Особливості фінансових правовідносин

Фінансові правовідносини - це урегульовані нормами фі­нансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків з приводу фор­мування, розподілу (перерозподілу) і використання коштів пуб­лічних грошових фондів.

Як і будь-які інші правові відносини, фінансові правовідносини виникають між певними суб’єктами з приводу конкретного об'єкта і мають зміст, що розкривається через відповідні права і обов’язки йо­го учасників. Відображаючи загальний характер, властивий будь-яким правовим відносинам, фінансово-правові відносини мають і специфічні ознаки, обумовлені особливістю сфери їх виникнення.

У фінансових правовідносинах, як правило, виразно виступають два правові елементи: 1) державно-владний і 2) майновий.

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самовряду­вання ґрунтується виключно на нормативних актах. Водночас мо­білізація і витрачання коштів публічних грошових коштів є діяльністю матеріального, майнового характеру. Тому фінансові правовідносини є владно-майновими відносинами.

Фінансові правовідносини характеризуються рядом особливостей, які підкреслюють їх специфіку і вирізняють їх серед інших правовідносин.

По-перше, фінансові правовідносини виникають тільки на підставі фі­нансово-правового акта. Вони не можуть бути розпочаті, змінені чи припи­нені за волевиявленням їх учасників, а тільки за вимогою правової норми.

По-друге, у процесі фінансової діяльності держави та територі­альних громад обов’язково здійснюється формування, розподіл (пере­розподіл) чи використання публічних грошових фондів, що дозволяє характеризувати відносини як різновид майнових. У результаті фінан­сової діяльності держава чи територіальна громада має фінансові ре­сурси для виконання власних чи делегованих задач і функцій. Вказана ознака є визначальною при відмежуванні фінансових правовідносин від суміжних правових відносин, зокрема від адміністративних.

По-третє, особливість суб’єктного складу фінансових правовід­носин пов’язана з обов’язковою участю держави або місцевих органів влади як неодмінних учасників цих відносин. При цьому державні ор­гани наділені владними повноваженнями по відношенню до інших су- б'єктів фінансових правовідносин, що характеризує відсутність рівно­сті сторін серед учасників.

Об'єкт фінансових правовідносин - це публічні грошові фонди, з приводу формування, розподілу та використання яких і виникають фінан­сові правовідносини. Головним публічним фондом в Україні є Держав­ний бюджет, другим за розміром - Пенсійний фонд. До публічних фон­дів територіальних громад належать бюджети місцевого самоврядуван­ня. Суб'єкти фінансових правовідносин - це учасники цих відносин.

Фінансові правовідносини можна класифікувати за рядом підстав:

а) за матеріальним змістом вони поділяються залежно від підга- лузі, інституту фінансового права на наступні види:

• бюджетні правовідносини;

• податкові правовідносини;

• фінансові правовідносини у сфері державного кредиту та боргу;

• фінансові правовідносини у сфері формування, розподілу та вико­ристання коштів позабюджетних фондів соціального страхування;

• правовідносини, що виникають при здійсненні державних витрат, у тому числі і при кошторисно-бюджетному фінансуванні;

• фінансові правовідносини у сфері банківської діяльності;

• фінансові правовідносини, що виникають у сфері грошового обігу і розрахунків;

• правовідносини у сфері валютного регулювання і контролю;

б) за суб'єктами фінансові правовідносини поділяються на:

• відносини між державою та адміністративно-територіальними одиницями в особі відповідних державних органів і органами місцево­го самоврядування у зв'язку з формуванням, розподілом і використан­ням коштів Державного бюджету України чи місцевих бюджетів (на­приклад, між Міністерством фінансів і Харківською міською радою);

• між вищестоящими і нижчестоящими органами державного уп­равління (наприклад, між Державною фіскальною службою і Головним управлінням Державної фіскальної служби в Харківській області);

• між міністерствами і відомствами та підприємствами, установа­ми, організаціями (наприклад, між Міністерством внутрішніх справ та місцевими органами внутрішніх справ (щодо фінансування витрат));

• між органами фінансового контролю і підприємствами, устано­вами, організаціями (наприклад, між Державною фінансовою інспекці­єю і бюджетною установою - Харківським національним університе­том внутрішніх справ);

• між контролюючими органами і громадянами (наприклад, між Державною фіскальною службою і приватним підприємцем);

• між самими фінансово-кредитними органами.

Виникнення, зміна і припинення фінансових правовідносин відбу­ваються за наявності чітко визначених у правових нормах умов або юридичних фактів, тобто передбачених нормами фінансового права дій (бездіяльності) або подій, які викликають виникнення, зміну або припинення у окремих юридичних або фізичних осіб фінансових прав і обов’язків.

Виникнення фінансово-правових відносин звичайно здійснюєть­ся на підставі правового нормативного або індивідуального юридич­ного акту. Таким нормативним актом в області фінансової діяльності держави є Закон про Державний бюджет України, який приймається щорічно. Індивідуальним актом, наприклад, є оповіщення контролюю­чим органом зобов’язаного суб’єкта про необхідність сплатити подат­ку (повідомлення-рішення).

Зміна фінансових правовідносин не може здійснитися за воле­виявленням їх учасників. Вона відбувається на основі нормативного акта у зв’язку зі зміною передбачених у ньому фактів і подій. Наприк­лад, факт збільшення або зменшення розміру бюджетних асигнувань викликає зміну даних правовідносин.

Припинення фінансових правовідносин настає у випадку закін­чення строку дії нормативного акта (Закон про Державний бюджет чи рішення місцевого органу самоврядування приймається на один рік) або при виконанні зобов’язання чи зміні статусу зобов’язаного суб’єк­та. З них найчастіше зустрічаються наступні:

1) погашення фінансового зобов’язання в результаті сплати суми у строк або стягнення недоїмки (простроченого платежу);

2) виконання завдання по державних доходах по бюджету або по­забюджетних фондах;

3) використання виданих бюджетних асигнувань;

4) припинення правовідносин по сплаті податку на доходи фізич­них осіб - може відбуватися після досягнення певного віку, перед­баченого законом, наприклад, у зв’язку з переходом на пенсію або у зв’язку з призовом в армію тощо.

3.3.