<<
>>

Основні положення щодо визначення походження дитини

Народження фізичної особи з правової точки зору є юридичним фактом, з яким норми права пов’язують виникнення різноманітних правовідносин. Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 ЦК України у момент народження фізичної особи виникає її цивільна правоздатність.

Народження дитини приводить до виникнення спорідненого зв’язку між нею та її матір’ю й батьком.

Спорідненням визнається зв’язок між особами, які походять одна від одної або від спільного предка. Споріднення як юридичний факт має триваючий характер (стан).

Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, моральний, особистий чи майновий характер. Права та обов’язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків батьків та дітей є кровне споріднення, походження дітей від цих батьків. Однак саме по собі біологічне походження спричиняє встановлення лише моральних обов’язків батьків і дітей. Духовні та моральні відносини між батьками та дітьми можуть існувати незалежно від того, народжена дитина у шлюбі чи поза шлюбом, записані батьки як такі у Книзі реєстрації народжень чи ні. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв’язку між нею та її батьком і матір’ю.

Юридичне значення факт походження набуває лише з моменту його державної реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану (органи РАЦС). Саме тоді діти визнаються дітьми своїх батьків не лише біологічно, а й юридично. З цього моменту виникає юридичний зв’язок між батьками та дітьми.

Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому СК України.

Основні засади щодо визначення походження дитини регламентовані главою 12 розділу III СК України.

Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою (ст.

122 СК). Дитина, зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.

Дитина, народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства.

Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.

Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій (ст. 123 СК). У разі народження дружиною дитини, зачатої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини.

У разі перенесення в організм іншої жінки ембріона людини, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій, батьками дитини є подружжя.

Подружжя визнається батьками дитини, народженої дружиною після перенесення в її організм ембріона людини, зачатого її чоловіком та іншою жінкою в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю (ст. 124 СК). Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі.

Батьківство попереднього чоловіка може бути визначене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою (ст. 125 СК). Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається:

1) за заявою матері та батька дитини;

2) за рішенням суду.

Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою (ст. 126 СК). Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.

Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені.

Визнання батьківства за рішенням суду. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до положень ст. 135 СК.

Відповідно до положень ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка на момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред’явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до положень ст. 135 СК. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Особа, яка вважає себе матір’ю дитини, може подати до суду заяву про визнання свого материнства, якщо запис про матір дитини вчинено відповідно до ч. 2 ст. 135 СК України.

У разі смерті жінки, яка вважала себе матір’ю дитини, факт її материнства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту материнства приймається судом, якщо запис про матір дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 2 ст. 135 СК. Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір’ю, а чоловік - батьком дитини.

Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене (ст. 135 СК). При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті матері, а також при неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до ст. 135 СК, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина.

Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім’я, по батькові дитини і відомості про батьків.

2.

<< | >>
Источник: Сімейне право України: навчальний посібник / Т. А. Кобзєва, В. С. Шапіро. - Суми : Сумський державний університет,2015. - 90 с.. 2015

Еще по теме Основні положення щодо визначення походження дитини:

  1. § 3. Визначення походження дитини від батька, який перебуває у шлюбі з матір’ю дитини
  2. § 4. Визначення походження дитини від батька, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини
  3. § 2. Визначення походження дитини від матері
  4. § 5. Колізійні проблеми визначення походження дитини
  5. § 2. Визначення походження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі між собою.
  6. § 3. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
  7. Основні положення щодо створення КФН
  8. Вирішення питань щодо виховання дитини
  9. Глава 8. Визначення походження дітей
  10. § 1. Особисті немайнові права та обов'язки батьків щодо дитини
  11. § 2. Правовідносини батьків і дітей щодо утримання. Обов’язок батьків утримувати дитину
  12. Основні терміни і визначення
  13. 1.2. Обґрунтування кредитоспроможності позичальника щодо визначення забезпечення кредитних операцій
  14. Стаття 106. Обов\'язки щодо визначення спільних меж
  15. § 1. Правовий статус дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування.
  16. 1.2. Основні вимоги законодавства щодо охорони ґрунтів
  17. Основні напрямки адміністративної діяльності міліції щодо протидії нелегальній міграції.
  18. 1. Основні положення
  19. Основні завдання ОВС щодо забезпечення правил дозвільної системи в Україні
  20. Загальні положення щодо розробки ПЛАС
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -