ПОНЯТТЯ ТА СИСТЕМА ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ

Поняття запобіжних заходів у КПК України не міститься. У процесуальній літературі ця дефініція визначається по-різ­ному.

Запобіжні заходи - це різновид заходів забезпечення кри­мінального провадження правообмежувального та примусо­вого характеру, які застосовуються слідчим суддею чи судом за наявності достатніх підстав щодо підозрюваного, обвинува­ченого, засудженого, особи, стосовно якої передбачається за­стосування примусових заходів медичного характеру, або особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іно­земну державу (екстрадицію).

Ознаки запобіжних заходів:

1) мають примусовий, правообмежувальний, превентив­ний характер;

2) застосовуються на стадії досудового розслідування слі­дчим суддею або судом, під час судового провадження - судом;

3) характеризуються підставою та метою, визначеною у ст. 177 КПК України;

4) можуть бути застосовані до певних учасників: підозрю­ваного, обвинуваченого, засудженого, особи, стосовно якої пе­редбачається застосування примусових заходів медичного ха­рактеру, або особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію).

Така ознака запобіжних заходів, як примусовість означає, що вони застосовуються незалежно від волі та бажання особи. Правообмеження проявляється у фізичному чи моральному впливі на особу або є пов’язаним з майновими зобов’язаннями. Превентивність запобіжних заходів означає те, що вони спря­мовуються на створення умов для ефективної кримінальної процесуальної діяльності та перешкоджають здійсненню пі­дозрюваним, обвинуваченим незаконних дій щодо протидії досудовому розслідуванню та судовому розгляду.

Система запобіжних заходів

І. Залежно від поширеності дії на суб’єктів, щодо яких мо­жуть застосовуватися запобіжні заходи, вони поділяються на загальні та спеціальні. Загальні запобіжні заходи можуть бути застосовані до всіх підозрюваних, обвинувачених і засудже­них, процесуальний статус яких не обумовлено певними особ­ливостями, які визначено у ст.

Загальними запобіжними заходами є такі:

1) особисте зобов’язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою;

6) затримання особи як тимчасовий запобіжний захід.

Спеціальними запобіжними заходами є такі:

1) передання неповнолітнього підозрюваного чи обвину­ваченого під нагляд;

2) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом;

3) поміщення особи до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку;

4) тимчасовий арешт;

5) екстрадиційний арешт.

ІІ. За ступенем обмеження прав особи запобіжні заходи по­діляються на ізоляційні та неізоляційні. До ізоляційних слід ві­днести домашній арешт, тримання під вартою, затримання, поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку, тимчасовий арешт та екстрадиційний арешт. До неізоляційних - особисте зобов'язання, особисту поруку, заставу, передання під нагляд, передання на піклування опікунам, близьким родичам чи чле­нам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом.

75.