ПЕРЕДМОВА

Сучасна злочинність, якій властиві організованість, професіона­лізм, транснаціональний характер, діяльність якої має особливо тяжкі наслідки, становить небезпеку не лише національним інтересам окре­мої держави, а й всьому світовому співтовариству.

Висока технічна оснащеність злочинних угруповань, наявність у них власної розвідки й контррозвідки, володіння ними новітніми фо­рмами й методами протидії правоохоронним і судовим органам ускла­днює, а іноді й унеможливлює виявлення ознак вчинюваних ними зло­чинів лише кримінально-процесуальними та криміналістичними засо­бами. Важливе місце у цьому посідає оперативно-розшукова діяль­ність (далі — ОРД), якій властиві специфічні форми й методи, що до­зволяють виявляти й документувати злочини не лише після того, як вони вчинені, але й на стадіях їх підготовки або вчинення, здійснюва­ти профілактичну діяльність.

Науковий аналіз чинного законодавства у сфері боротьби зі зло­чинністю, а також сучасної кримінологічної характеристики злочин­ності свідчить про неадекватність засобів боротьби з нею, передбаче­них законодавством, що на практиці ускладнює чи робить неможли­вим своєчасне виявлення та ефективне розслідування окремих злочи­нів, поновлення прав потерпілих і відшкодування їм збитків, завданих цими злочинами.

Для подолання такої невідповідності в Україні було прийнято ни­зку законодавчих актів, зокрема Закони України «Про оперативно- розшукову діяльність», «Про організаційні правові основи боротьби з організованою злочинністю», були також внесені відповідні зміни до чинного КПК України (ч.

Вивчення правозастосовної практики свідчить про стійку тенден­цію зростання використання матеріалів ОРД для потреб кримінально­го судочинства. Так, якщо у 1994 р. матеріали ОРД використовувалися лише у 52 %, то у 2000-2007 рр. — у понад 90 % кримінальних справ, розслідуваних органами СБ України, і у понад 85 % кримінальних справ, розслідуваних органами прокуратури, MBC, ДПА України. 100 % кримінальних справ про тяжкі неочевидні злочини та злочини, вчинені організованими угрупованнями, розслідуються з використан­ням матеріалів ОРД.

Водночас критичний аналіз оперативно-розшукових та кримі­нальних справ виявляє типові помилки у діяльності правоохоронних і судових органів при використанні матеріалів ОРД у кримінальному судочинстві, а саме: несвоєчасне, незаконне та необґрунтоване пору­шення провадження у кримінальній справі за матеріалами ОРД; нее­фективне використання матеріалів ОРД для проведення слідчих дій та прийняття інших процесуальних рішень; безпідставне визнання окре­мих матеріалів ОРД доказами у кримінальній справі або необ­грунтовану відмову в цьому.

Серед причин зазначених недоліків є відсутність в Україні фунда­ментальних наукових досліджень генезису взаємозв’язку розшуку та кримінального процесу, їх функціональної, гносеологічної і правової природи, сучасної науково обґрунтованої концепції використання ма­теріалів ОРД у кримінальному процесі, розробленої з урахуванням до­свіду західних країн та США, а також практики Європейського Суду з прав людини.

Значні труднощі в реалізації матеріалів ОРД у кримінальному судо­чинстві пов’язані з непристосованістю процесуальної форми досудо- вого розслідування до використання можливостей ОРД у криміналь­ному процесі.

Зважаючи на актуальність, проблеми взаємозв’язку розшукової діяльності та кримінального процесу й використання можливостей ро- зшукової діяльності в інтересах кримінального судочинства досліджу­валися у роботах фахівців у галузях розшукової діяльності, криміналі­стики та кримінального процесу.

Значний внесок у дослідження їх окремих аспектів зробили до­революційні правники: І. Є. Андрієвський, Я. І. Баршев, М. Ф. Влади- мирський-Буданов, С. І. Вікторський, Л. В. Владимиров, В. П. Данєв- ський, О. А. Квачевський, А. Ф. Коні, В. О. Ліновський, П. В. Мака- лінський, С. В. Познишев, М. М. Полянський, М. М. Розін, В. К. Слу- чевський, В. Д. Спасович, І. Т. Тарасов, І. Я. Фойницький, В. Я. Фукс та інші.

Окремі питання цієї теми досліджувалися в наукових працях, у тому числі й з обмеженим доступом, вчених радянської доби та су­часних вітчизняних науковців і науковців країн — колишніх республік CPCP: В. К. Антонова, Ю. В. Астаф’єва, О. М. Бандурки, В. П. Бахіна, В. Д. Берназа, Д. І. Беднякова, P. С. Бєлкіна, В. І. Боярова, А. Ф. Воло­буева, В. І. Галагана, В. В. Гевка, В. Г. Гончаренка, М. О. Громова, Ю. М. Грошевого, Е. О. Дідоренка, О. Ф. Долженкова, Є. А. Долі, В. Я. Дорохова, А. Я. Дубинського, Г. О. Душейка, В. І. Зажицького, В. М. Зайковського, В. С. Зеленець кого, В. К. Знікіна, А. В. Іщенка, Н. С. Карпова, І. П. Козаченка, О. Н. Колесніченка, В. А. Колесника, М. І. Костіна, В. С. Кузьмічова, М. Й. Курочки, В. К. Лисиченка, Е. Д. Лук’янчикова, В. П. Мікуліна, О. Р. Михайленка, П. П. Михай- ленка, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, В. Л. Ортинського, М. П. Полякова, В. Л. Регульського, Б.

Водночас в Україні відсутні монографічні праці, присвячені дос­лідженню генезису взаємозв’язку ОРД і кримінального процесу та використанню матеріалів ОРД у кримінальному процесі як приводів та підстав для порушення провадження у кримінальній справі, прове­дення слідчих дій, прийняття рішень про застосування примусових заходів та забезпечення безпеки учасників кримінального судочинст­ва, для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кри­мінальній справі відповідно до засад сучасної кримінально-про­цесуальної доктрини та з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини й стандартів Ради Європи, що має велике теоретичне й практичне значення при розробці проектів нових Кримінально- процесуального кодексу України та Закону України «Про оператив- но-розшукову діяльність».

Виходячи з викладеного, у монографії робиться спроба комплекс­ного висвітлення зазначених проблем. Пропонуються основні резуль­тати наукових досліджень, які проведені автором у межах фундамен­тальної теми «Кримінально-процесуальне пізнання та його критерії» Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, науково-дослідної роботи Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді на­ціональної безпеки і оборони України «Вдосконалення діяльності пра­воохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю» та при роботі над докторською дисертацією, підготовленою на кафедрі кри­мінального права і процесу Національної академії Служби безпеки України.

Окремі наукові положення, викладені у монографії, вже були опу­бліковані в авторських роботах, у тому числі й закритого характеру, однак у цілісному вигляді результати проведеного дослідження для широкого загалу науковців і практиків публікуються вперше.

У монографії вперше викладаються проблемні питання теми дос­лідження відповідно до сучасної моделі кримінального процесу, що ґрунтується на основних положеннях кримінально-процесуального за­конодавства деяких країн Західної Європи, США а також країн — ко­лишніх республік CPCP, які на думку автора, можуть бути використа­ні при розробці Концепції державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні, а також проектів но­вих КПК України та Закону про оперативно-розшукову діяльність.

При обґрунтуванні окремих наукових положень та висновків ви­користані статистичні дані, узагальнення матеріалів практики та ре­зультати анкетування працівників правоохоронних і судових органів.

Автор висловлює щиру подяку рецензентам — професорам І. П. Козаченку, В. К. Лисиченку та О. Р. Михайленку за слушні за­уваження та цінні поради, професорам Ю. М. Грошевому, В. С. Зеленецькому, С. І. Максимову та М. Є. Шумилу за кваліфікова­ні консультації, а також усім, хто тією чи іншою мірою сприяв виходу монографії в світ.

Усвідомлюючи, що в пропонованій читачеві книзі на окремі пи­тання не вдалося дати вичерпної відповіді, а багато з них потребують подальших наукових досліджень, автор із вдячністю сприйме конс­труктивну критику, зауваження, побажання і пропозиції.