§ 2. Виконання рішення про поновлення на роботі

Поновити трудові права незаконно звільненого чи переведеного працівника можливо на підставі рішення суду (ст. 232 і 235 КЗпП). Особливість виконання рішення про поновлення на ро­боті незаконно звільненого або переведеного працівника поля­гає у тому, що його виконують негайно (ст.

Законодавством про виконавче провадження визначено дію, яка становить об\'єкт виконання. — фактичне допущення за­значеного працівника до виконання попередніх обов\'язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рі­шення про звільнення або переведення працівника.

Однак у цьому випадку чітко не встановлено строку, про­тягом якого має бути виконано рішення. Слід зазначити, що такий наказ і дію має бути виконано у робочий день надход­ження виконавчого документа від державного виконавця.

У разі невиконання власником або уповноваженим ним ор­ганом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені законом (ст. 77 Закону):

_ накладення штрафу в порядку та розмірах, встановлених ст. 87 Закону (на посадових осіб — від десятії до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на борж-ника-юридичну особу — від двадцяти до тридцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян) та призначення нового строку для виконання;

_ у разі подальшого невиконання — штраф у подвійному розмірі та призначення нового строку для виконання;

_ у разі подальшого невиконання державний виконавець складає акт про невиконання і звертається з поданням до правоохоронних органів щодо вирішення питання про по­рушення кримінальної справи за невиконання судового рі­шення.

Після фактичного допущення працівника до роботи склада­ють акт про виконання рішення, виконавче провадження під­лягає закінченню і не поновлюється за повторного недопущен­ня працівника до роботи, а в працівника з\'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження (п. 8.2.3 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Труднощі (ускладнення) у ході виконавчого провадження можуть виникнути у разі припинення юридичної особи, влас­ник або уповноважена особа якої була стороною трудового договору. Виходом із цієї ситуації може бути складання акта про неможливість виконання і повернення виконавчого доку­мента до органу, який його видав (до суду).

Також державний виконавець може звернутися до суду з поданням про зміну порядку чи способу виконання. Відповід­но до ст. 240і КЗпП у разі, якщо працівника звільнено без за­конної підстави або з порушенням встановленого порядку, од­нак поновити його на попередній роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який роз­глядає спір, зобов\'язує ліквідаційну комісію або власника (ор­ган, уповноважений управляти майном ліквідованого підпри­ємства, установи, організації, а у відповідних випадках — пра­вонаступника) виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядав трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП, з поширенням на нього усіх компенсацій та гарантій, передбачених законодавством. ^

Особливістю справ про поновлення на роботі незаконно звільненого чи переведеного працівника є те, що, як правило,

Глава 9.

1Г

Виконання рішення у нсмаГіновіїх справах

143

вони супроводжуються виконанням вимоги про оплату за час вимушеного прогулу, яка також виконується негайно (обов\'яз­ково чи факультативно у випадках, встановлених цивільним процесуальним законодавством).

У порядку виконавчого провадження можуть виконуватися рішення, якими відповідача (боржника) зобов\'язано укласти трудовий договір. Відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП суди безпо­середньо розглядають позови про укладення трудових догово­рів. За обгрунтованості позову суд рішенням зобов\'язує влас­ника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення, — з першого робочого дня, наступного після дня звільнення з по­переднього місця роботи (якщо було обумовлено іншу дату — з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на робо­ту (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів"\' від 6 листопада

1992 р. № 9).

Предметом виконання може бути вимога про зміну підстав звільнення. Наприклад, суд не вправі визнати звільнення пра­вильним з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов\'язували звільнення. Якщо обставини, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) неправильно юридично кваліфіковано, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність до чинного законодавства про працю.