Суб’єкти фінансових правовідносин

Слід розрізняти поняття «суб'єкт фінансового права» і «суб'єкт (або учасник) фінансових правовідносин».

Суб’єкт фінансового права - це особа, що має правосуб'єктн- ість, тобто потенційно здатна бути учасником фінансових правовід­носин.

Суб’єкт фінансових правовідносин - це реальний учасник кон­кретних правовідносин.

Суб'єктами фінансових правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни), юридичні особи публічного права та юридичні особи приватного права, державні утворення (держава в особі уповнова­жених органів) і муніципальні (місцеві) утворення (органи місцевого самоврядування).

Особливістю фінансових правовідносин є те, що одним із су­б'єктів цих відносин обов'язково повинен бути відповідний орган державної влади (державний або муніципальний).

Як нами вже було зазначено, між суб'єктами фінансових право­відносин немає рівності сторін. Завжди одна сторона відносин буде наділена владними повноваженнями по відношенню до іншої сто­рони, зобов'язаної підпорядкуватись встановленим правилам фор­мування, розподілу чи використання коштів публічних грошових фондів. Тому фінансові правовідносини не можуть виникати між фізичними особами (громадянами), між фізичними особами (грома­дянами) і юридичними особами, що мають організаційно-правову форму, яка базується на приватній власності, а також між такими юридичними особами. Якщо відповідні відносини і матимуть гро­шовий характер, але регулюватимуться вони нормами цивільного права, а не фінансового.

Суб’єктами фінансових правовідносин виступають:

• держава, адміністративно-територіальні одиниці в особі відповід­них державних органів чи органів місцевого самоврядування;

• підприємства, організації, установи, тобто юридичні особи пу­блічного та приватного права, їх підрозділи;

• громадяни, як суб'єкти підприємницької діяльності, так і фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, тобто індивіду­альні суб'єкти.

Для захисту законних інтересів суб'єктів, що беруть участь у фі­нансових правовідносинах, застосовується адміністративний і судовий порядок захисту.

Адміністративний порядок оскарження дій чи рішень посадо­вих осіб органів державної влади чи місцевого самоврядування перед­бачає направлення мотивованої скарги до вищестоящого органу влади по відношенню до органу, який прийняв відповідне рішення. У різних фінансових відносинах адміністративний порядок захисту має свої особливості, є чітко врегульованим за процедурою і строками.

У фінансових правовідносинах держави за участю громадян діє адміністративний і судовий порядок захисту прав і законних інтересів обох сторін. При цьому посилено орієнтацію на використовування су­дового порядку, який має конституційну основу.

Судовий порядок захисту. Конституція України проголошує пра­ва і свободи людини і громадянина та кожному гарантує судовий захист його прав і свобод. Рішення і дії (або бездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування і посадовців можуть бути оскаржені до суду. Якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні за­соби правового захисту, кожен громадянин має право відповідно до міжнародних договорів України звертатися до міжнародних органів для захисту своїх прав.

Судовий порядок застосовується і при захисті фінансових інтере­сів та прав держави у взаємостосунках із громадянами (стягнення з них податків, фінансових санкцій, платежів по обов'язковому держав­ному страхуванню і самооподаткуванню).

Контрольні питання

1. Сформулюйте поняття фінансово-правової норми. Що відріз­няє її від інших норм права?

2. Класифікуйте фінансово-правові норми залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин.

3. Класифікуйте фінансово-правові норми залежно від змісту.

4. Визначте структуру фінансово-правової норми.

5. Сформулюйте поняття фінансово-правових відносин, назвіть їх.

6. Назвіть фінансово-правові санкції. У чому їх особливість?

7. Які основні групи фінансових правовідносин можна виділити?