий, в якого настала стійка втрата працездатнос­ті, має можливість освоїти одночасно нову професію з метою одержання доходів від праці, яка сумісна з його теперішнім ста­ном здоров’я, страховик чи МТСБУ оплачує його професійну освіту, що відповідає освіті того ступеня, яка була в потерпілої особи на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів у зв’язку із стійкою втратою працездатності, відшкодовуються витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпі­лого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклу­ванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.

Шкода, пов'язана зі смертю потерпілого

Право на одержання відшкодування за шкоду, пов’язану зі смертю потерпілого, мають особи, які перебували на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання.

У зв’язку зі смертю годувальника в результаті дорожньо- транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають:

S діти (у тому числі усиновлені) — до досягнення ними пов­ноліття;

J непрацездатна вдова (вдовець), непрацездатні батьки — до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдовець), якщо у сім’ї є діти віком до восьми років;

S інші члени сім’ї, які перебували на утриманні потерпілого.

Страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпі­лого в результаті дорожньо-транспортної пригоди настала протя­гом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є пря­мим наслідком такої дорожньо-транспортної пригоди.

У зв’язку зі смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю на­лежала б за його життя, за вирахуванням пенсій, наданих утри­манцям унаслідок втрати годувальника.

Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодо­вуються після надання страховикові оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Шкода, завдана майну

Шкода, завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, пов’язана:

•    з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

•    пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

•style='font:7.0pt "Times New Roman"'>     пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

•    проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

•    пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

•    евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транс­портної пригоди.

Шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу

У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодо­вуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транс­портного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, установленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транс­портного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспорт­ного засобу, який керував транспортним засобом у момент доро­жньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Шкода, пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізич­но знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу пере­вищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транс­портної пригоди.

Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорож­ньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспор­тного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшко­дування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та ви­тратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо- транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу набуває страховик чи МТСБУ.

Шкода, пов'язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням

Шкода, пов’язана з пошкодженням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей чи їх фізичним знищенням, — це різниця між вартістю відповідного об’єкта до та після дорож­ньо-транспортної пригоди.

Випадки, коли шкода не відшкодовується

Відповідно до Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:

—   шкоду, завдану під час експлуатації забезпеченого транс­портного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно- правової відповідальності відповідно до закону;

—   шкоду, завдану забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

—   шкоду, завдану життю та здоров’ю пасажирів, які були в забезпеченому транспортному засобі, що спричинив дорожньо- транспортну пригоду, та які застраховані відповідно до п. 6 ст.

—   шкоду, завдану майну, яке було в забезпеченому транспор­тному засобі, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

—   шкоду, завдану при використанні забезпеченого транспор­тного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіцій­них змаганнях;

—   шкоду, пов’язану із втратою товарного вигляду транспорт­ного засобу;

—    шкоду, завдану пошкодженням або знищенням унаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, бі­жутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошо­вих знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателісти­чних, нумізматичних та інших колекцій;

—    шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної приго­ди, якщо вона відбулась унаслідок масових заворушень і групо­вих порушень громадського порядку, військових конфліктів, те­рористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов’язаної з цією пригодою.

Повідомлення про страховий випадок

Учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов’язані:

• терміново повідомити про дорожньо-транспортну пригоду відповідні органи Міністерства внутрішніх справ України;

•    вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох ро­бочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено до­говір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідаль­ності, або, у випадках, передбачених Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

•    проінформувати один одного про себе, своє місце прожи­вання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси;

•    вжити всіх можливих заходів з метою запобігання чи змен­шення дальшої шкоди;

•    зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в тако­му стані, в якому воно залишилося після дорожньо-транспортної пригоди, доти, доки їх не огляне призначений страховиком ава­рійний комісар або експерт.

Під час оформлення відповідних документів про дорожньо- транспортну пригоду працівники органів Міністерства внутрі­шніх справ України встановлюють та фіксують необхідні відомо­сті щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відпові­дальності учасників цієї пригоди.

Дії страховика після одержання повідомлення про страховий випадок

Страховик терміново, але не пізніше від трьох робочих днів (увраховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), повинен направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та (або) до місце­знаходження пошкодженого майна для визначення причин на­стання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначе­ний строк аварійний комісар або експерт не з’явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик повинен відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Заява про страхове відшкодування

Для одержання страхового відшкодування особа, яка має пра­во на відшкодування, подає страховикові (або якщо страховик невідомий — МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім’я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в)  зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування за­вданих збитків;

color=black face="Times New Roman">г)  інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відпо­відальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та до­кази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д)  розмір шкоди;

е)  підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну приго­ду, довідки відповідних закладів охорони здоров’я щодо тимчасо­вої втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які стосуються даної дорожньо- транспортної пригоди, завірені в установленому порядку.

Страховик зобов’язаний надавати консультаційну допомогу заявникові при складанні заяви та на прохання заявника повинен ознайомити його з відповідними нормативними актами та поряд­ком обчислення страхового відшкодування.

Рішення страховика

Після розгляду страховиком наданих йому визначених у ст. 35 Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик повинен направити заявнику письмове повідомлення щодо при­йнятого рішення. Якщо особа, яка має право на одержання від­шкодування, не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд зазначеного рішення. Якщо прийняте МТСБУ рішення не задовольняє таку особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди в установле­ному законом порядку.

Порядок виплати страхового відшкодування

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня одержання страховиком визначених у ст. 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішен­ням суду. За кожен день прострочення виплати страхового від­шкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на одержання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахун­ку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який нараховується пеня.

При вирішенні питання про виплату страхового відшкодуван­ня у зв’язку із заподіяною особі шкодою страховик має право письмово вимагати від відповідного закладу охорони здоров’я ві­домості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, використовувати висновки судово-медичної експертизи, а також за потреби одержати додаткову інформацію, направити потерпі­лого на медичне обстеження, відшкодовуючи всі пов’язані з цим витрати. Відомості, одержані страховиком про діагноз, лікування та прогноз захворювання потерпілого, є конфіденційними.

Страховик має право здійснювати виплату страхового від­шкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші по­слуги, пов’язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі коли такі витрати здійснюються за зго­дою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього пого­дження зі страховиком, останній має право відмовити у компен­сації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.

Страхувальником або особою, відповідальність якої застрахо­вана, потерпілому має бути компенсована сума франшизи в пов­ному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового від­шкодування.

Регресний позов страховика та МТСБУ

Страховик після виплати страхового відшкодування має пра­во подати регресний позов:

1)  до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп’яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманювальних речовин;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керу­вання транспортним засобом відповідної категорії;

в)  якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установле­ному порядку перевірки, яка констатує дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманювальних речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної перевірки, що констатує;

New Roman">г)  якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установ­леному порядку безпосереднім наслідком невідповідності техні­чного стану та обладнання транспортного засобу наявним вимо­гам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визна­чених у підп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону;

2)   до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо завдана у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

3)   до особи, яка завдала шкоди навмисно.

МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

1)   до власника транспортного засобу, що спричинив дорож­ньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно- правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 Закону;

2)   до водія транспортного засобу, який заволодів транспорт­ним засобом за допомогою протиправних дій;

3)   до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що за­вдав шкоди, було встановлено та страховик був повинен, але не ви­платив страхове відшкодування в порядку, установленому Законом;

4)   до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо завдана в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.

6.2.5.