§ 3. Виконання рішення про відібрання дитини

Відібрання дитини як спосіб захисту прав є доволі специфіч­ним, оскільки, насамперед, стосується захисту прав дитини, які доводяться з позиції батьків, усиновителів, опікунів, піклу­вальників, інших родичів.

Існують труднощі із визначенням стягувача у цій категорії справ, адже, зважаючи на захист прав дитини, таким правовим статусом наділено особу, якій дитину передають на виховання на підставі виконавчого документа. Тому при проведенні цієї виконавчої дії обов\'язковою є участь особи, якій передають дитину на виховання.

1 Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 5. |

У цій категорії справ обов\'язковим є проведення розшуку боржника та (або) дитини. Якщо немає відомостей про місце перебування дитини, боржника або обох, державний викона­вець готує до суду подання про проведення розшуку, витрати на проведення якого належать до витрат на проведення вико­навчих дій. У разі перешкоди з боку боржника щодо виконан­ня державний виконавець вирішує питання про застосування до нього штрафних санкцій.

Дії щодо виконання рішення про відібрання дитини можуть проводитися у нічний час (від 22 до 6 години) у разі, якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров\'ю гро­мадян. Виконавчі дії у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюють на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного відділу ДВС (ст. 31 Закону).

Під час виконання рішення про відібрання дитини держав­ний виконавець провадить виконавчі дії із залученням пред­ставників органів опіки і піклування. Інструкція про проведен­ня виконавчих дій передбачає можливість, за потреби, залу­чення представників органів та установ освіти, медичних пра­цівників (п. 8.3.1). Також державний виконавець може зверну­тися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимча­сове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

Питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу вирішує суд за поданням державного виконавця у десятиденний строк із викликом у судове засідан­ня сторін та за обов\'язковою участю представників органів опіки та піклування. Проте неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 354 ЦПК, ст. 374 ЦПК 2004 р.).

Якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про віді­ брання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом (ст. 78 Закону). ,

Специфічними, так би мовити, процесуальними стягувача-Ми> у цій категорії справ можуть виступати і органи опіки та піклування. Відповідно до ст. 170 СК ці органи у разі поста­новляння рішення про негайне відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав зобов\'язані негайно повідо-Мити прокурора і у семиденний строк після постановлення рі-ення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків-

144

Глава 9

Вик

аШія рішення у немаііііових справах

145

ських прав батьків чи одного з них або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Тобто, з набранням СК чинно­сті додатковою підставою виконання, крім тих, що визначено ст. З Закону, можна визначити рішення органів опіки та піклу­вання про відібрання дитини.