§ 6. Виконання рішення про примусовий обмін

Правила ст. 80 ЖК щодо примусового обміну жилого примі­щення в судовому порядку, якщо немає згоди між членами сі­м\'ї, не поширюються на обмін жилого приміщення, що нале­жить їм на праві приватної власності.

Згода про обмін жилими приміщеннями набирає чинності з моменту одержання ордерів, які видають виконавчі комітети міських, районних у місті, селищних, сільських рад за місцем оформлення обміну жилими приміщеннями (п. 13 Правил об­міну жилих приміщень в Українській РСР, затверджених по­становою Ради Міністрів У РСР від 31 січня 1986 р. № Зі\'). Угода про обмін житловими приміщеннями вважається вико­наною з моменту переселення наймачів в обмінювані житлові

приміщення.

Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про примусовий обмін, встановлює строк для добровільного виконання рішення боржником. У разі добровільного виконан­ня рішення стягувач і боржник підписують акт, який переда-ють державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа. У разі, якщо рішен­ня про примусовий обмін у добровільному порядку не викона­но державний виконавець виконує його примусово відповідно до ст.ст. 79 і 80 Закону (про виселення та вселення).

ЛІГА: Еліт 7.5.1. — 1АЦ "Ліга", ЛІГАБізнесінформ, 2003.

151

Про виконання рішення щодо примусового обміну держав­ний виконавець складає акт, який підписують стягувач і борж­ник (ст. 81 Закону). Відмова третіх осіб, які брали участь у справі про примусовий обмін, від проведення обміну після на­брання рішенням законної сили не може бути підставою для примусового щодо них виконання рішення. Наявність рішення в таких випадках не є перешкодою для пред\'явлення позову про примусовий обмін жилого приміщення з новими варіанта­ми (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України"1 від 12 квітня 1985 р. № 2).