Передмова

Regula est, quae rem quae est breviter enarrat.

Non ex regula ius sumatur, sed ex iure quod est regula fiat\'

Удосконалення якості юридичної техніки, розробка нових концептуальних підходів до закону й аналогії права - стратегічні завдання для українського правознавства у сфері юридичної техніки.

Проблеми юридичної техніки є найважливішими для кожної національної юридичної науки. Будучи однією з центральних ланок буття права, юридична техніка сприяє не тільки виокремленню конкретної правової галузі, а й інтеграціїїхрозвитку, що визначається потребами розвитку базових концепцій теоретичного правознавства. Звідси постає необхідність сучасного врахування специфіки юридично-технологічних прийомів у різних галузях права, оскільки цілком очевидною залишається неспіввідносність об’єктів і методів галузевого правового регулювання.

Юридична техніка за багато століть набула характеру складної інституційної освіти зі своєю філософією і автономними доктринами. Тим часом концепція юридичної техніки, що розробляється у рамках загальної теорії права, не повинна виключати можливості більш широкого залучення практичного арсеналу галузевих наук. Таким чином відбувається взаємозбагачення юридичних напрямів, а теоретична думка доповнюється новою синтезованою якістю.

Як справедливо вказує передмова до книги E. Аннерса «Історія європейського права», «...від того, якою мірою в країні розвинена юридична техніка, багато в чому залежить рівень її цивілізованості».

За багато років дослідження проблем юридичної техніки, її структури, взаємозв’язку й взаємозумовленості елементів одні з висунутих юридичною наукою гіпотез отримали підтвердження практикою і набули майже аксіоматичного характеру, інші залишилися дискусійними.

Впродовж останнього десятиліття українська держава зіткнулася з низкою небезпечних за своїми наслідками внутрішньодержавних соціально-політичних явищ і тенденцій. 3 огляду на це основний акцент необхідно зробити не тільки на вдосконаленні техніко- юридичної якості чинного законодавчого масиву, а й на глибокому загальнотеоретичному аналізі тих правових джерел, з якими українське законодавство тісно переплітається.

¹3 лат.: «Правило - це те, що коротко описує існуюче поняття. He з правила формується право, але з чинного права створюється правило».

Актуальність вивчення юридичної техніки обумовлена тим, що вона як цілісний, 11 соціально-правовий інститут, як практичний метод створення та розвиткудіючого права об’єктивно необхідна людському суспільству. Будучи засобом створення й удосконалення права, юридична техніка супроводжує його на всіх етапах розвитку, відображаючи її національні та історичні особливості.

У сучасній правосвідомості - складовій цивілізаційної культури є набагато більше уявлень про юридичні конструкції, окремі юридично значущі дії та стійкі підрозділи галузей законознавства, які зберігаються від попередніх історичних епох, ніж у політичній культурі. Ha відміну від правової політики, яка є провідником впливу «зовнішніх» чинників, що визначають стратегічні напрями формування правової системи, юридична техніка - внутрішній, власне юридичний інструментарій, що дозволяє вдосконалювати правову систему і підтримувати її «в робочому стані».

Юридична техніка належить до числа «вічних» правових явищ, які ніколи не втрачають своєї актуальності. Юридична техніка - це сукупність певних прийомів, правил, методів, що застосовуються як при розробці змісту та структури нормативно- правових актів, так і при їх втіленні в життя. Елементами юридичної техніки є юридична термінологія, юридичні конструкції, способи побудови нормативно-правових актів.

Техніка юридичного письма як ідеальна й матеріальна основа професійної компетентності парламентаріїв, службовців апарату держави, юристів є незамінною.

Основу термінологічної системи права, що виступає своєрідним ядром, яке об’єднує всі структурні елементи та стилістичні зрізи юридичної мови, утворюють наукові терміни, що змінюються і розвиваються в міру розвитку юридичної науки.

3 їх сукупності викристалізовуються найбільш вдалі й точні терміни, що позначають найважливіші юридичні поняття, які набувають статусу нормативно-правових, а потім застосовуються у всіх сферах юридичної діяльності, у всіх видах нормативно-правових актів, підживлюючи тим самим розвиток науки.

Ha сучасному етапі суспільного розвитку значна частина чинних нормативно- правових актів є неякісною з огляду на нормотворчу техніку. Невдале формулювання або неточне вживання термінів, допущення суперечливих положень у законодавстві, некоректні посилання породжують помилки й непорозуміння в юридичній практиці, перешкоджають ефективному реформуванню всіх сфер державного та громадського життя, ускладнюють удосконалення правової системи України. Отже, сьогодні вже не викликає сумнівів той факт, що юридична техніка має не тільки прикладне, а й істотне значення для нормотворчості. Тому цілком природним є суттєве посилення інтересу науковців і практиків до проблем юридичної техніки.

Метою вивчення юридичної техніки є формування конкретних практичних навичок: пошуку інформації, підготовки та оформлення юридичних документів, нотаріальної техніки, письмової та усної аргументації переговорного процесу, техніки співбесіди, усного виступу в суді, здійснення юридичних дій, укладання договору тощо. Значення їх надзвичайно велике. Ha жаль, вища юридична освіта в Україні на сьогодні надмірно теоретизована, відірвана від практики. Навіть викладання галузевих дисциплін часто буває більше зорієнтоване на вивчення теоретичних конструкцій, ніж на практичне застосування відповідних знань. У результаті, закінчивши вищий

Передмова

12 юридичний навчальний заклад, учорашні студенти виявляються не готовими до професійної діяльності.

За своїм статусом, ступенем розробленості, значенням у формуванні професійної компетентності майбутнього юриста юридична техніка цілком може претендувати на роль однієї з базових, засадничих дисциплін у системі втцої юридичної освіти. Визнання її самостійною галуззю правової науки та введення в освітній процес створять умови для того, щоб побудувати систему навчання юриста на принципах, що відповідають запитам сучасної юридичної практики.