Принципи ОРД
Правові принципи насамперед повинні бути органічно пов’язані із завданнями відповідного виду діяльності. Завдання, як і принципи діяльності, є відправними положеннями для формування системи приписів у законі.
Характер і систему принципів визначають саме завдання конкретного виду діяльності. Зрозуміло, що ці завдання повинні завжди порівнюватися з принципами і не можуть із ними розходитися. Справедливо зауважується, що категорія “завдання” відповідає на запитання, на що спрямована діяльність, а категорія “принцип” - як, яким чином вона здійснюється.Відповідно до ст. 4 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” ця діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами управління і населенням.
Насамперед потрібно визнати, що зазначені принципи мають загальноправовий характер, оскільки вони цілком випливають з Основного Закону - Конституції України.
Так, суть принципу законності полягає в тому, що суб’єкти ОРД, проводячи її, повинні керуватися нормами оперативно- розшукового законодавства й інших законів, що визнають ОРД легітимною правоохоронною діяльністю і є її правовою основою[8].
Сьогодні особливе значення для суспільства і держави мають не тільки результати боротьби зі злочинністю, а й засоби їх досягнення, тому в сучасних умовах побудови правової держави і громадянського суспільства вимоги забезпечити законність застосування заходів, засобів і методів ОРД стають особливо актуальними.
Практична реалізація принципу законності при проведенні ОРД полягає в точному дотриманні законодавчо встановлених основ її проведення, порядку і форм здійснення відповідними суб’єктами окремих ОРЗ, документування отриманих результатів і введення їх у кримінальне судочинство. Ігнорування цих вимог є порушенням законності, що веде, як правило, до невизнання результатів ОРД на досудовому слідстві й у суді.
Принцип законності в ОРД, на наш погляд, набуває дещо іншого змістового наповнення, аніж, наприклад, у кримінально-процесуальній діяльності. Пов’язано це зі специфікою оперативно-розшукових правовідносин.
Якщо у кримінальному процесі правовідносини носять двосторонній характер і правам одного суб’єкта безальтернативно кореспондують обов’язки іншого суб’єкта цих правовідносин і навпаки, то в ОРД під суб’єктами розуміються лише підрозділи, які здійснюють таку діяльність, та особи, які сприяють роботі цих органів. Зважаючи на переважно негласний характер ОРД, осіб, щодо яких здійснюються ці заходи, прийнято йменувати об’єктами. У більшості випадків ці особи повинні навіть і не здогадуватись про те, що стосовно них здійснюється комплекс оперативно-розшукових дій. Саме тому (також у більшості випадків) ці особи не можуть реагувати на порушення закону з боку оперативно-розшукових підрозділів шляхом оскарження їх дій та рішень і тим самим оцінювати ступінь законності їх діяльності.
Якщо в кримінально-процесуальній діяльності режим законності у правовідносинах між суб’єктом, який веде процес, та учасниками процесу характеризується своєчасним допуском учасника процесу, роз’ясненням йому прав, обов’язків та наданням можливості реалізувати ці права, то в ОРД цей зв’язок практично відсутній.
Хоча в ч. 9 ст. 9 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” і вказано, що громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення ОРД, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії, проте це може мати місце або вже після проведення оперативно-розшукових дій, коли їх результати реалізуються (легалізуються) у гласній діяльності правоохоронних органів (наприклад, коли за результатами ОРД порушено кримінальну справу чи коли особа отримала відмову у допуску до особливих видів робіт), або коли особа тим чи іншим чином дізналася, що стосовно неї проводяться ОРЗ (наприклад, у ході негласного проникнення в житло були залишені сліди, які свідчать про таке проникнення)[9].
Європейський суд з прав людини {далі — Суд) напрацював деякі критерії реалізації принципу законності при використанні спеціальних засобів розслідування[10] [11]. По-перше, невід’ємною частиною принципу верховенства закону, який забезпечує захист від невизначеності та несправедливості при виконанні закону і надає гарантію того, що органи виконавчої влади діють згідно з приписами закону, а не свавільно, за своїм розсудом, є принцип юридичної визначеності (ясності). Це передбачає існування національних юридичних рамок, на які держава зважає, і які обмежують втручання у приватне життя громадян. Якщо таке втручання здійснюється з порушенням закону, це неминуче порушує Конвенцію з захисту прав та свобод людини. Якщо втручання зовсім не прописане у внутрішніх правових рамках, а, наприклад, просто залишено на розсуд поліції або органів виконавчої влади, коли і як вони можуть втручатися в приватне життя громадян, це буде також порушенням Конвенції. Такі правові рамки можуть включати встановлене статутне право11 або правові норми Європейського Союзу. Прийнятні й нестатутні норми, якщо вони правомірні[12], хоча для органів виконавчої влади нестатутних вказівок, які важко провести в життя, недостатньо[13]. Такі вказівки зазвичай не обов’язкові до виконання в юридичному розумінні й недостатні, щоб здійснювати втручання “відповідно до закону”. У справі “Санді Тайме” проти Об’єднаного Королівства Суд заявив: “По-перше, закон повинен бути доступним. Громадянин повинен мати можливість мати інформацію, адекватну в даних обставинах, про правові норми, які можуть бути застосовані у даному випадку. По-друге, норма не може вважатися “законом”, якщо вона не сформульована з достатньою точністю, так, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість - якщо потрібно одержати пораду - передбачати в розумних межах у даних обста- • • • • винах ті наслідки, які може викликати дана дія Закон також повинен забезпечувати достатній захист від свавільного втручання. Вимога достатньої доступності закону означає, що громадянин повинен заздалегідь знати, які норми застосовні до нього[20]. Закон повинен бути якомога більш точним і однозначним, щоб людина могла вирішити, як їй слід регулювати свою поведінку, щоб уникнути, якщо можливо, порушення своїх прав. Контроль за законністю ОРД згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” здійснюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною податковою адміністрацією України, центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України. Відповідно до ст. 14 Закону України “Про оперативно- розшукову діяльність” нагляд за додержанням законів під час проведення ОРД здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Так, прокурор у межах своєї компетенції: 1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які провадять ОРД; 2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо ОРД, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо здійснення ОРЗ; 3) доручає керівникам відповідних органів проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону; 4) дає письмові вказівки про проведення ОРЗ в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісно відсутні; 5) дає згоду на продовження строку проведення ОРД; 6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які провадять ОРД; 7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які провадять ОРД, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами; 8) скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення ОРД чи про інші рішення, що суперечать закону; 9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення ОРД і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності; 10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення ОРЗ. Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальним органом України, належність конкретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не належать. Принцип дотримання основоположних прав і свобод людини в процесі здійснення ОРД означає, що при проведенні ОРД не можуть бути допущені порушення прав і свобод людини і юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і допускаються тільки за рішенням суду щодо осіб, у діях яких наявні ознаки злочину, і у випадках, передбачених законодавством України (ч. 5 ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”)[22]. Основні вимоги цього принципу зводяться до гуманного ставлення до особи, його дотримання передбачається нормами Конституції та законів України, що охороняють права, свободи особи, її честь та гідність, Загальної декларації прав людини, проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї OOH від 10 грудня 1948 р., Європейської конвенції з прав людини, прийнятої в Римі 4 листопада 1950 р., Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, проголошеного резолюцією Генеральної Асамблеї OOH від 16 грудня 1966 р. й пролонгованого Заключним Актом Гельсінської наради в 1975 р., а також Конвенції проти катування й інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження і покарання, проголошеної резолюцією Генеральної Асамблеї OOH від 10 грудня 1984 р. Дія зазначеного принципу виявляється насамперед у тому, що ОРД спрямована на захист життя, здоров’я, прав і свобод людини й громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства та держави. Проведення ОРЗ обмежене досягненням цілей і вирішенням завдань, прямо передбачених у законі, і не переслідує мету заподіяння фізичних і психічних страждань, приниження честі та гідності осіб, їх дискредитації, збирання й поширення інформації, що ганьбить честь і гідність, та ін. Посадові особи OPO зобов’язані забезпечувати дотримання прав людини та громадянина щодо недоторканності приватного життя, особистої й сімейної таємниці, недоторканності житла, таємниці кореспонденції; їм забороняється розголошувати відомості стосовно приватного життя, особистої і сімейної таємниці, які можуть зашкодити честі та доброму імені громадян. До обов’язку OPO входить ужиття заходів із захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, здійснення розшуку тих, хто пропав безвісти, забезпечення безпеки й схоронності майна не тільки своїх співробітників, а й осіб, які сприяють діяльності OPO. Принцип взаємодії оперативних підрозділів з органами управління і населенням стосується, наприклад, особистого права громадян і обов’язку органів управління сприяти оперативним підрозділам у виконанні завдань ОРД, реалізації Кабінетом Міністрів України своїх особливих повноважень з урегулювання трудових відносин негласних працівників оперативних підрозділів, які співробітничають з цими підрозділами на контрактній основі, а також із забезпечення соціального захисту суб’єктів ОРД та осіб, які залучаються до виконання її завдань на добровільній основі, і т. ін. Водночас цей принцип передбачає звітність й ггідконт- рольність суб’єктів ОРД органам державної влади й управління, зокрема Президенту України, Верховній Раді України, уряду в межах установлених законом повноважень, а також певну прозорість цієї діяльності для суспільства, що з розвитком демократії стає все більш реальним і виправданим. Важливу роль у практиці ОРД виконують специфічні принципи, властиві саме цій діяльності, які, хоча й у деяких випадках прямо не закріплені в оперативно-розшуковому законодавстві, випливають з нього. До них слід віднести: - принцип публічності; - принцип єдності гласних і негласних заходів ОРД, а також комплексно-системного їх використання; - принцип конспірації; - принцип оперативності. Принцип публічності в ОРД, як і в кримінальному процесі, полягає в тому, що OPO повинні на підставі наданих їм державою повноважень здійснити в офіційному порядку незалежно від позиції будь-яких суб’єктів комплекс ОРЗ із метою захисту безпеки громадян, суспільства й держави. Для досягнення завдань, закріплених у ст. 1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, уповноважені державні органи за власною ініціативою в інтересах держави і суспільства від імені держави незалежно від інтересів, бажань та уподобань будь-яких інших державних органів, службових осіб, 18 політичних партій і громадських організацій, окремих громадян виконують свої функціональні обов’язки в порядку та строки, визначені оперативно-розшуковим законодавством. На відміну від кримінально-процесуального законодавства України, яке передбачає окремі винятки з принципу публічності (справи приватного, приватно-публічного обвинувачення та справи публічного обвинувачення, які підлягають закриттю у разі примирення обвинуваченого з потерпілим), в ОРД винятку з цього принципу немає. Принцип єдності гласних і негласних заходів ОРД, а також комплексно-системного їх використання містить положення хоч і протилежні, автономні за змістом, але не взаємовиключні, а такі, що доповнюють одне одного. Виконання одного не викликає обов’язковості виконання або виключення іншого. ОРД у змістовій частині припускає проведення досить великого переліку ОРЗ, характер і сполучення яких диктуються конкретними умовами та законодавчими межами. Ix проведення може бути як гласним, відкритим для осіб, стосовно яких вони провадяться, або для оточуючих, так і негласним, ретельно приховуваним як від оточуючих, так і самих об’єктів ОРЗ. Отже, негласність означає неочевидність, скритність проведених ОРЗ від осіб, які в них не беруть участі, у тому числі й від співробітників OPO, навіть якщо вони мають відповідний допуск, але насамперед - від об’єктів (осіб, груп, організацій), щодо яких вони провадяться. Це дозволяє нейтралізувати можливу протидію з боку об’єктів ОРД, забезпечити безпеку учасників ОРЗ, результативність заходів, зберегти в таємниці факт здійснення ОРЗ, засоби та методи, що при цьому застосовувалися[23]. Негласність може бути зумовлена як практичною доцільністю, так і неможливістю гласного проведення окремих ОРЗ, відкритого використання засобів, методів або залучення окремих учасників. Наприклад, неприпустиме розголошення відомостей про осіб, які сприяють OPO на конфіденційній основі, про штатних негласних співробітників без їх згоди. Тільки негласними можуть бути такі ОРЗ, як оперативний експеримент, оперативне впровадження, контрольована поставка, зняття інформації з технічних каналів зв’язку. Під гласністю ОРД варто розглядати проведення ОРЗ, зміст, мета, учасники яких не приховуються ні від оточуючих, ні від об’єктів їх проведення. Такі заходи можуть носити і змішаний, гласно- негласний характер. Так, прослуховування телефонних переговорів, яке здійснюється за заявою або згодою заінтересованих осіб, є негласним тільки стосовно абонента заявника. До сказаного варто додати декілька додаткових специфічних принципів, на яких ґрунтується здійснення негласних заходів ОРД. Принцип конспірації забезпечує приховання чи утаємничення від об’єктів ОРД та іншого оточення фактичних цілей, завдань, заходів та засобів проведеної ОРД, організаційних і тактичних аспектів її здійснення. Конспірація передбачає дотримання таких правил поведінки, застосування методів, прийомів, способів, за допомогою яких забезпечуються скритність проведених ОРЗ, дій їх суб’єктів, зашифровка цілей і об’єктів ОРЗ, збереження в таємниці відносин конфіденційного співробітництва та інформації (відомостей, фактичних даних), що є результатом (продуктом) такого співробітництва. Необхідність дотримання принципу конспірації зумовлена тим, що проведення ОРЗ, дії їх учасників неможливо зробити абсолютно прихованими від сторонніх осіб; усі вони відбуваються в умовах реального часу, місця, здійснюються конкретними особами. Проте можливо, необхідно й доцільно зробити так, щоб сторонніми оперативно-розшукові заходи сприймалися як повсякденні, такими, що нібито не мають відношення до діяльності OPO. Цього можна досягти застосуванням камуфлючих засобів (предметів одягу, транспортних засобів та ін.), деяких прийомів поводження (поводитися згідно з ситуацією, не привертати уваги оточуючих, бути “як усі”), використанням спеціальних приміщень, “легендованих” підприємств, документів прикриття, укриттів, схованок, паролів, правил діловодства тощо. Конспіративність при проведенні ОРЗ має й інше призначення. Вона, зокрема, дозволяє не допустити передчасної або необгрунтованої компрометації об’єктів ОРЗ, є засобом забезпечення прав осіб, які сприяють суб’єктам ОРД, умовою забезпечення безпеки учасників цих заходів. Принцип оперативності випливає із суті ОРД і включає в себе систему властивостей, які характеризують цей вид діяльності, а саме: швидкість реагування, безперервність, активність та ініціативність її суб’єктів, наступальність, злагодженість та масованість сил та засобів, які залучаються для цього. Оперативність полягає в тому, що співробітники OPO в межах своєї компетенції зобов’язані здійснювати результативну випереджувальну роботу з профілактики злочинів та їх своєчасного припинення й розкриття, запобігання розвідувально-підривній діяльності спеціальних служб іноземних держав і організацій, добування розвідувальної інформації та здійснення спеціальних заходів, спрямованих на підтримку національних інтересів і державної політики України, забезпечення безпечного функціонування державних органів та установ та захисту працівників суду і правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства, пошуку безвісно відсутніх осіб. OPO зобов’язані своєчасно завести оперативно- розшукову справу у разі наявності закріплених у законі підстав і в строки, передбачені ст. 9-1 Закону України “Про опе- ративно-розшукову діяльність”, визначити обсяг і провести комплекс адекватних загрозам заходів з метою досягнення завдань ОРД. Питання для самоконтролю 1. Дайте визначення принципу законності ОРД. Розкажіть про відомчий контроль та прокурорський нагляд за додержанням законності при провадженні ОРД. 2. Охарактеризуйте принцип дотримання основоположних прав і свобод людини при здійсненні ОРД. 3. У чому полягає сутність принципів публічності та оперативності в ОРД? 4. Визначте основні положення принципу єдності гласних і негласних заходів ОРД, а також комплексно- системного їх використання та принципу конспірації в ОРД. 1.3.
Еще по теме Принципи ОРД:
- Цели и принципы ОРД.
- Суб’єкти ОРД та їх повноваження
- Сущность и задачи ОРД
- 6.5. Нарушение ч. 5 ст. 6 (негласное сотрудничество с субъектами ОРД)
- 7.1. Нарушения законов «Об ОРД» и «О частной детективной и охранной деятельности»
- Ототожнення особистості (ст. б ФЗ РФ "Об ОРД”)
- ПИТАННЯ 40. Поняття матеріалів ОРД, що мають значення для кримінального судочинства
- Какова роль ОРД в современных условиях?
- ТЕМА: Використання матеріалів ОРД у кримінальному судочинстві
- ПИТАННЯ 41. Шляхи використання матеріалів ОРД у кримінальному судочинстві
- Контроль поштових відправлень, телеграфних та інших повідомлень (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- Прослуховування телефонних переговорів і зняття інформації з технічних каналів зв'язку (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- Применение основных принципов учета: принцип накопления и принцип осмотрительности
- Оперативне впровадження (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- Наведення довідок (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- Понятие принципов гражданского процессуального права и их значение. Классификация принципов. Краткая характеристика принципов гражданского процесса.
- Спостереження (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- Дослідження предметів і документів (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")
- 4. Понятие принципов гражданского процессуального права и их значение. Классификация принципов. Краткая характеристика принципов гражданского процесса.
- Контрольована поставка (ст. 6 ФЗ РФ "Об ОРД")