АРЕШТ МАЙНА

Арешт майна - це захід забезпечення кримінального про­вадження, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухва­лою слідчого судді або суду права на відчуження, розпоря­дження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є до­казом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи третіх осіб, конфіскації в юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди або можливої конфіскації майна.

Метою арешту майна є забезпечення:

- збереження речових доказів;

- спеціальної конфіскації;

- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримі­нально-правового характеру щодо юридичної особи;

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок криміналь­ного правопорушення;

- стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладено на нерухоме або рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, готівкові й безготівкові гроші у будь-якій валюті, цінні папери, корпора­тивні права, а також майно у вигляді речей, документів і гро­шей, якщо вони були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопору­шення, фінансування кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, були набуті в результаті вчинення криміна­льного правопорушення, а також доходи від них, або ті, на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Не підлягають арешту для забезпечення подальшої конфі­скації майна предмети першої необхідності, що використову­ються особою і членами її родини.

Накладення арешту на майно здійснюється на підставі фа­ктичних даних про наявність матеріальної чи моральної шкоди, пред’явлення цивільного позову про її відшкодування або можливість подання такого позову; а також даних, що вка­зують на необхідність накладення майнових стягнень, спеціа­льної конфіскації чи конфіскації майна за вироком суду. Необ­хідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи переш­коджатиме встановленню істини через те, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Правовою підставою накладення арешту на майно є ух­вала слідчого судді або суду. Клопотання про арешт майна до слідчого судді або суду подається прокурором, слідчим за по­годженням з прокурором або цивільним позивачем для забез­печення позову.

Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна слід подавати не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно негайно повертається.

Клопотання про арешт майна слідчий суддя або суд розг­лядають не пізніше 2-х днів з дня його надходження до суду.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя або суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, або постановляють ухвалу, де обов’язково вказують перелік майна, яке підлягає арешту, підстави застосування арешту майна, перелік тимчасово вилученого майна, яке під­лягає поверненню особі, заборону розпоряджатися або корис­туватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно і порядок виконання ухвали. Рішення про арешт майна оскарженню не підлягає.

Арешт майна має скасовуватись повністю або частково за клопотанням зацікавлених осіб, рішенням прокурора або суду у таких випадках: якщо відпала потреба у його застосуванні, арешт було накладено необгрунтовано, закрито кримінальне провадження, в межах якого здійснювався арешт майна, пос­тановлено виправдувальний вирок, цивільний позов зали­шено без задоволення або без розгляду.

Ухвала про арешт майна має виконуватися негайно.

74.