Основні напрямки адміністративної діяльності міліції щодо протидії нелегальній міграції.

Проблема боротьби з нелегальною міграцією в Україні стає з кожним днем нагальною та потребує винайдення шляхів її вирішення. Одним із напрямків її вирішення є підвищення ефективності діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України направлених як на здійснення профілактичних заходів щодо протидії нелегальній міграції так і вжиття заходів щодо виявлення нелегальних мігрантів, притягнення їх до відповідальності та вирішення питання про їх примусове видворення за межі території України.

Протидія нелегальній міграції відбувається з використанням основних методів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, за основними напрямками протидії, що найяскравіше відображають її зміст та сутність.

До основних напрямків адміністративної діяльності міліції щодо протидії нелегальній міграції слід віднести:

- попередження (профілактика) порушень міграційного законодавства з боку іноземців та осіб без громадянства, недопущення проживання на території України без реєстрації, відповідного дозволу тощо;

- припинення протиправної поведінки нелегальних мігрантів за допомогою заходів адміністративного припинення (скорочення строку тимчасового перебування, прийняття рішення про примусове повернення, примусове видворення);

- охорона та супровід нелегальних мігрантів у пунктах тимчасового перебування іноземців, здійснення заходів спрямованих на виконання постанови про примусове видворення іноземців та ОБГ з території України;

- притягнення іноземців та осіб без громадянства до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства, в тому числі застосування заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення (доставлення, адміністративне затримання тощо);

- виконання міждержавних угод про реадмісію осіб.

Незважаючи на спорідненість засобів і способів попередження та припинення, як основних методів протидії нелегальній міграції, їх слід відокремлювати за метою застосування.

Профілактичні заходи вживаються з метою недопущення нелегальної міграції, серед них найбільш ефективними є:

1) оприлюднення та роз’яснення через засоби масової інформації, державні органи, підприємства, установи, організації, що приймають іноземців вимог нормативно-правових актів щодо порядку в’їзду іноземців, їх транзитного проїзду, перебування та виїзду з території України;

2) підготовка та розміщення наочної інформації про правила в’їзду іноземців, їх транзитного проїзду, перебування та виїзду з території України, заходів відповідальності за порушення цих правил. Таку інформацію доцільно поміщати в доступних для огляду місцях в межах пунктів пропуску через державний кордон України, аеропортах, аеровокзалах, залізничних, морських та річкових вокзалах; в містах зібрання та спілкування іноземців та ін..;

3) проведення співбесід з іноземцями на предмет перевірки наміру їх подальших планів на життя і перебування в Україні;

4) інформування громадян України про стан, причини та наслідки нелегальної міграції в Україні;

5) перевірка документів на право проживання на території України;

6) перевірка своєчасного вжиття заходів направлених до забезпечення встановленого порядку реєстрації та перебування іноземців.

Діяльність міліції, щодо припинення протиправної поведінки нелегальних мігрантів спрямовується на застосування працівниками органів внутрішніх справ різних адміністративно-правових заходів, в тому числі специфічної "міграційної групи".

Заходи припинення нелегальної міграції в процесі їх практичної реалізації інтегруються в діяльність органів внутрішніх справ щодо виявлення нелегальних мігрантів, їх затримання, встановлення фактів порушень міграційного законодавства та усунення шкідливих наслідків цих порушень. Характеристику даних заходів доцільно проводити з урахуванням специфіки діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ, що забезпечують протидію нелегальній міграції.

З метою підвищення ефективності роботи органів і підрозділів внутрішніх справ з протидії нелегальній міграції 31.07.2003 Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ № 829 "Про затвердження Основних напрямків службової діяльності структурних підрозділів апарату МВС України та відповідних органів і підрозділів ГУМВС, УМВС, УМВСТ, внутрішніх військ МВС України по протидії незаконній міграції".

Даним наказом визначено деякі спеціальні цільові операції, спрямовані на боротьбу з незаконною (нелегальною) міграцією та її негативними проявами, участь у проведенні та організації яких здійснює міністерство внутрішніх справ України. Серед найбільш значимих і таких, що найчастіше проводяться, операцій, необхідно виділити "Мігрант", "Студент", "Турист" тощо.

Роботу щодо виявлення нелегальних мігрантів в регіоні необхідно організовувати і проводити за такими напрямами:

- відпрацювання місць вірогідного проживання нелегальних мігрантів;

- відпрацювання місць можливого працевлаштування нелегальних мігрантів та здійснення ними торгівельної діяльності;

- проведення перевірок паспортних документів у іноземців в громадських місцях, місцях проведення дозвілля і відпочинку.

1. Відпрацювання місць вірогідного проживання нелегальних мігрантів в:

а) приватних помешканнях:

Зниження життєвого рівня певної категорії населення, призвело до бажання окремих громадян покращити своє економічне становище за рахунок протиправного надання іноземцям свого житла. У зв'язку з цим виявлення приватних адрес проживання "нелегалів", притягнення до відповідальності осіб, що незаконно поселяють їх на своїй житловій площі, є однією з важливіших складових роботи з протидії нелегальній міграції.

З метою підвищення ефективності цієї роботи в першу чергу необхідно проводити огляд приватних помешкань:

- громадян, в квартирах чи домоволодіннях яких в минулому затримувались нелегальні мігранти;

- громадян, які зверталися до ДМС України, з клопотанням про продовження терміну перебування іноземцям та особам без громадянства;

- громадян, які зверталися до ДМС України, з клопотанням про оформлення запрошень для іноземців на в'їзд в Україну;

- іноземних громадян, які отримали дозвіл на імміграцію і були документовані посвідками на постійне проживання в Україні;

- іноземних громадян, які отримали дозвіл на працевлаштування та посвідку на тимчасове проживання в Україні;

При перевірці приватних помешкань необхідно в обов'язковому порядку оглядати також присадибні господарчі будівлі і нежилі приміщення (гаражі, сінники, підвали, горища тощо), встановлюючи при цьому місця облаштування можливих схованок іноземців.

б) готелях та гуртожитках:

У середовищі нелегальних мігрантів проживання в готелях не популярне з фінансових причин, а також через те, що процедура поселення іноземця передбачає надання ним свого національного паспорту, підтвердження законності перебування в державі, заповнення анкет тощо. Разом з тим, мають місце випадки, коли посадові особи готелю, через професійну некомпетентність або зловживаючи своїм службовим становищем, поселяли нелегальних мігрантів без перевірки законності перебування в державі або одноразово надавали номери лише на нічний час. З урахуванням цього проведення перевірок готелів залишається одним із шляхів виявлення та затримання нелегальних мігрантів. Т акі перевірки рекомендовано проводити у ранкові та вечірні години, перед перевіркою аналізуються журнали обліку поселення в готель та анкетні листки, з залученням відповідних працівників ДМС України.

При проведенні перевірки співробітниками міліції блокуються виходи з поверху та з готелю (гуртожитку), контролюються вікна першого поверху, пожежні драбини, інші шляхи можливої втечі порушників. Особливу увагу необхідно приділяти перевірці гуртожитків навчальних закладів і першочергово тих, де навчаються іноземні студенти.

в) нежилих приміщеннях:

Нежилі приміщення (покинуті будинки, недобудовані споруди, дачі, мисливські та рибальські хатки, приміщення комунальних служб тощо) часто використовуються нелегальними мігрантами як місця тимчасового перебування одразу після в'їзду в Україну або під час переміщення територією країни з одного населеного пункту в інший, особливо в прикордонних районах. Їх перевірку бажано здійснювати спільними силами працівників МВС України та Державної прикордонної служби, переважно у весняно-літній період.

2. Відпрацювання місць можливого працевлаштування іноземців та здійснення ними торгівельної діяльності.

Однією із сприятливих причин осідання в Україні нелегальних мігрантів є можливість незаконно працевлаштуватись або здійснювати приватну торгівлю, щоб забезпечити та надати фінансову підтримку родичам за кордоном.

Особливу увагу слід приділяти перевіркам об'єктів, власники яких можуть використовувати працю нелегальних мігрантів через її низьку вартість (сільськогосподарські, будівельні підприємства). При відпрацюванні колективних сільськогосподарських підприємств необхідно в обов'язковому порядку перевіряти тимчасові пункти проживання робітників на полях (польові стани), склади, клуби, школи (у літній час) та інші місця можливого поселення великої кількості людей.

Роботу з перевірки суб'єктів підприємництва необхідно використовувати для встановлення і припинення діяльності так званих "віртуальних фірм", які засновані іноземцями лише з метою своєї легалізації в Україні. До такої роботи доцільно залучати територіальні органи ДМС України та Державної податкової служби.

Торгівельна діяльність традиційно використовується іноземцями як найдоступніший засіб забезпечення свого існування в державі. В зв'язку з цим важливе значення в досягненні результатів в роботі з протидії нелегальній міграції має організація органом внутрішніх справ своєї діяльності на базарах та ринках регіону. Передусім така робота покладається на працівників міліції міграційного контролю, які не тільки безпосередньо виявляють і затримують нелегальних мігрантів, збирають необхідну інформацію про кількісний склад іноземців на ринку в розрізі країн, поширені місця здійснення ними торгівлі, відпочинку, зберігання товару.

Враховуючи те то серед нелегальних мігрантів поширена практика торгівельної діяльності не особисто, а через найманих працівників, відпрацювання ринків необхідно проводити вранці при отриманні "реалізатором" від іноземця товару або перед закриттям ринку при передачі іноземцю денної виручки.

3. Проведення перевірок паспортних документів у іноземців в громадських місцях, місцях проведення дозвілля і відпочинку.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати дійсний паспортний документ, яким є національний паспорт, або документ, що його замінює, який підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця чи особи без громадянства.

При перевірці документів у іноземних громадян і осіб без громадянства, слід виходити з вимог ст. 5 Закону України "Про міліцію", якою встановлює, що міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов’язки, і зобов’язана дати їм пояснення з цього приводу.

На органи внутрішніх справ відповідно до п. 14 ст. 10 вищезазначеного Закону покладені обов’язки контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транспортного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства. П. 2 ст. 11 цього ж Закону затверджені права міліції перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію.

Пунктом 4 Статуту патрульно-постової служби, затвердженого наказом МВС України № 404 від 28.07.1994 передбачено, що при виконанні службових обов’язків працівники міліції повинні поважати гідність особи і ставитись до неї гуманно, захищати права людини незалежно від її соціального походження, расової та національної належності, громадянства, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань, при звертанні до громадянина називати своє прізвище, звання та пред'являти на його вимогу службове посвідчення.

Тактична зрілість, грамотність дій міліціонера в різних ситуаціях, які дозволяють йому успішно вирішувати питання охорони громадського порядку і боротьби з злочинністю значною мірою визначаються його вмінням правильно будувати свої взаємовідносини з громадянами. У взаємовідносинах з громадянами працівники міліції повинні виявляти високу культуру і такт.

Потрібно пам’ятати, що при спілкуванні з іноземцями міліціонер виступає як обличчя всієї системи МВС та виходячи з його дій в іноземних громадян формується особисте уявлення про професійний рівень та імідж українських правоохоронців.

З документами, що перевіряються у іноземців, необхідно поводитися акуратно, не робити на них або в них будь-яких поміток, не м'яти і не згортати сторінки, оберігати від дощу і снігу, не забруднювати руками. Якщо у документ вкладені гроші, записка тощо, необхідно запропонувати власнику самому вилучити з нього вказані предмети. При перевірці документів, працівникам міліції необхідно вжити необхідних застережних заходів.

Серед основних заходів припинення протиправної поведінки нелегальних мігрантів, необхідно виокремити особливу групу "міграційних" заходів, що застосовуються виключно до іноземців та осіб без громадянства. Так до зазначених слід віднести скорочення строку тимчасового перебування, прийняття рішення про примусове повернення, примусове видворення, заборона подальшого в'їзду в Україну. Але слід зауважити, що МВС втратило повноваження щодо застосування даних заходів примусу, внаслідок передачі їх до ДМС України. Відповідно до п. 4 Положення про Управління міліції міграційного контролю МВС України, затвердженого наказом МВС України від 20.02.2012 № 142, підрозділи ММК МВС лише готують пропозиції про скорочення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, їх примусового повернення, примусового видворення, а також заборони в’їзду в Україну до трьох років.

Виявлені та затримані нелегальні мігранти передаються до органів ДМС України, для прийняття рішення відповідно до законодавства. У випадку якщо іноземці або ОБГ не виконали в установлений строк та без поважних причин раніше прийняте відносно них рішення про примусове повернення з України або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятись від його виконання, таку особу може бути примусово видворено з України на підставі постанови адміністративного суду, що приймається за зверненням ДМС України, ДПС України або СБУ (ст. 30 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").

У такому випадку ДМС України або ДПС України приймає рішення про розміщення нелегального мігранта у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з наступним повідомленням протягом 24-х годин прокурора. Конвоювання зазначених осіб до відповідного пункту перебування здійснюється працівниками ММК МВС України.

Відповідно до Постанови КМУ від 17.07.2003 № 1110 "Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства (ПТПІ), які незаконно перебувають в Україні" пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що належить до сфери управління ДМС України.

Пункт тимчасового перебування призначений для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства у разі:

- коли вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони ухилятимуться від виконання такого рішення,

- прийнято адміністративним судом постанову про їх примусове видворення за межі України,

- вони прибули на територію України відповідно до міжнародних договорів про реадмісію,

- не мають законних підстав для перебування на території України і підлягають примусовому видворенню за її межі.

Відповідно до п. 4 Положення про Управління міліції міграційного контролю МВС України охорона пунктів тимчасового перебування іноземців покладається на підрозділи ММК МВС України.

Іноземці та особи без громадянства утримуються у пункті тимчасового перебування протягом строку, необхідного для виконання постанови адміністративного суду про їх примусове видворення за межі України, але не більш як 12 місяців.

Іноземці та особи без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування та мають бажання працювати, за їх згодою можуть залучатися адміністрацією пункту до виконання робіт з облаштування місця проживання, благоустрою території, а також у майстернях або на промисловій базі пункту чи згідно з трудовими договорами на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих за межами пункту, в денний час під наглядом працівників пункту, які здійснюють їх охорону.

Іноземцям та особам без громадянства, які утримуються в пункті тимчасового перебування, забороняється придбання, зберігання і використання будь-якої холодної зброї, колючих та ріжучих предметів, спиртних напоїв, наркотичних засобів та психотропних речовин або інших одурманюючих речовин, самовільно залишати його територію.

Іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування його адміністрацією після отримання від органу, за рішенням якого вони розміщувалися в пункті, повідомлення про неможливість їх примусового видворення за межі України через відсутність проїзного документа, транспортного сполучення з країною походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб, після завершення дванадцятимісячного строку утримання в пункті або раніше такого строку, якщо зазначеним органом встановлено причини, що перешкоджають примусовому видворенню.

Іноземці та особи без громадянства звільняються з пункту тимчасового перебування також у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, за рішенням суду, що набрало законної сили, про їх звільнення або відмову в примусовому видворенні за межі України та в разі легалізації іноземців та осіб без громадянства в інший передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 5 ст. 30 ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" рішення адміністративного суду про примусове видворення виконується територіальним органом ДМС України, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - ДПС України.

Орган, що був ініціатором звернення до адміністративного суду з позовом про примусове видворення, зобов'язаний проконтролювати правильність та своєчасність виконанням рішення про примусове видворення. З цією метою допускається супровід нелегального мігранта до пункту пропуску через державний кордон, через який заплановано виїзд або до країни походження, чи третьої країни.

Склад супроводу повинен забезпечити надійну охорону іноземців під час їх видворення за межі України. Склад супроводу екіпірується спеціальними засобами. Порядок застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів здійснюється відповідно до законодавства України.

Кількість осіб супроводу визначається шляхом належної оцінки ризиків. До складу супроводу обов’язково входить перекладач (чи особа, яка володіє мовою, якою спілкуються в країні призначення).

Особистий огляд осіб, що видворяються, здійснюється старшим супроводу в ПТПІ перед виїздом до аеропорту. Супровід на борту літака повинен чітко відрізнятись від осіб, що видворяються.

Особи задіяні в супроводі проходять інструктаж. Під час інструктажу перевіряються склад супроводу, форма одягу, вказується вид транспорту, маршрут прямування, порядок організації та здійснення охорони осіб, що супроводжуються, порядок підтримання зв’язку, взаємодії з правоохоронними органами, порядок дій у разі виникнення нестандартних ситуацій, їх фіксації, заходи безпеки.

Супроводження осіб, що видворяються у поїздах, здійснюється у взаємодії з працівниками транспортної міліції.

У разі невиїзду іноземця (з об’єктивних причин) у встановлені строки представники територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону, які супроводжували іноземця до пункту пропуску через державний кордон України, повертають такого іноземця до пункту тимчасового перебування. Про причини невиїзду та повернення іноземця до пункту тимчасового перебування орган або підрозділ, що ініціював рішення про примусове видворення, негайно повідомляє про це ДМС України, Департамент охорони державного кордону Адміністрації Держприкордонслужби України, СБУ.

У разі коли іноземець відмовляється від виконання рішення про примусове видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від виконання такого рішення (іноземець неадекватно поводиться тощо), видворення такого іноземця здійснюється із залученням супроводу, який супроводжує іноземця безпосередньо до країни походження або третьої країни.

Після прибуття в країну призначення старший супроводу у присутності представників МВС України або Адміністрації Держприкордонслужби України при закордонних дипломатичних установах України в країні призначення або у разі їх відсутності у присутності консульської посадової особи передає представникам компетентних органів країни перебування видворених осіб. Після здійснення передачі осіб супровід повертається в Україну.

Одним з основних напрямків адміністративної діяльності міліції щодо протидії нелегальній міграції слід визначити притягнення іноземців та осіб без громадянства до адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства.

Питання адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП під адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (навмисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Сугубо "міграційними правопорушеннями" виступають ст.ст. 203-206-1 КУпАП. Так, ст. 203 КУпАП є головною в питані протидії нелегальної міграції та встановлює підстави відповідальності іноземців та осіб без громадянства за порушення міграційних правил. Дана стаття складається з двох частин. Різниця між ними полягає в місці виявлення правопорушення та, як наслідок, в юрисдикції уповноваженого органу, що має право розглядати протоколи та накладати адміністративні стягнення.

Так, за першою частиною ст. 203 КУпАП виявляє правопорушення та складає адміністративні протоколи - ОВС, а розглядає районний (міський) суд (ст. 221 КУпАП). В свою чергу, з метою економічності та оперативності розгляду справи, друга частина ст. 203 КУпАП, передбачає виявлення, складання, розгляд та накладення адміністративного стягнення органом ДПС України (у випадку виявлення правопорушення в пункті пропуску через держкордон). Суб'єктом правопорушення завжди виступає іноземець або особа без громадянства.

Так відповідно визнається адміністративним проступком порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто:

- проживання без документів на право проживання в Україні;

- проживання за недійсними документами;

- проживання за документами термін дії яких закінчився;

- працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо законодавством передбачена необхідність його отримання;

- недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання;

- ухилення від виїзду з У країни після закінчення відповідного терміну перебування;

- неприбуття без поважних причин у визначений строк, після в'їзду в Україну, до визначеного місця навчання або працевлаштування;

- порушення правил транзитного проїзду через територію України.

Іноземець або особа без громадянства не несе відповідальність за порушення правил перебування у випадку коли вона з наміром набути статусу біженця чи особи, що потребує додаткового захисту перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Порушення встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання, тягнуть за собою притягнення посадових осіб підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України до адміністративної відповідальності за ст. 204 КУпАП.

Особливе місце серед міграційних порушень займає декриміналізований злочин (2003 р.) - незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України. Відповідальність за цієї статтею наступає за дії, що спрямовані на перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (ст. 204-1 КУпАП).

Не несуть адміністративну відповідальність, у випадку повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з метою отримання притулку, набуття статусу біженця чи додаткового захисту, якщо вони без зволікань звернулись із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців та осіб без громадянства, яких запросили в Україну, в приватних справах (приймаюча сторона) і надали їм жилу площу, тягне за собою відповідальність за ст. 205 КУпАП.

Ст. 206 КУпАП, передбачає покарання за надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприяння їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію_України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

Проблемним питанням є практичне застосування даної статті. Так, слід наголосити, що ЗУ "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та діючим законодавством не передбачено якихось особливих, спеціальних правил надання іноземцям житла, транспорту, послуг, що, на нашу думку, автоматична унеможливлює застосування частини диспозиції даної норми.

Крім того, санкція даної статті взагалі вражає своїм розміром. Так за порушення ст. 206 КУпАП передбачено застосування до винної особи штрафу в розмірі від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є цілком надмірним. З цього приводу слід звернути увагу, що статтею 53 Кримінального кодексу України розмір штрафів за вчинення злочинів, залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного, визначений у межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому навіть мінімальний розмір штрафу за ст. 206 КУпАП (300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ) в десять раз перевищує мінімум, за вчинення більш суспільно небезпечного діяння - злочину.

І в решті-решт, сама "молодша" міграційна стаття КУпАП 206-1, що встановлює відповідальність за перевезення водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України, а рівно обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів та саме безпосереднє перевезення іноземців та осіб без громадянства в обладнаних власниками транспортних засобів або водіями спеціальних схованках для перевезення людей.

Санкція даної статті передбачає накладення штрафу на власників транспортних засобів або посадових осіб підприємств, установ, організацій, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, в залежності від складу протиправної дії - від ста двадцяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу чи без такої.

Розгляд справ про порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзді через територію України (ч. 1 ст. 203), порушення порядку працевлаштування, надання житла, реєстрації, прописки або виписки іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів (ст. 204), невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства (ст. 205), порушення порядку надання іноземцям і особам без громадянства житла, транспортних засобів та інших послуг (стаття 206), відповідно до ст. 221 КУпАП, віднесено до юрисдикції районних (міських) судів.

Що стосується системи адміністративних стягнень за вчинення міграційних проступків, то слід зазначити, що вони мало чим відрізняються від звичайних. Так, переважно в якості покарання за вчинення міграційних правопорушень застосовується штраф, розмір якого залежить від ступені провини та суспільної небезпеки діяння. Крім того, за певні правопорушення передбачено накладання на вину особу таких адміністративних стягнень: виправні роботи на строк до двох місяців та адміністративний арешт (ст. 204 КУпАП), а також конфіскація (ст. 206-1 КУпАП).

Слід зазначити, що ст. 24 КУпАП закріплює, що законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок, хоча жодна стаття КУпАП не передбачає накладення на правопорушника такого виду адміністративного стягнення.

Одним із дієвих інструментів протидії нелегальній імміграції повинна стати реалізація міжнародних угод про так званий зворотний допуск осіб (реадмісію). Зворотний допуск осіб в сучасній системі міждержавних відносин є невід'ємним елементом регулювання міграційних потоків.

В перекладі з англійської readmission означає "повернення", "прийняти назад". Юридичний словник розкриває поняття "реадмісія" як дозвіл держави на повторний в'їзд особи (свого громадянина, громадянина третьої країни або особи без громадянства), який незаконно в'їхав або перебував в іншій державі.

Реадмісія - це взаємні зобов'язання держав, які закріплюються в міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із договірних сторін, або прибувши законно втратили підстави для легального перебування.

Особливостями реадмісії є:

- закріплене право держави на передачу іноземних мігрантів, до тієї держави з території якої вони потрапили, в тому числі мігрантів, що мають громадянство третьої країни;

- зобов'язання держави допустити на свою територію та прийняти своїх громадян, та громадян, що не перебувають в її громадянстві;

- передача не застосовується державою до осіб, що перебувають в її громадянстві;

- передача мігранта-порушника відбувається до тієї країни, з території якої він прибув, навіть у випадку коли мігрант-порушник не перебуває в її громадянства;

- незважаючи на застосування процедури реадмісії виключно за порушення міграційних правил з боку іноземців та ОБГ, вона не відноситься до заходів відповідальності. Доречніше вести мову про віднесення реадмісії до заходів припинення протиправної поведінки особи;

- виступає первинним фактором для подальшого застосування до особи процедури затримання та подальшого примусового повернення або примусового видворення з власної території держави, що допустила та прийняла іноземця та ОБГ.

Таким чином, угоди про зворотний допуск осіб слід розуміти як міжнародні договори, що передбачають процедури для повернення і зворотного допуску осіб (за винятком видачі осіб). Іншими словами, угода про зворотний допуск осіб встановлює процедуру для повернення і зворотного допуску громадян тих країн, які домовляються, громадян третіх держав та осіб без громадянства, а також для транзитного проїзду громадян третьої країни з офіційним супроводом до країни, що прийме їх знов.

Метою угод про реадмісію є:

по-перше, зміцнення співробітництва між країнами-учасниками щодо ефективної боротьби з нелегальною міграцією;

по-друге, протидія нелегальній міграції та діяльності організованих злочинних угруповань у сфері незаконного перевезення нелегальних мігрантів;

по-третє, запровадження взаємних, швидких процедур ідентифікації та безпечного й організованого повернення нелегальних мігрантів;

по-четверте, розподіл тягаря протидії незаконній міграції з іншими державами;

по-п’яте, попереджувальний вплив на мислення потенційних нелегальних мігрантів.

Реадмісійну процедуру слід відрізняти від процедури надання особі притулку, статусу біженця чи допоміжного захисту. Справа в тому, що притулок, статус біженця чи допоміжний захист є виключним правом держави надати особі захист на своїй території. В свою чергу, реадмісія - обов’язок держави прийняти особу та допустити її на свою територію, держава не може обрати іншого варіанту поведінки (за виключенням випадків встановлених реадмісійними угодами).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" прийняття Україною іноземця та особи без громадянства відповідно до міжнародного договору про реадмісію не змінює підстав для перебування на території України, що існували до такого прийняття.

Хоча, слід зазначити, що особа яка повернута на територію України, не позбавлена права звернутися з заявою про надання статусу біженця або допоміжного захисту.

Іноземці та особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у випадку, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.

Серед загального масиву реадмісійних договорів, особливу увагу привертає до себе угода про реадмісію осіб, що була укладена між Україною та Європейським Співтовариством 18.06.2007 р. у Люксембурзі на підставі розпорядження Президента України №121/2007-рп "Про підписання Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб і Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз".

Зазначеною угодою визначаються процедури ідентифікації та безпечного й організованого повернення осіб, які порушили встановлений порядок в’їзду та перебування на території України та однієї з держав-членів Європейського союзу. Положеннями угоди встановлюються зобов’язання України та країн-членів Європейського союзу щодо прийняття без зайвих формальностей власних громадян, які порушили режим перебування на території України та країн-членів Європейського союзу, а також громадян третіх держав, за умови пред’явлення доказів, передбачених угодою про реадмісію.

За змістом угоди, одна держава-учасниця повинна прийняти на свою територію осіб, що мають її громадянство, а також інших осіб (громадяни третіх країн) за умови, що вони потрапили на територію держави-учасниці угоди, саме з території іншої держави-учасниці. Тобто, якщо громадян Афганістану потрапив в Польщу саме з території України, то незважаючи на відсутність в нього українського громадянства або дозволу на перебування в Україні, наша держава зобов’язана прийняти його та вже далі самостійно вирішувати подальшу долю такої особи.

Обов’язковими умовами застосування відносно особи процедури реадмісії є:

- укладена угода між державами-учасницями;

- порушення правил перебування на території держави- учасниці (незаконний в'їзд, не залишення території держави після закінчення строку дії дозволу на перебування (візи, реєстрації), не виконання чинних умов стосовно в'їзду, перебування тощо);

- наявність доказів того, що особа-порушник є громадянином однієї з держав-учасниць угоди про реадмісію або прибула з її території;

Угодою встановлені засоби, що підтверджують наявність в особи громадянства держави-учасниці угоди, а також достовірність факту в'їзду особи з території держави-учасниці, яка у такому випадку, зобов’язана прийняту особу на свою територію.

Форми процедури реадмісії. Аналіз законодавства з питань реадмісії дозволяє зробити висновок про наявність трьох форм її реалізації - стандартна, прискорена та помилкова.

Особливу роль в цьому питанні відіграє спільний наказ МВС та АДПС від 12.11.2010 р. № 552/862 "Про затвердження Інструкції про порядок дій органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону з реалізації положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб". Саме він безпосередньо визначає порядок реалізації реадмісійної угоди з ЄС.

І так, перша - це стандартна процедура, яка може застосовуватися до всіх категорій громадян, котрі незаконно перебувають або незаконно в’їхали на територію країни, якщо після такого в’їзду минуло 48 годин або не встановлено, коли і в який спосіб відбувся такий в’їзд.

Ця процедура передбачає здійснення запитів до протилежної сторони та відповідей на них протягом тривалого часу (від 14 діб). За реалізацію стандартної процедури реадмісії в Україні відповідальність покладена на МВС та Державну міграційну службу України.

Стандартна процедура реадмісії - реадмісія осіб, до яких не може бути застосовано прискорену реадмісію та які не виконують чинних умов щодо в'їзду на територію держави-учасниці угоди, перебування на ній або припинили виконувати такі умови і про що стало відомо компетентним органам цієї держави не більше ніж протягом року.

В свою чергу, прискорена реадмісії - процедура реадмісії особи, яку було затримано в прикордонному районі держави-учасниці угоди, що відбувається протягом 48 годин з моменту незаконного перетинання державного кордону такою особою (морські порти й аеропорти включно) безпосередньо з території держави -учасниці угоди.

Прискорена процедура дозволяє повертати нелегалів без зайвих формальностей. Реалізує таку процедуру Державна прикордонна служба України.

Слід зазначити, що виконання угоди про реадмісію щодо громадян третіх країн найчастіше можливе лише за прискореною процедурою, при чому саме з країнами, котрі мають спільні кордони з Україною, - Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією.

Нарівні з стандартними реадмісійними процедурами угодою передбачено так звану "помилкову реадмісію" (стаття 4 Угоди). Її головним принципом є правило mutatis mutandis, тобто, "зроби, щось з необхідними змінами". Сутність процедури помилкової реадмісії становить обов'язок однієї держави-учасниці, прийняти назад на свою територію особу, що раніше була передана іншій державі-учасниці угоди в рамках реалізації стандартної процедури реадмісії. Підставами для застосування процедури помилкової реадмісії є порушення порядку встановлення або доведення громадянства особи та доказування щодо факту прибуття такої особи з території держави -учасниці. Право повернути назад раніше прийняту особу держава-учасниця має на протязі трьох місяців після її першої реадмісійної передачі.

До суб'єктів відповідальних за реалізацію положень угод про реадмісію, в тому числі угоди між країною та ЄС, відносяться Міністерство внутрішніх справ та Державна міграційна служба України, Міністерство закордонних справ, та Адміністрація державної прикордонної служби України.

Зазначеним спільним наказом МВС та АДПС від 12.11.2010 р. № 552/862 "Про затвердження Інструкції про порядок дій органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону з реалізації положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб", крім іншого, визначено повноваження та чіткий порядок дій посадових осіб органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону щодо виконання положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб.

До повноважень відповідальних суб’єктів в сфері застосування реадмісії слід віднести наступне:

Міністерство внутрішніх справ України та ГУМВС, УМВС здійснюють:

- реадмісію за стандартною процедурою громадян України, держав - членів ЄС, третіх країн та осіб без громадянства, які на момент в'їзду на територію держави - члена ЄС безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держави - члена ЄС мали дійсний дозвіл на проживання або відповідну візу;

- помилкову реадмісію;

- транзитне перевезення наземними видами транспорту.

Адміністрація Державної прикордонної служби України, органи охорони державного кордону здійснюють:

- реадмісію осіб за прискореною процедурою;

- реадмісію за стандартною процедурою громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали на територію держав - членів ЄС безпосередньо з території України або на територію України безпосередньо з території держав - членів ЄС;

- помилкову реадмісію;

- транзитне перевезення повітряним та морським видами транспорту.

Питання для самоконтролю

1. Визначте місце нелегальної міграції в структурі міграційних процесів.

2. Визначте ознаки нелегальних міграційних процесів.

3. Розкрийте зміст поняття "нелегальна міграція" та "нелегальний мігрант".

4. Проаналізуйте правові підстави протидії нелегальній міграції.

5. Визначте основних суб ’ єктів протидії нелегальній міграції в Україні.

6. Розкрийте роль та повноваження МВС України в сфері протидії нелегальній міграції.

7. Проаналізуйте основні напрямки адміністративної діяльності ОВС щодо протидії нелегальній міграції.

8. Визначте заходи виявлення нелегальних мігрантів силами ОВС України.

9. Зазначте підстави, особливості та порядок процедури примусового видворення іноземців та ОБГ з території України.

10. Дайте загальну характеристику адміністративної відповідальності за порушення міграційного законодавства.

11. Охарактеризуйте види основних міграційних деліктів.

12. Охарактеризуйте правові підстави та порядок процедури реадмісії нелегальних мігрантів.

Теми рефератів

1. Діяльність ОВС щодо протидії нелегальній міграції.

2. Взаємодія МВС України з іншими органами державної влади щодо протидії нелегальній міграції.

3. Особливості виконання угод про реадмісію.

Теми доповідей

1. Підстави та порядок примусового видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства.

2. Особливості застосування заходів адміністративного примусу працівниками ОВС у сфері протидії нелегальній міграції.

3. Нормативно-правове забезпечення діяльності підрозділів міліції міграційного контролю МВС України.

4. Діяльність ОВС щодо утримання нелегальних мігрантів в Україні.

Перелік рекомендованих джерел

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - додаток до № 51. - Ст. 1122 (з наступними змінами та доповненнями).

2. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

3. Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень: Закон України від 02.12.2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.

4. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 р. // Голос України. - 2011. - № 199.

5. Угода між Україною та Європейським Співтовариством про

реадмісію осіб: Угода Європейського Союзу та України від 18.06.2007. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: //

zakon.rada.gov.ua.

6. Питання Державної міграційної служби України: Указ Президента України від 06.04.2011 № 405. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.

7. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 06.04.2011 № 383/2011. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // zakon.rada.gov.ua.

8. Про Концепцію державної міграційної політики: Указ Президента України від 30.05.2011 № 622 // Офіційний вісник України від 14.06.2011 - 2011 р., № 42, стор. 30, стаття 1714, код акту 56813/2011.

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р.

№ 1110 "Про затвердження Типового положення про пункт

тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні" [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.

10. Про затвердження порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України : Постанова КМУ від 15.02.2012 № 150. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.

11. Про судову практику розгляду спорів щодо статусу

біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні: Постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 // Вісник Вищого адміністративного суду України. — 2009 р., № 3, стор. 106.

12. Спільний наказ МВС України та АДПС України від

29.07.2002 № 723/435 "Про затвердження Інструкції про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців". [Електронний ресурс]. — Режим доступу: //

zakon.rada.gov.ua.

13. Спільний наказ АДПС України та МВС України від

18.12.2003 № 380/1556 "Про затвердження Інструкції про порядок

взаємодії інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних інспекторів міліції в системі МВС України". [Електронний ресурс]. — Режим доступу: //

zakon.rada.gov.ua.

14. Спільний наказ АДПС України ТА МВС України від

15.10.2004 № 742/1090 "Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України та органами внутрішніх справ України при передаванні затриманих ними іноземців та осіб без громадянства" [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.

15. Наказ АДПС від 04.11.2004 № 798 "Про затвердження Інструкції про визначення порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України під час видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону в Україну" [Електронний ресурс]. — Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua.

16. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України та органами внутрішніх справ України при передаванні затриманих ними іноземців та осіб без громадянства: Наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України та Міністерства внутрішніх справ України № 742/1090 від 15 жовтня 2004 року. — К.: АДПС України, МВС України, 2004.

17. Про затвердження Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні: Наказ МВС України від 16.10.2007 № 390. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // zakon.rada.gov.ua.

18. Про затвердження Інструкції про порядок дій органів внутрішніх справ та органів охорони державного кордону з реалізації положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб: Спільний наказ МВС та Адміністрація державної прикордонної служби України від 12.11.2010 № 552/862 // Офіційний вісник України від 24.12.2010 - 2010 р., № 96, стор. 95, стаття 3427, код акту 53908/2010.

19. Про затвердження Положення про Управління міліції міграційного контролю Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 20.02.2012 № 142. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : // zakon.rada.gov.ua.

20. Про затвердження Інструкції про примусове повернення і

примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства : Наказ МВС України, АДПСУ, СБУ 23.04.2012 № 353/271/150.

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : // zakon.rada.gov.ua.

21. Кузьменко О.В. Адміністративно-правова протидія нелегальній міграції в Україні: навч. посібник: [для юрид. вузів] / Кузьменко О. В. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. — 253 с.

22. Чехович С.Б. Міграційне право України : [підручник] / Чехович С.Б. — К.: Школа, 2003. — 368 с.

23. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник.— Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2004.— 448с.

24. Олефір В.І. Адміністративно-правове регулювання протидії нелегальній міграції та торгівлі людьми: [монографія] / Олефір В.І. — К.: Друкарня МВС України, 2004. — 308 с.

25. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ (Загальна частина). Підручник //Авт. колектив (Ю.І. Римаренко, Є.М. Моісеєв, В.І. Олефір - керівники). — К.: КНТ. 2008. — 816 с.

26. Мосьондз С.О. Адміністративно-правові основи державної міграційної політики в Україні: Навчальний посібник. — К.: Магістр - XXI сторіччя, 2005. — 212 с.

27. Д.В. Голобородько. Органи внутрішніх справ як суб’єкти протидії нелегальній міграції // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2008. — № 1. — С. 184-191.

28. Голобородько Д.В. Напрями удосконалення правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ щодо видворення іноземців за межі України // Підприємництво. Г осподарство. Право — 2008. — №8. — С. 46-50.

29. О.В. Негодченко, О.І. Савченко, Р.В. Миронюк, Д.В. Г олобородько. Правові та організаційні засади діяльності міліції щодо протидії нелегальній міграції : Навчальний посібник / Кол. Авт..; Дніпропетровськ: ДДУВС. — 2011. — 128 с.

2.2.