3.1. Система джерел права Європейського Союзу.

Система джерел права ЄС відрізняється значною своєрідністю. Традиційно в правовій доктрині під джерелами права розуміються форми його вираження. Виділяють три головних різновиди джерел права: нормативно-правові акти, звичаї, судові прецеденти.

Систему джерел права ЄС утворюють такі її складові елементи:

1) установчі договори;

2) нормативно-правові акти ЄС;

3) загальні принципи права;

4) рішення Суду ЄС;

5) міжнародні договори.

Розподіл права ЄС на утворюючі його елементи певною мірою зумовлений природою його джерел. Особлива значимість установчих договорів для створення і функціонування Європейського Союзу послужила підставою для їхнього визначення як джерел первинного права. В свою чергу акти, що видаються на основі й на виконання цих джерел первинного права (регламенти, директиви, рішення, а також прецеденти Суду ЄС), утворюють основні джерела вторинного права ЄС.

Право ЄС вирізняється досить високим рівнем пророблення його джерел. Складний, а часом навіть громіздкий і неповороткий механізм підготовки і прийняття нормативно-правових актів деякою мірою компенсується порівняно високою технічною досконалістю більшості актів.

Винятково важливу роль у формуванні й еволюції права ЄС грає Суд ЄС. Відповідно рішення Суду, що носять характер прецеденту, істотно впливають на європейську правову систему. Судова практика дозволила уточнити, а в ряді випадків і розширити предметну юрисдикцію Співтовариств, підтвердити принцип верховенства права ЄС і затвердити пряму дію норм права ЄС, незалежно від форм його вираження. Положення і принципи, зафіксовані в рішеннях Суду ЄС, нерідко передують і слугують появі відповідних положень у нормативно-правових актах.