ПЕРЕДМОВА

З моменту закріплення в Господарському Кодексі України (далі - ГК України) загальних положень про страхування у сфері господарювання склалися об’єктивні передумови для розробки тео­рії страхових правовідносин у цій сфері.

На тлі синергетичної парадигми можна стверджувати, що страхові правовідносини у сфері господарювання є складною від­критою системою, що постійно змінюється (еволюціонує) і містить цілий ряд самостійних підсистем, які розвиваються, в тому числі й за своїми внутрішніми законами. Такі категорії заходяться у пря­мому взаємозв’язку між собою, впливають одна на одну, проте пот­ребують чіткого розмежування та належного регулювання з метою з’ясування їх специфіки.

Проведене нами дослідження довело, що конструкція стра­хових правовідносин у сфері господарювання містить низку систе­моутворюючих елементів, аналіз яких надав змогу визначитися із сутністю, місцем, метою, характерними ознаками, особливостями та поняттям таких правовідносин. Ключовим елементом таких спе­цифічних праововідносин виступає «страхова діяльність». Систем­ний аналіз вказаної категорії дозволив визначити широке коло су­путніх із цим феноменом явищ, процесів та понять (страховий фонд, страхова послуга, ринок страхових послуг, державний нагляд за страховою діяльністю тощо) та означити страхову діяльність як складну комплексну підсистему у загальній системі страхових від­носин у сфері господарювання. Зрозуміло, що при виході українсь­кої економіки із стану депресії потреба у страховій діяльності як формі реалізації страхових правовідносин у сфері господарювання зростатиме разом із ростом економіки.

Вивчення страхових правовідносин у сфері господарювання потребувало звернення як до питань формування загальнотеоретич­ної концепції правовідносин, яка є однією з найбільш складних як із точки зору загальної теорії права, так і з погляду визначення принци­пових засад регулювання і функціонування окремих галузей права, так і до проблематики господарських правовідносин. Адже страхове правовідношення яке є різновидом правового відношення, у сфері господарювання набуває специфіки правовідношення госопдаорсько- го. Саме тому побудова поняття страхового правовідношення у сфері госопдарювання, розкриття його специфічних ознак та визначення поняття не могла бути досягнута нами поза аналізом наявних дос­ліджень правових відносин та господарських правовідносин, що існують у науковій юридичній літературі.

На нашу думку, актуальність аналізованого питання зумовле­на насамперед недосконалістю регулювання норм права страхових правовідносин в Україні. Слід наголосити, що чинному законодав­ству України про страхування властиві як значні прогалини, так і колізії між правовими нормами, не досягнуто необхідної узгодже­ності між нормативними актами законодавства загальної дії та спе­ціального (відомчого) законодавства.

Відмінною рисою українського законодавства є те, що воно формується в умовах трансформаційної економіки, що впливає на інтенсивність розвитку законотворчого процесу і зумовлене потре­бами реформування суспільства, переходом його до ринкової еко­номіки та розбудовою правової держави.

Автор висловлює щиру подяку своєму науковому консультан­ту - доктору юридичних наук, професору, академіку НАПрН України, завідувачу кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Щер­бині Валентину Степановичу за цінні поради, творче спрямування, а також підтримку при написанні цієї праці та в усіх починаннях, всьому професорсько-викладацькому складу кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного універ­ситету імені Тараса Шевченка.