§ 4. Виконання рішення про виселення

У ст. 47 Конституції України проголошено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі за­кону за рішенням суду. У ст. 9 Житлового кодексу Українсь­кої РСР (далі — ЖК) визначено, що ніхто не може бути висе­лений із жилого приміщення, яке він займає, або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, пе­редбачених законом.

Виселення відповідно до житлового законодавства прово­диться добровільно або в судовому порядку. У постанові Пле­нуму Верховного Суду "Про застосування Конституції Украї­ни при здійсненні правосуддя"1 від 1 листопада 1996 р. № 9 (п. 15) наголошено, що не допускається виселення в адмініст­ративному порядку з санкції прокурора осіб, які самоправно зайняли жиле прииішення або проживають у будинках, що за­грожують обвало\\. Однак законодавець підтвердив цю норму, внісши зміни до ст. 109 ЖК2. На наш погляд, з цього питання має дати роз\'яснення Конституційний Суд України.

Виселення як ^ахід примусового виконання рішення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), та виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні цй особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише особи, яких визна­чено у виконавчому документі.

Умовами проведення виконавчих дій щодо виселення є не­виконання боржником рішення про виселення у строк, визна­чений державним виконавцем, який не повинен перевищувати 15 днів. Якщо боржник не виконує рішення добровільно, дер­жавний виконавець розпочинає примусове виконання рішення з покладенням ні боржника обов\'язку сплатити виконавчий збір, а також ініїі витрати, пов\'язані із виконанням рішення.

1 Бюлетень закожлавства і юридичної практики України. — 2004. — № З-

2 Про іпотеку: Заюп України від 5 червня 2003 р.

державний виконавець письмово повідомляє боржника про дЄНЬ і час примусового виселення. Відсутність боржника, по­відомленого тро день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення здійснюють у присутності поняятих за сприяння органів внутрішніх справ з обов\'язковим описсоМ майна держав­ним виконавщем. Один примірник акта опису, майна вручають під розписку боржникові. Державний виконавиць у необхідних випадках забезпечує в установленому порядкуу зберігання май­на боржника, але не більше ніж три роки, з покладенням по­несених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізують у порядку, передбаче­ному для реалізації безхазяйного майна.

Якщо виконання рішення здійснюють за відсутності осіб які підлягають виселенню, державний виконавець зобов\'яза­ний провести поряд з описом майна його оцінку. Описане майно передають на відповідальне зберіганню особі, яку дер­жавний виконавець призначив охоронцем (з^ерігачем) майна Передане на зберігання майно боржника видлає йому держав­ний виконавець на .підставі акта після сплатіи боржником ви­трат на його збереження. Якщо боржник відмовляється спла­тити витрати за зберігання майна, вони компенсуються за ра­хунок реалізації частини майна боржника. П[р0 виконання рі­шення про виселення боржника державний виконавець складає акт, який підписують особи, що брали участь у виконанні.

Не є підставою для виселення членів сіг^\'ї (в тому числі колишніх) власника жилого будинку (квартири) сам факт пе­реходу права власності на це майно до ініщОї особи (осіб), оскільки їх право користування жилим приміщенням урегульо­вано житловим законодавством, згідно з яки.м ніхто не може бути виселений із жилого приміщення, яке віін займає, або об­межений у праві користування ним інакше як; з підстав і в по-рядку, передбачених законом (ч. З ст. 9 ЖК).

Поновлення виконавчого провадження. Якщо особа само­стійно вселилася в приміщення, з якого її бу.л6 примусово ви­селено, повторне її виселення може здійснили державний ви­конавець на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення.

Ю — 4-1965

146

Глава 9.

іііімія рішення у немаГшовпх справах

147

Виселення із наданням нового жилого приміщення. Особли­вістю виконання рішення про виселення полягає у тому, що, як правило, воно супроводжується наданням іншого жилого приміщення, причому розрізняються: "виселення із наданням іншого благоустроєного жилого приміщення" (ст.ст. ПО—113, 114і ЖК), "виселення з наданням іншого жилого приміщення" (ст. ст. 114, 114і ЖК), "виселення без надання іншого жилого приміщення" (ст. ст. 116, 117, 169 ЖК).

Наприклад, якщо будинок, в якому було жиле приміщення, підлягає знесенню у зв\'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, які висе­ляються з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщен­ня надає виконавчий комітет місцевої ради, а у випадках, як­що земельна ділянка відврдиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, — цією організацією (ст. 111 ЖК). Якщо ж громадяни, зазначені в ордері, який ви­знано недійсним, раніше користувалися жилим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм повинно бути надано жиле приміщення, яке вони раніше за­ймали, або інше жиле приміщення (ст. 117 ЖК).

Якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше жиле приміщення, державний виконавець надсилає відповідно­му житловому чи іншому органу повідомлення про строк ви­конання рішення щодо надання такого приміщення.

У разі виникнення обставин, які перешкоджають виконан­ню рішення або його унеможливлюють, державний викона­вець виносить постанову про зупинення виконавчого провад­ження і звертається до суду з поданням про роз\'яснення по­дальшого порядку виконання або про відстрочку виконання.

Якщо державний виконавець звертається з поданням щодо визначення порядку подальшого виконання рішення про висе­лення особи із приміщення, яке вона займає, з наданням іншо­го за умови його невиконання зобов\'язаною особою (ч. 8 ст. 79 Закону), суд залежно від фактичних обставин та за на­явності згоди особи (осіб), яка підлягає виселенню, може по­становити ухвалу про заміну жилого приміщення, яке мало

надано при виселенні, іншим (п. 10 постанови Пленуму

Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14).

Згідно зі ст. 50 ЖК жиле приміщення, яке надають грома­дянам для проживання, має бути благоустроєним щодо умов певного населеного пункту і відповідати встановленим санітар­ним та технічним вимогам. Тому сама по собі згода громадя­нина прийняти за ордером для поліпшення житлових умов квартиру в недобудованому будинку і згода на закінчення бу­дівництва квартири власними силами не є підставою для висе­лення його з сім\'єю з жилого приміщення, яке він має звіль­нити у зв\'язку з поліпшенням житлових умов, до закінчення будівництва і прийняття будинку в експлуатацію та внесення до складу житлового фонду1.

За правилами ст. 46 ЗК, ст. 52 Закону України "Про влас­ність", ст.ст. 171-173 ЖК у разі вилучення земельної ділянки, на якій розташовано належний громадянинові будинок, влас­ник вправі обрати вид компенсації (надання жилого приміщен­ня, перенесення жилого будинку та будівель і відбудова їх на новому місці, спорудження на новому місці жилої, виробничих та інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкоду­вання інших збитків).

Особливості виселення з житла, яке було предметом іпо­теки. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи жиле приміщення всі мешканці зобов\'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійс­нюється на підставі рішення суду.

Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умо­вах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: • договір найму (оренди) було укладено до моменту укладен­ня іпотечного договору і про наявність такого договору бу-

Лист Верховного Суду України від 26 травня 2001 р. "Правові позиції Щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)" // Л1