1.2. Система та джерела податкового права

Система податкового права являє собою історично сформовану об’єктивну внутрішню єдність.

Поділ податково-правових норм на окремі інститути зумовлений єдністю податкових відносин, на регулювання яких i спрямовано вплив податково-правових приписів.

Система податкового права формується із взаємопов’язаних податково-правових інститутів, які охоплюють сукупність податково-правових норм, що регулюють певні податкові відносини i формують певну відокремлену гpyпy.

Отже, система податкового права – об’єктивна сукупність податково-правових норм, які визначають внутрішню структуру податкового права (зміст i особливості їх розміщення) та регулюють податкові відносини.

У системі складного інституту податкового права існують декілька підсистем інститутів, які можна виділити в розділи.

Загальна частина податкового права вміщує інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування, які мають відношення до всіх видів податків та зборів, до всіх норм Особливої частини.

До Загальної частини включаються норми, що визначають:

характер інституту податкового права,

зміст податкової системи,

зміст податку,

елементи правового механізму податку,

підстави відповідальності за порушення податкового законодавства,

усунення подвійного оподаткування тощо.

Особлива частина податкового права включає систему інститутів, що деталізують податкову систему в цілому i визначають конкретні механізми окремих податків та зборів. Саме Особлива частина і охоплює правові механізми елементів податкової системи.

При цьому необхідно провести розмежування між системою податкового права та системою податкового законодавства. Якщо перша являє собою сукупність відносин, які регулюються податковим правом, то система податкового законодавства – зовнішнє вираження податкових правовідносин, своєрідне усвідомлення їх суспільством на даному етапі, закріплене за допомогою нормативних важелів, що є в його розпорядженні.

Системи податкового права та законодавства співвідносяться як специфічні філософські категорії змісту i форми.

Джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави із приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерела податкового права повинні:

- встановлювати певні правила поведінки, які виключають їx індивідуалізацію стосовно окремого суб’єкта;

- бути виданими компетентним органом (в основному органами державної влади);

- мати чітку відповідність матеріальній i процесуальній сторонам функціонування податкового механізму.

Джерела податкового права є насамперед формою вираження i встановлення чинних податково-правових норм.

Джерела податкового права можуть бути поділені за декількома принципами:

- на підставі владно-територіальної ознаки (в основному це стосуються видів нормативних актів):

1) загальнодержавні нормативні акти; місцеві нормативні акти.

- за характером правових норм:

1) нормативні – акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами в установленому порядку;

2) ненормативні – акти, що не містять правових норм загального характеру.

- за особливостями правового регулювання та характером встановлення:

1) звичай санкціонований компетентними органами в установленому порядку. Найчастіше йдеться про звичай, до якого робиться відсилання в законі. Звичаєм, як правило, регулюються процесуальні сторони функціонування податкових актів, рамки компетенції державних органів у сфері оподаткування;

2) прецедент одержав значне поширення в англосаксонських правових системах, особливо за наявності прогалин у законодавстві.

3) міжнародні договори (конвенції, угоди) важливого значення набувають при врегулюванні подвійного оподаткування.

Застосування цього джерела податкового права не завжди с однозначним.

Міжнародні договори наділені різною юридичною силою. Якщо в України вони мають перевагу над законами, прийнятими Верховною Радою, то в США їx дія є рівнозначною законам, i міжнародні договори включаються в систему законодавства нарівні із законами США. Це породжує проблеми як забезпечення правового регулювання цих норм, так i системи гарантій такого забезпечення;

4) правова доктрина характерна для мусульманських країн, де, будучи одним з важливих джерел шаріату, заповнює прогалини законодавства відповідно до приписів мусульманської доктрини,

5) нормативний правовий акт — найважливіше, а іноді єдине джерело податкового права.