8.4.1. Судово-медична експертиза

Судово-медична експертиза у справах про захист прав людини в сфері охорони здоров’я відіграє важливу роль. Без судово-медичної експертизи судові механізми захисту прав людини в сфері охорони здоров’я часто є малоефективними, кримінальні ж справи за «медичними статтями» взагалі неможливо провадити без з’ясування характеру та ступеня ушкоджень здоров’я, що віднесено до повноважень експертів.

Судово-експертна діяльність регулюється Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 р. Найпоширенішими видами судової експертизи, що провадиться у процесі захисту прав людини в сфері охорони здоров’я, є судово-медична та судово-психіатрична експертизи. Судово-психологічна експертиза застосовується нечасто, але має важливе значення для встановлення розміру моральної шкоди. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз, здійснюється виключно державними спеціалізованими установами, в той час як судово-експертну діяльність взагалі можуть здійснювати і судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Судовими експертами, відповідно до ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, тоді як судові експерти державних спеціалізованих установ повинні мати відповідну вищу освіту, освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, а також проходити відповідну підготовку та отримати кваліфікацію судового експерта з певної спеці­альності. Усі атестовані судові експерти заносяться до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого, згідно зі ст. 9 Закону України «Про судову експертизу», покладається на Міністерство юстиції України.

Відповідно до ст. 71 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», судово-медична і судово-психіатрична експертизи призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому ст.

Пам’ятайте!

У кримінальному судочинстві обов’язковою умовою призначення експертизи є порушення кримінальної справи (п. 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997р. № 8).

Пам’ятайте!

Підставою для проведення експертизи є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).

Пам’ятайте!

Неприпустимо призначати експертизу у випадках, коли з’ясування певних обставин не потребує спеціальних знань, а також порушуючи перед експертом правові питання, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду (зокрема, щодо вини, неосудності чи недієздатності особи) (п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997р. № 8).

3. Додаткова експертиза - призначається, якщо висновок експерта визнано неповним або неясним, доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Пам’ятайте!

Як випливає зі змісту ст. 75 Кримінально-процесуального кодексу України чи ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України, додаткова експертиза призначається після розгляду висновку первинної експертизи (це експертиза, при проведенні якої об’єкт досліджується вперше), якщо з’ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, якщо експерт дослідив не всі подані йому об’єкти чи не дав вичерпних відповідей на поставлені йому запитання. Висновок вважається неясним, якщо він викладений нечітко або має невизначений, неконкретний характер (п.

4. Повторна експертиза - призначається, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, і доручається іншому експертові (експертам).

Пам’ятайте!

Участь кількох експертів є обов’язковою при проведенні експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні порушення (п. 2.4 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 17.01.1995 р. № 6).

Пам’ятайте!

При вирішенні питання про оплату судової експертизи слід мати на увазі, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про судовуекспертизу» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» від 01.07.1996 № 710, спеціалізовані науково-дослідні установи Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України здійснюють екс­пертизу в кримінальних справах на підставі договору між цими установами та органами дізнання, досудового слідства чи судом за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Остаточний розрахунок провадиться після виконання замовлення на проведення експертизи.

та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їхніх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, для проведення яких необхідні спеціальні знання та вміння використовувати методи криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються у письмових висновках спеціалістів згідно з чинним законодавством України.

Пам’ятайте!

Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист)замовника (юридична або фізична особа)з обов’язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв’язанню, а також об’єктів, що надаються. Експертні дослідження, їх перебіг і результати викладаються у висновку спеціаліста із зазна­ченням спеціалізаціїостаннього.

Висновок спеціаліста за структурою та за змістом ідентичний висновку експерта і відрізняється від нього лише таким: а) особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом; б) у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження; в) опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.

8.4.2.