§ 3. Об’єкти господарських правовідносин

Проблема об'єкта господарських правовідносин дотепер достатньо детально не розроблена. Представники господар­сько-правової науки здебільшого лише констатують належ­ність до таких об'єктів тих чи інших явищ об'єктивної реа­льності.

Загальна теорія права визначає об'єкти правовідносин як матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єк­ти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Об'єкти правовідносин - це те, заради чого вони виникають. Якщо об'єкт права - суспільні відносини, що можуть бути предметом регулювання і вима­гають такого регулювання, то об'єкт правовідносин, конкре­тніше, - це частинка суспільних відносин, елемент, з приво­ду якого взаємодіють суб'єкти, те, на що спрямовані суб'єк­тивні юридичні права і обов'язки осіб^[71].

У свою чергу, об'єкти господарських правовідносин - це сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріа­льні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або в інших передбачених законом обліках майна цих суб'єктів^[72].

Правове регулювання питання щодо об'єктів господар­ських правовідносин здійснюється через загальні положення про об'єкти відповідно до цивільного законодавства Украї­ни. Так, об'єктами є ті матеріальні й духовні цінності, з при­воду яких особи та соціально-публічні утворення вступають у господарські правовідносини. Законодавство не містить вичерпного переліку таких об'єктів. Зокрема, до основних із них належать: речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльнос­ті, інші блага.

Першочергово необхідно визначити, що речі - це пред­мети матеріального світу, щодо яких можуть виникати пра­ва та обов'язки суб'єктів господарських правовідносин. Речі являють собою частину довкілля, відокремлену чи не відо­кремлену від інших його частин. Традиційно речі у вітчизня­ному законодавстві розглядаються як головний об'єкт циві­льних і відповідно господарських прав. Положення щодо речей слід трактувати у тому сенсі, що під останніми мають­ся на увазі предмети, властивості та відносини, що мають матеріальний зміст і охоплюються сферою дії чинного зако­нодавства. Об'єктами господарських прав можуть бути лише обороноздатні речі. Щодо речей, вилучених з обігу, права і обов'язки виникати, змінюватися і припинятися не можуть, а отже, вони не можуть бути й об'єктами господарських право­відносин. Класифікації речей можливі за різними ознаками. Зокрема, розрізняють: речі нерухомі та рухомі; речі, які зна­ходяться у вільному та обмеженому (зброя, наркотичні засо­би) обороті; речі подільні та неподільні; речі, визначені інди­відуальними або родовими ознаками; речі споживні й неспоживні; речі головні та другорядні; речі прості і складні; речі загального та спеціального правового режиму тощо.

Поняттям речей охоплюються також гроші та цінні па­пери. При цьому гроші виступають як законний платіжний засіб. Разом із тим вони можуть бути самостійним об'єктом майнових прав (наприклад предметом договору). Гроші яв­ляють собою особливе рухоме майно і відносяться до кате­горії подільних речей. Законним платіжним засобом на всій території України є грошова одиниця України - гривня. Ви­знання гривні законним платіжним засобом означає, що во­на може бути засобом платежу в зобов'язаннях незалежно від згоди кредитора. Застосовуються два способи платежу: готівкою і шляхом безготівкових розрахунків. У платежах готівкою засобом платежу є грошові знаки, що передаються одним суб'єктом іншому за товари, роботи, послуги тощо. У разі безготівкових розрахунків використовуються цифрові записи про обігову грошову масу. При цьому певна грошова сума списується з рахунку однієї особи і зараховується на рахунок іншої. Безготівкові розрахунки можуть здійснюва­тися шляхом використання платіжних доручень, чеків, ак­редитивів, платіжних вимог, векселів, депозитних сертифі­катів, пластикових карток банків тощо. Випадки і порядок використання іноземної валюти як платіжного засобу ви­значаються Законом України «Про Національний банк Укра­їни» і Декретом КМ України «Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю», а також виданими відповідно до них нормативними актами. Згідно із зазначеними акта­ми здійснюються розрахунки в іноземній валюті на терито­рії України.

Особливу увагу необхідно звернути на цінні папери як особливий вид об'єктів господарських правовідносин. Цін­ним папером є документ установленої форми з відповідни­ми реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань відповідно до умов його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Цінні папери - це грошові документи, що за­свідчують право володіння або відносини позики, визнача­ють взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість пере­дачі грошових та інших прав, що випливають з цих докуме­нтів, іншим особам.

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

- пайові цінні папери (цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі, надають власнику право на участь в управлінні емітентом і на отримання час­тини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента);

- боргові цінні папери (цінні папери, що посвідчують від­носини позики і передбачають зобов'язання емітента сплати­ти у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання);

- іпотечні цінні папери (цінні папери, випуск яких забез­печено іпотечним покриттям та які посвідчують право влас­ників на отримання від емітента належних їм коштів);

- приватизаційні цінні папери (цінні папери, які посвід­чують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, держав­ного житлового фонду, земельного фонду);

- похідні цінні папери (цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових або товарних ресурсів);

- товаророзпорядчі цінні папери (цінні папери, які нада­ють їхньому держателю право розпоряджатися майном, вка­заним у цих документах).

Слід зауважити, що майно, як особливий об'єкт, - це окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. У контексті господарських правовідносин майно­ві права виступають як рід прав, що виникають стосовно певного майна. Вони мають економічний зміст, споживчу цінність і можуть бути виражені у грошовій формі.

Ще одним об'єктом господарських правовідносин є ре­зультати робіт. Результати робіт, як об'єкти господарських правовідносин, виступають у вигляді матеріальних або ду­ховних цінностей, які створюються на замовлення учасника цивільних відносин зусиллями іншого учасника таких відно­син. У свою чергу, послуги - це робота, яка виконується од­ним учасником господарських відносин для задоволення матеріальних або духовних потреб іншого учасника таких відносин. Якщо послуги мають матеріальний результат, то він, як правило, невіддільний від самої діяльності^[73].

Отже, об'єкти господарських правовідносин - це матері­альні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступа­ють у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки. Було встановлено, що правове регулю­вання об'єктів господарських правовідносин здійснюється загальними положеннями про об'єкти відповідно до цивіль­ного законодавства України. На легальному рівні відсутній вичерпний перелік таких об'єктів. Зокрема, до основних із них належать: речі, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльнос­ті, інші блага. Вищезазначені об'єкти було розглянуто вище, з'ясовано їх суть та значення.

Об'єктами господарських правовідносин є об'єкти циві­льних майнових та особистих немайнових правовідносин.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, май­нові права, результати робіт, послуги, результати інтелекту­альної, творчої діяльності, інформація, а також інші матері­альні і нематеріальні блага. Немає необхідності наводити загальну характеристику відповідних об'єктів, оскільки її наведено у загальній теорії цивільного права.

1) речі. Говорячи про речі як об'єкти господарських пра­вовідносин, слід зазначити, що деякі з них мають особливий правовий режим порівняно з аналогічними речами, які є об'єктами загально-цивільних правовідносин. Так, певні речі у господарській діяльності набувають особливих позначень (основні фонди, оборотні засоби) і мають спеціальний право­вий режим. Особливості у даному випадку можуть стосува­тись порядку відсудження, порядку користування тощо. Осо­бливості правового режиму таких речей можуть полягати у встановленні обмежень та порядку розпорядження ними, по­рядку їх придбання (нафтопродукти, ліки).

Певні речі будуть властиві саме для господарських пра­вовідносин. До останніх можна віднести «підприємство». Згідно зі ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майно­вим комплексом, який використовується для заняття під­приємницькою діяльністю. До його складу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, а також право на тор­говельну марку чи інше позначення та інші права, якщо ін­ше не встановлено договором або законом.

За ГК України підприємство розглядається перш за все як самостійний суб'єкт господарювання, який є юридичною особою (ст. 62). У зв'язку з цим постає питання про те, в якому сенсі треба використовувати поняття «підприємство» - як об'єкт чи як суб'єкт правовідносин. При розгляді підпри­ємницьких товариств поняття «підприємство» використову­ється у сенсі єдиного майнового комплексу, який належить товариству (тобто як об'єкт права). Таких майнових компле­ксів (підприємств) у товариства може бути декілька. Ті ж єдині майнові комплекси, які законом визнані юридичними особами (державні, комунальні підприємства), розглядають­ся як суб'єкти правовідносин;

2) гроші. Форми розрахунків, які прийняті у господарсь­кій діяльності, поділяються на готівкові та безготівкові. Різновидом грошей є валюта як засіб платежу, що викорис­товується в господарській сфері для розрахунків за зовніш­ньоекономічними договорами (контрактами);

3) цінні папери. Певні цінні папери є об'єктом виключно господарських правовідносин;

4) майнові права. Отримавши загальне визначення в ЦК України, в господарських правовідносинах майнові права мають власну специфіку (наприклад, особливим видом гос­подарських майнових прав визнано корпоративні права (хоча відповідна позиція не отримала одностайності в нау­кових колах);

5) роботи і послуги. Певні роботи і послуги можуть мати місце виключно під час заняття господарською діяльністю. Це стосується побутового підряду, перевезення транспортом загального користування, страхування;

6) об'єкти права інтелектуальної власності. Згідно зі ст. 420 ЦК України до об'єктів права інтелектуальної власно­сті належать: літературні та художні твори, комп'ютерні про­грами, фонограми, відеограми, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для това­рів та послуг), географічні зазначення, комерційна таємниця.

Певні об'єкти права інтелектуальної власності можуть існувати лише у господарських правовідносинах. Це зокре­ма: комерційне (фірмове) найменування, торговий знак, ко­мерційна таємниця;

7) інші матеріальні та нематеріальні блага. У сфері гос­подарювання можуть існувати специфічні матеріальні й не­матеріальні блага, що визнаються об'єктами господарських правовідносин (наприклад гудвіл).