Передмова

Нотаріальна діяльність завжди виконувала важливу роль у суспільному житті країн, адже нею забезпечувалася приват­на власність на майно, зокрема нерухоме.

Від якості нотаріальної діяльності залежить нормальне функціонування цивільного обороту держави, ефективність охорони і захисту майнових прав та законних інтересів грома­дян й інших суб'єктів господарювання.

Виникненню нотаріату як складової правової культури передує насамперед необхідність легалізації різних юридично значущих подій (фактів). Без нотаріуса практично не може обійтися будь-яка держава, фізична чи юридична особа, адже він є з'єднувальною ланкою між громадянами у їх ставленні до цивільних прав та обов'язків.

Право кожного на отримання правової допомоги, зокрема нотаріально-правової, є основоположним та гарантованим Конституцією України, забезпечується завдяки системі орга­нів, наділених правом учиняти нотаріальні дії.

Нотаріальна діяльність - це різновид юридичної діяль­ності, що має превентивний (попереджувальний) характер та охоплює сукупність постійно або систематично здійсню­ваних публічних дій, спрямованих на юридичне закріплення безспірних цивільних прав і фактів (надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам), які виконуються органами нотаріату та квазінотаріату, з метою забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які звернулися по вчинення нотаріальних дій та надання правової допомоги.

Нотаріат та нотаріальна діяльність співвідносяться як правовий інститут і система правовідносин, які виникають у зв'язку з і організацією нотаріату, і безпосереднім учиненням нотаріальних дій (нотаріальним процесом).

Правове регулювання нотаріальної діяльності та здійс­нення нотаріального процесу в Україні реалізуються у право­вому полі.

Правове регулювання нотаріальної діяльності обумовле­но низкою чинників, як-от: рівнем економічного розвитку сус­пільства, соціальною структурою суспільства, рівнем освіче­ності та правової культури громадян, рівнем засобів і методів правового регулювання.

Органи нотаріату як органи безспірної юрисдикції захи­щають суб’єктивні права та законні інтереси фізичних і юри­дичних осіб, надаючи вчинюваним нотаріальним діям більшої доказової сили.

Із проголошенням незалежності Україна впевнено стала на шлях радикальних реформ. Зокрема, було проведено еко­номічні реформи, які сприяли розвитку та зміцненню інститу­ту приватної власності в державі та потребували радикальних змін також у правовій сфері.

Визначною подією в історії сучасної України стало ухва­лення нового Закону України «Про нотаріат», що набув чин­ності 1 січня 1994 р., створив новий правовий інститут - нота­ріуса, котрий реалізується приватною нотаріальною діяльніс­тю. За минулі роки законодавство, яке регулює нотаріальну діяльність, зазнало суттєвих змін, що зумовлює потребу пере­гляду низки базових юридичних концепцій, напрацювання нових підходів до регулювання нотаріальних відносин у су­спільстві та визначення стратегії їхнього розвитку.

Нотаріат України відіграє важливу роль у здійсненні пра­воохоронної функції держави. До обов’язків нотаріуса від­носять сприяння громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інте­ресів, роз’яснення їхніх прав і обов’язків, попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридич­на необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.

Метою цього підручника є формування теоретичних і практичних знань, які б допомогли здобувачам вищої освіти в оволодінні необхідними основами провадження нотаріаль­ного процесу органами нотаріату та квазінотаріату, а також підвищення професійного рівня та кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нотаріусів.