ВСТУП

На сучасному етапі розвитку правового регулювання сфери охорони здо­ров’я в Україні питання захисту прав людини при наданні медичної допомоги набувають особливої гостроти та актуальності.

пацієнтів. Окрім того, права пацієнтів можемо визначити, на підставі норм Конституції України від 28.06.1996 р., Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. та Клятви лікаря, затвердженої Указом Президента України від 15.06.1992 р.

Висвітлення національного каталогу прав пацієнтів з урахуванням Європейської хартії прав пацієнтів зумовлене стратегічним курсом України на вступ до Європейського Союзу, численними нормативно- правовими актами, які відображають цей напрям, зокрема Законом України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р., Планом дій «Україна - Європейський Союз», схваленим Кабінетом Міністрів України 12.02.2005 р., а також Програмою економічних реформ, на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентно спроможна економіка, ефективна держава», розробленою Комітетом з економічних реформ при Президентові України. Такий підхід дає можливість науковцям і практикам від медицини і права виявити прогалини і недоліки українського законодавства, визначити основні напрями удосконалення нормативно-правової бази в галузі охорони здоров’я, яка визнана однією з пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (розділ V Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» (18.03.2004)).

Цей підрозділ побудовано за такою структурою: насамперед можливості пацієнтів висвітлено крізь призму Європейської хартії прав пацієнтів (14 прав пацієнтів), а далі охарактеризовано ті права, що знайшли своє відображення лише в національному законодавстві.

* Примітка : для спрощення процедури використання цього підрозділу посібника доречно розтлумачити елементи його змістовного наповнення, а саме буквенне позначення при аналізі кожного окремого права:

а) формулювання права відповідно до Європейської хартії прав пацієнтів чи національного законодавства;

б) закріплення права згідно з Конституцією та іншими законами України;

в) регулювання права за допомогою підзаконних нормативно-правових актів;

г) право крізь призму Кодексу медичної етики;

ґ) інше регулювання права відповідно до національної нормативно-правової бази;

д) юридична практика, що пов’язана із реалізацією права;

е) практичні поради, спрямовані на оптимізацію правозастосування і правореалізації;

є) перехресні посилання, які спрямують до регламентації права згідно з міжнародними і регіональними стандартами.

Якщо якесь із буквенних позначень відсутнє при висвітленні права, то під цим слід розуміти, що на сьогодні в Україні немає відповідної нормативної регламентації.

6.1.1.