§ 1. Особливості фінансового оздоровлення банку в процедурі тимчасової адміністрації

Особливості фінансового оздоровлення (санації) банку або підго­товка його до продажу під час тимчасової адміністрації визначені главою 10 розділу V Положення про застосування Національ­ним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства^[73].

У випадку якщо банк має недостатній рівень капіталізації (значно недокапіталізований або критично недокапіталізований) і розрахункові документи, що не сплачені з вини банку, чи неза- доволені вимоги кредиторів або значення нормативу миттєвої ліквідності (Н3) становить менше 10 відсотків і надходжень не­достатньо для підвищення ліквідності до нормативного рівня, то фінансове оздоровлення банку можливе лише із залученням до­даткових коштів акціонерів (учасників) банку або його прода­жем іншим юридичним та (або) фізичним особам (далі - інвесто­рам) для збільшення капіталу банку та погашення вимог креди­торів (тобто його санації).

Фінансове оздоровлення банку здійснюється за програмою санації шляхом продажу його інвесторам. Програма санації бан­ку містить:

а) реструктуризацію капіталу банку (у тому числі статутно­го капіталу банку та субординованого боргу, якщо він є), яка передбачає виконання заходів, що забезпечують збільшення ре­гулятивного капіталу до необхідного рівня. Реструктуризація статутного капіталу банку передбачає часткову або повну зміну участі в статутному капіталі учасників банку на користь інвес­торів, а також збільшення статутного капіталу. Умови рестру­ктуризації статутного капіталу узгоджуються між учасниками банку та інвесторами шляхом перерозподілу акцій (часток, паїв), що належать учасникам банку, в обмін на погашення боргу перед кредиторами;

б) реструктуризацію боргових зобов’язань банку (якщо є не- задоволені вимоги кредиторів або очікується їх виникнення про­тягом наступних шести місяців). Реструктуризація боргових зо­бов’язань банку передбачає:

- визначення умов участі інвесторів у повному або частко­вому задоволенні вимог кредиторів, зокрема, шляхом пе­реведення боргу (частини боргу) на інвестора;

- установлення строків і черговості виплати банком або ін­вестором боргу кредиторам (у частині прострочених зобо­в’язань та зобов’язань, строк виконання яких настане протягом наступних шести місяців);

- відстрочку або розстрочку платежів за зобов’язаннями бан­ку (простроченими та строковими) або прощення (списан­ня) боргів (частини боргів) згідно з чинним законодавст­вом України;

- установлення відповідальності інвестора (банку) за неви­конання зобов’язань, взятих згідно з програмою санації.

З метою здійснення заходів щодо реструктуризації боргових зобов’язань банку укладаються угоди між банком та інвестора­ми, інвесторами й кредиторами, які набувають чинності після надання Національним банком України дозволу тимчасовому адміністратору на продаж банку та схвалення програми санації;

в) заходи та строк підвищення (відновлення) платоспромож­ності й приведення діяльності банку відповідно до вимог банків­ського законодавства (прогнозні показники діяльності банку на час завершення програми санації мають відповідати встановле­ним Національним банком України економічним нормативам).

Залежно від причин, що спричинили погіршення фінансового стану банку, з метою підвищення (відновлення) платоспромож­ності та приведення діяльності банку відповідно до вимог бан­ківського законодавства до програми санації можуть включати­ся такі заходи (із зазначенням строків їх виконання):

• передбачені в додатках 1 та 2 до Положення про застосу­вання Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства;

• виплата боргу кредиторам (за його наявності);

• скорочення чисельності службовців згідно з законодавством про працю та виплата працівникам у разі їх звільнення вихідної допомоги за рахунок коштів банку або інвестора;

• внесення на розгляд загальних зборів питання про зміну органів управління банком;

• залучення осіб, уповноважених інвесторами виконувати відповідні заходи згідно із законодавством про працю.

Інвестори повинні мати кошти в розмірі, достатньому для виконання заходів санації банку, у тому числі власні кошти на формування статутного капіталу. Розмір внеску інвестора до статутного капіталу банку з метою його санації визначається залежно від:

• суми вартості акцій (часток) акціонерів (учасників) бан­ку, які виходять з товариства;

• суми внесків до статутного капіталу банку, що має забез­печувати формування капіталу банку в сумі, не меншій, ніж мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), і дотримання нормативу адекватності регулятивного ка­піталу (Н2) та нормативу адекватності основного капіта­лу (Н3) згідно з нормативно-правовими актами Національ­ного банку України (за вирахуванням збільшення регу­лятивного капіталу банку за рахунок внутрішніх джерел, якщо це передбачене програмою санації). На час реєстра­ції змін до статуту банку ця сума має бути не меншою, ніж передбачено ст.

Інвестори, які бажають взяти участь у санації банку, пода­ють тимчасовому адміністратору відповідні заяви. До заяви інве­стори додають:

• установчі документи;

• копії свідоцтв про державну реєстрацію;

• документи, що підтверджують наявність власних коштів для формування капіталу банку згідно з нормативно-пра­вовими актами Національного банку України, зокрема:

- для юридичних осіб - фінансову звітність, аудиторсь­кий висновок про підтвердження звітності;

- для фізичних осіб - довідку податкового органу про доходи за останній звітний період (рік).

Якщо тимчасовий адміністратор визнає, що ця юридична чи фізична особа може бути інвестором, то він надає останньому потрібну інформацію про показники діяльності банку (розмір регулятивного капіталу, дотримання нормативів адекватності й достатності капіталу, вартість активів банку за результатами їх класифікації, виконання зобов’язань банку перед кредиторами тощо) для складання попередніх розрахунків програми санації.

Інвестор, який отримав інформацію про показники діяльнос­ті банку відповідно до ст. 61 Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність», зобов’язаний не розголошувати цю інфор­мацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, а лише застосовувати її для виконання заходів сана­ції банку. Перед наданням інвестору відповідної інформації тим­часовий адміністратор має взяти в нього розписку про відповідаль­ність за розголошення банківської таємниці. Якщо інвестор має намір придбати істотну участь у банку в розмірах, визначених ст. 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність», то він одночасно подає Національному банку України в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного бан­ку України, документи на отримання відповідного дозволу.

Інвестор, який за результатами розгляду отриманої інформа­ції прийняв рішення про проведення санації банку, має розроби­ти програму санації й погодити її з тимчасовим адміністратором.

Заходи з підвищення (відновлення) платоспроможності бан­ку та приведення діяльності банку у відповідність до вимог бан­ківського законодавства можуть здійснюватися:

• органами управління банку, що змінюються внаслідок са­нації за рішенням загальних зборів чи відновлюють свою діяльність, а тимчасовий адміністратор після реєстрації змін до установчих документів припиняє свою діяльність відповідно до п. 9.1 глави 9 розділу V Положення; або тимчасовим адміністратором - у цьому разі тимчасовий адміністратор має право залучити до виконання третьої частини плану санації уповноважених інвесторами осіб. Комісія Національного банку України може прийняти рі­шення щодо регулювання процесу відповідно до третьої частини плану санації (пп. «в» п. 10.2 глави 10 розділу V Положення) з урахуванням пропозицій тимчасового адмі­ністратора та інвесторів;

• органами управління банку, якщо внаслідок реструктури­зації статутного капіталу 2/3 і більше голосів акцій акціо­нерного банку або 51 і більше відсотків голосів часток (паїв) банку, створеного у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (кооперативного банку), переходять до інвесторів;

• тимчасовим адміністратором, якщо погашення боргу перед кредиторами здійснюється за рахунок коштів банку або якщо реструктуризація статутного капіталу здійснюється зі зміною голосів акцій статутного капіталу банку на ко­ристь інвесторів до розміру, що є меншим ніж 2/3 голосів акцій акціонерного банку або меншим 51 відсотка голосів часток (паїв) банку, створеного у вигляді товариства з об­меженою відповідальністю (кооперативного банку).