<<
>>

Принципи ОРД

Правові принципи насамперед повинні бути органічно пов’язані із завданнями відповідного виду діяльності. Завдан­ня, як і принципи діяльності, є відправними положеннями для формування системи приписів у законі.

Характер і систе­му принципів визначають саме завдання конкретного виду ді­яльності. Зрозуміло, що ці завдання повинні завжди порівню­ватися з принципами і не можуть із ними розходитися. Спра­ведливо зауважується, що категорія “завдання” відповідає на запитання, на що спрямована діяльність, а категорія “прин­цип” - як, яким чином вона здійснюється.

Відповідно до ст. 4 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” ця діяльність ґрунтується на принци­пах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням.

Насамперед потрібно визнати, що зазначені принципи мають загальноправовий характер, оскільки вони цілком ви­пливають з Основного Закону - Конституції України.

Так, суть принципу законності полягає в тому, що суб’єкти ОРД, проводячи її, повинні керуватися нормами оперативно- розшукового законодавства й інших законів, що визнають ОРД легітимною правоохоронною діяльністю і є її правовою основою[8].

Сьогодні особливе значення для суспільства і держави мають не тільки результати боротьби зі злочинністю, а й за­соби їх досягнення, тому в сучасних умовах побудови право­вої держави і громадянського суспільства вимоги забезпечити законність застосування заходів, засобів і методів ОРД стають особливо актуальними.

Практична реалізація принципу законності при прове­денні ОРД полягає в точному дотриманні законодавчо встанов­лених основ її проведення, порядку і форм здійснення відповід­ними суб’єктами окремих ОРЗ, документування отриманих ре­зультатів і введення їх у кримінальне судочинство. Ігнорування цих вимог є порушенням законності, що веде, як правило, до не­визнання результатів ОРД на досудовому слідстві й у суді.

Принцип законності в ОРД, на наш погляд, набуває дещо іншого змістового наповнення, аніж, наприклад, у кри­мінально-процесуальній діяльності. Пов’язано це зі специфі­кою оперативно-розшукових правовідносин.

Якщо у кримінальному процесі правовідносини носять двосторонній характер і правам одного суб’єкта безальтерна­тивно кореспондують обов’язки іншого суб’єкта цих право­відносин і навпаки, то в ОРД під суб’єктами розуміються ли­ше підрозділи, які здійснюють таку діяльність, та особи, які сприяють роботі цих органів. Зважаючи на переважно неглас­ний характер ОРД, осіб, щодо яких здійснюються ці заходи, прийнято йменувати об’єктами. У більшості випадків ці особи повинні навіть і не здогадуватись про те, що стосовно них здійснюється комплекс оперативно-розшукових дій. Саме то­му (також у більшості випадків) ці особи не можуть реагувати на порушення закону з боку оперативно-розшукових підроз­ділів шляхом оскарження їх дій та рішень і тим самим оціню­вати ступінь законності їх діяльності.

Якщо в кримінально-процесуальній діяльності режим законності у правовідносинах між суб’єктом, який веде про­цес, та учасниками процесу характеризується своєчасним допуском учасника процесу, роз’ясненням йому прав, обов’язків та наданням можливості реалізувати ці права, то в ОРД цей зв’язок практично відсутній.

Хоча в ч. 9 ст. 9 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” і вказано, що громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення ОРД, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії, проте це може мати місце або вже після про­ведення оперативно-розшукових дій, коли їх результати реа­лізуються (легалізуються) у гласній діяльності правоохорон­них органів (наприклад, коли за результатами ОРД порушено кримінальну справу чи коли особа отримала відмову у допус­ку до особливих видів робіт), або коли особа тим чи іншим чином дізналася, що стосовно неї проводяться ОРЗ (напри­клад, у ході негласного проникнення в житло були залишені сліди, які свідчать про таке проникнення)[9].

Європейський суд з прав людини {далі — Суд) напра­цював деякі критерії реалізації принципу законності при ви­користанні спеціальних засобів розслідування[10] [11].

По-перше, невід’ємною частиною принципу верховен­ства закону, який забезпечує захист від невизначеності та не­справедливості при виконанні закону і надає гарантію того, що органи виконавчої влади діють згідно з приписами закону, а не свавільно, за своїм розсудом, є принцип юридичної ви­значеності (ясності). Це передбачає існування національних юридичних рамок, на які держава зважає, і які обмежують втручання у приватне життя громадян. Якщо таке втручання здійснюється з порушенням закону, це неминуче порушує Конвенцію з захисту прав та свобод людини. Якщо втручання зовсім не прописане у внутрішніх правових рамках, а, напри­клад, просто залишено на розсуд поліції або органів виконав­чої влади, коли і як вони можуть втручатися в приватне життя громадян, це буде також порушенням Конвенції. Такі правові рамки можуть включати встановлене статутне право11 або правові норми Європейського Союзу. Прийнятні й нестатутні норми, якщо вони правомірні[12], хоча для органів виконавчої влади нестатутних вказівок, які важко провести в життя, не­достатньо[13]. Такі вказівки зазвичай не обов’язкові до вико­нання в юридичному розумінні й недостатні, щоб здійснюва­ти втручання “відповідно до закону”.

У справі “Санді Тайме” проти Об’єднаного Королівс­тва Суд заявив: “По-перше, закон повинен бути доступним. Громадянин повинен мати можливість мати інформацію, аде­кватну в даних обставинах, про правові норми, які можуть бу­ти застосовані у даному випадку. По-друге, норма не може вважатися “законом”, якщо вона не сформульована з достат­ньою точністю, так, щоб громадянин міг регулювати свою по­ведінку: він повинен мати можливість - якщо потрібно одер­жати пораду - передбачати в розумних межах у даних обста-

• • • • винах ті наслідки, які може викликати дана дія

Закон також повинен забезпечувати достатній захист від свавільного втручання.

Не можна припускати, щоб пору­шення прав, передбачених Конвенцією, було свавільним і ви­бірковим, а також непередбачуваним і не супроводжувалося б процесуальними гарантіями[14] [15]. Саме законодавство повинне містити адекватні істотні й процесуальні гарантії від свавіль­ного застосування[16]. Вибір осіб, чиї права за Конвенцією по­рушуються, повинен здійснюватися в рамках визначених і справедливих правил. Якщо необхідно представити органам виконавчої влади дискреційні повноваження, правові норми повинні принаймні обмежити їх рамки[17]. Європейський суд з прав людини визнає, що значна частина законодавства неми­нуче містить елемент розпливчастості і дає можливість діяти за розсудом, в іншому випадку йому буде бракувати гнучкос­ті, що ускладнить його застосування в різних фактичних си­туаціях, які можуть виникнути (у справі “Санді Тайме” проти Об’єднаного Королівства було заявлено, що втручання “необо­в’язково повинне передбачатися з абсолютною впевненістю: досвід показує, що цього недостатньо. І хоча впевненість ду­же бажана, вона може призвести до відсутності гнучкості, а закон повинен змінюватися разом із обставинами, що зміню­ються. Тому багато законів формулюються з елементами більш загальної вимоги передбачуваності. Якщо втручання в права відбувається відповідно до закону, особи повинні мати можливість, маючи у своєму розпорядженні знання застосов­ної правової норми, передбачати, з огляду на їх поведінку, чи будуть порушені їх права”). Такий ризик треба звести до мі­німуму, і ступінь його прийнятності має залежати як від кон­кретної справи[18], так і від змісту норми, кількості й статусу осіб, до яких вони застосовуються[19].

Вимога достатньої доступності закону означає, що громадянин повинен заздалегідь знати, які норми застосовні до нього[20]. Закон повинен бути якомога більш точним і одно­значним, щоб людина могла вирішити, як їй слід регулювати свою поведінку, щоб уникнути, якщо можливо, порушення своїх прав.

Той факт, що статутне положення може бути ви­тлумачене по-різному, необов’язково робить його недостат­ньо визначеним[21].

Контроль за законністю ОРД згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у спра­вах охорони державного кордону, Управлінням державної охо­рони України, Державною податковою адміністрацією України, центральним органом виконавчої влади з питань виконання по­карань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” нагляд за додержанням законів під час проведення ОРД здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Рес­публіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівня­ними до них прокурорами та їх заступниками, а також упов­новаженими наказом Генерального прокурора України нача­льниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Так, прокурор у межах своєї компетенції:

1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які провадять ОРД;

2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо ОРД, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні докуме­нти та інші відомості щодо здійснення ОРЗ;

3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення по­рушень закону;

4) дає письмові вказівки про проведення ОРЗ в інтере­сах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні;

5) дає згоду на продовження строку проведення ОРД;

6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які провадять ОРД;

7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які провадять ОРД, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;

8) скасовує незаконні постанови про заведення або за­криття оперативно-розшукової справи, зупинення або понов­лення ОРД чи про інші рішення, що суперечать закону;

9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення ОРД і щодо притягнення винних до вста­новленої законом відповідальності;

10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення ОРЗ.

Принесення протесту зупи­няє проведення ОРЗ, дозвіл на які дано судом.

Відомості про осіб, які конфіденційно співробітнича­ють або співробітничали з розвідувальним органом України, належність конкретних осіб до кадрового складу розвідуваль­них органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не належать.

Принцип дотримання основоположних прав і свобод людини в процесі здійснення ОРД означає, що при проведенні ОРД не можуть бути допу­щені порушення прав і свобод людини і юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і допускаються тільки за рішенням суду щодо осіб, у діях яких наявні ознаки злочину, і у випадках, передбачених законодавством України (ч. 5 ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”)[22].

Основні вимоги цього принципу зводяться до гуман­ного ставлення до особи, його дотримання передбачається нормами Конституції та законів України, що охороняють пра­ва, свободи особи, її честь та гідність, Загальної декларації прав людини, проголошеної резолюцією Генеральної Асамб­леї OOH від 10 грудня 1948 р., Європейської конвенції з прав людини, прийнятої в Римі 4 листопада 1950 р., Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, проголошеного ре­золюцією Генеральної Асамблеї OOH від 16 грудня 1966 р. й пролонгованого Заключним Актом Гельсінської наради в 1975 р., а також Конвенції проти катування й інших жорсто­ких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання, проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї OOH від 10 грудня 1984 р.

Дія зазначеного принципу виявляється насамперед у тому, що ОРД спрямована на захист життя, здоров’я, прав і свобод людини й громадянина, власності, забезпечення без­пеки суспільства та держави. Проведення ОРЗ обмежене до­сягненням цілей і вирішенням завдань, прямо передбачених у законі, і не переслідує мету заподіяння фізичних і психічних страждань, приниження честі та гідності осіб, їх дискредита­ції, збирання й поширення інформації, що ганьбить честь і гі­дність, та ін. Посадові особи OPO зобов’язані забезпечувати дотримання прав людини та громадянина щодо недоторкан­ності приватного життя, особистої й сімейної таємниці, недо­торканності житла, таємниці кореспонденції; їм забороняється розголошувати відомості стосовно приватного життя, особис­тої і сімейної таємниці, які можуть зашкодити честі та добро­му імені громадян. До обов’язку OPO входить ужиття заходів із захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, здійснення розшуку тих, хто пропав безвісти, забезпечення

безпеки й схоронності майна не тільки своїх співробітників, а й осіб, які сприяють діяльності OPO.

Принцип взаємодії оперативних під­розділів з органами управління і населен­ням стосується, наприклад, особистого права громадян і обов’язку органів управління сприяти оперативним підрозді­лам у виконанні завдань ОРД, реалізації Кабінетом Міністрів України своїх особливих повноважень з урегулювання трудо­вих відносин негласних працівників оперативних підрозділів, які співробітничають з цими підрозділами на контрактній ос­нові, а також із забезпечення соціального захисту суб’єктів ОРД та осіб, які залучаються до виконання її завдань на доб­ровільній основі, і т. ін.

Водночас цей принцип передбачає звітність й ггідконт- рольність суб’єктів ОРД органам державної влади й управлін­ня, зокрема Президенту України, Верховній Раді України, уряду в межах установлених законом повноважень, а також певну прозорість цієї діяльності для суспільства, що з розвит­ком демократії стає все більш реальним і виправданим.

Важливу роль у практиці ОРД виконують специфічні принципи, властиві саме цій діяльності, які, хоча й у деяких випадках прямо не закріплені в оперативно-розшуковому за­конодавстві, випливають з нього. До них слід віднести:

- принцип публічності;

- принцип єдності гласних і негласних заходів ОРД, а також комплексно-системного їх використання;

- принцип конспірації;

- принцип оперативності.

Принцип публічності в ОРД, як і в криміналь­ному процесі, полягає в тому, що OPO повинні на підставі на­даних їм державою повноважень здійснити в офіційному по­рядку незалежно від позиції будь-яких суб’єктів комплекс ОРЗ із метою захисту безпеки громадян, суспільства й держави.

Для досягнення завдань, закріплених у ст. 1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, уповноважені державні органи за власною ініціативою в інтересах держави і суспільства від імені держави незалежно від інтересів, бажань та уподобань будь-яких інших державних органів, службових осіб, 18

політичних партій і громадських організацій, окремих громадян виконують свої функціональні обов’язки в порядку та строки, визначені оперативно-розшуковим законодавством.

На відміну від кримінально-процесуального законо­давства України, яке передбачає окремі винятки з принципу публічності (справи приватного, приватно-публічного обви­нувачення та справи публічного обвинувачення, які підляга­ють закриттю у разі примирення обвинуваченого з потерпі­лим), в ОРД винятку з цього принципу немає.

Принцип єдності гласних і негласних заходів ОРД, а також комплексно-систем­ного їх використання містить положення хоч і проти­лежні, автономні за змістом, але не взаємовиключні, а такі, що доповнюють одне одного. Виконання одного не викликає обов’язковості виконання або виключення іншого. ОРД у змі­стовій частині припускає проведення досить великого перелі­ку ОРЗ, характер і сполучення яких диктуються конкретними умовами та законодавчими межами. Ix проведення може бути як гласним, відкритим для осіб, стосовно яких вони прова­дяться, або для оточуючих, так і негласним, ретельно прихо­вуваним як від оточуючих, так і самих об’єктів ОРЗ.

Отже, негласність означає неочевидність, скритність проведених ОРЗ від осіб, які в них не беруть участі, у тому числі й від співробітників OPO, навіть якщо вони мають від­повідний допуск, але насамперед - від об’єктів (осіб, груп, організацій), щодо яких вони провадяться. Це дозволяє нейт­ралізувати можливу протидію з боку об’єктів ОРД, забезпе­чити безпеку учасників ОРЗ, результативність заходів, зберег­ти в таємниці факт здійснення ОРЗ, засоби та методи, що при цьому застосовувалися[23].

Негласність може бути зумовлена як практичною до­цільністю, так і неможливістю гласного проведення окремих ОРЗ, відкритого використання засобів, методів або залучення окремих учасників. Наприклад, неприпустиме розголошення відомостей про осіб, які сприяють OPO на конфіденційній ос­нові, про штатних негласних співробітників без їх згоди. Тільки негласними можуть бути такі ОРЗ, як оперативний експеримент, оперативне впровадження, контрольована по­ставка, зняття інформації з технічних каналів зв’язку.

Під гласністю ОРД варто розглядати проведення ОРЗ, зміст, мета, учасники яких не приховуються ні від оточуючих, ні від об’єктів їх проведення.

Такі заходи можуть носити і змішаний, гласно- негласний характер. Так, прослуховування телефонних пере­говорів, яке здійснюється за заявою або згодою заінтересова­них осіб, є негласним тільки стосовно абонента заявника.

До сказаного варто додати декілька додаткових спе­цифічних принципів, на яких ґрунтується здійснення неглас­них заходів ОРД.

Принцип конспірації забезпечує приховання чи утаємничення від об’єктів ОРД та іншого оточення факти­чних цілей, завдань, заходів та засобів проведеної ОРД, орга­нізаційних і тактичних аспектів її здійснення.

Конспірація передбачає дотримання таких правил по­ведінки, застосування методів, прийомів, способів, за допомо­гою яких забезпечуються скритність проведених ОРЗ, дій їх суб’єктів, зашифровка цілей і об’єктів ОРЗ, збереження в тає­мниці відносин конфіденційного співробітництва та інформа­ції (відомостей, фактичних даних), що є результатом (продук­том) такого співробітництва.

Необхідність дотримання принципу конспірації зумов­лена тим, що проведення ОРЗ, дії їх учасників неможливо зробити абсолютно прихованими від сторонніх осіб; усі вони відбуваються в умовах реального часу, місця, здійснюються конкретними особами. Проте можливо, необхідно й доцільно зробити так, щоб сторонніми оперативно-розшукові заходи сприймалися як повсякденні, такими, що нібито не мають відношення до діяльності OPO. Цього можна досягти застосу­ванням камуфлючих засобів (предметів одягу, транспортних засобів та ін.), деяких прийомів поводження (поводитися згід­но з ситуацією, не привертати уваги оточуючих, бути “як усі”), використанням спеціальних приміщень, “легендованих” підприємств, документів прикриття, укриттів, схованок, паро­лів, правил діловодства тощо.

Конспіративність при проведенні ОРЗ має й інше при­значення. Вона, зокрема, дозволяє не допустити передчасної або необгрунтованої компрометації об’єктів ОРЗ, є засобом забезпечення прав осіб, які сприяють суб’єктам ОРД, умовою забезпечення безпеки учасників цих заходів.

Принцип оперативності випливає із суті ОРД і включає в себе систему властивостей, які характеризують цей вид діяльності, а саме: швидкість реагування, безперерв­ність, активність та ініціативність її суб’єктів, наступальність, злагодженість та масованість сил та засобів, які залучаються для цього.

Оперативність полягає в тому, що співробітники OPO в межах своєї компетенції зобов’язані здійснювати результа­тивну випереджувальну роботу з профілактики злочинів та їх своєчасного припинення й розкриття, запобігання розвідува­льно-підривній діяльності спеціальних служб іноземних дер­жав і організацій, добування розвідувальної інформації та здійснення спеціальних заходів, спрямованих на підтримку національних інтересів і державної політики України, забез­печення безпечного функціонування державних органів та установ та захисту працівників суду і правоохоронних орга­нів, а також учасників кримінального судочинства, пошуку безвісно відсутніх осіб.

OPO зобов’язані своєчасно завести оперативно- розшукову справу у разі наявності закріплених у законі під­став і в строки, передбачені ст. 9-1 Закону України “Про опе- ративно-розшукову діяльність”, визначити обсяг і провести комплекс адекватних загрозам заходів з метою досягнення зав­дань ОРД.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення принципу законності ОРД. Роз­кажіть про відомчий контроль та прокурорський нагляд за до­держанням законності при провадженні ОРД.

2. Охарактеризуйте принцип дотримання основопо­ложних прав і свобод людини при здійсненні ОРД.

3. У чому полягає сутність принципів публічності та оперативності в ОРД?

4. Визначте основні положення принципу єдності гласних і негласних заходів ОРД, а також комплексно- системного їх використання та принципу конспірації в ОРД.

1.3.

<< | >>
Источник: Грошевий Ю.M., Фомін С.Б.. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно- розшукова діяльність: Навч. посіб. - X.: Право,2009. - 106 с.. 2009

Еще по теме Принципи ОРД:

  1. Цели и принципы ОРД.
  2. Суб’єкти ОРД та їх повноваження
  3. Сущность и задачи ОРД
  4. 6.5. Нарушение ч. 5 ст. 6 (негласное сотрудничество с субъектами ОРД)
  5. 7.1. Нарушения законов «Об ОРД» и «О частной детективной и охранной деятельности»
  6. Ототожнення особистості (ст. б ФЗ РФ "Об ОРД”)
  7. ПИТАННЯ 40. Поняття матеріалів ОРД, що мають значення для кримінального судочинства
  8. Какова роль ОРД в современных условиях?
  9. ТЕМА: Використання матеріалів ОРД у кримінальному судочинстві
  10. ПИТАННЯ 41. Шляхи використання матеріалів ОРД у кримінальному судочинстві
  11. Контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
  12. Прослуховування телефонних переговорів і зняття інформації з технічних каналів зв'язку (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
  13. Применение основных принципов учета: принцип накопления и принцип осмотрительности
  14. Оперативне впровадження (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
  15. Наведення довідок (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
  16. Понятие принципов гражданского процессуального права и их значение. Классификация принципов. Краткая характеристика принципов гражданского процесса.
  17. Спостереження (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
  18. Дослідження предметів і документів (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
  19. 4. Понятие принципов гражданского процессуального права и их значение. Классификация принципов. Краткая характеристика принципов гражданского процесса.
  20. Контрольована поставка (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -