18.7. Режим фінансового оздоровлення банків та заходи впливу щодо забезпечення їхньої фінансової стійкості

Режим фінансового оздоровлення банків – це система непримусових та примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності й платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

При виявленні проблемних банків органи банківського нагляду зобов’язані вжити стабілізуючі заходи з метою підвищення рівня їхньої фінансової стійкості, а саме:

1) складання та виконання бізнес-плану або програм розвитку капітальної бази банку;

2) складання графіків формування в повному обсязі резервних фондів і спеціальних резервів під активні операції;

3) складання та запровадження положень щодо покращення кредитної політики банку;

4) зобов’язання щодо проведення зовнішнього аудиту фінансового стану банку;

5) прийняття рішення про обмеження розміру кредитів, що надаються інсайдерам банку;

6) прийняття рішення щодо тимчасового зниження розміру відсотків за депозитами, що залучаються;

7) тимчасове припинення виплати дивідендів;

8) прийняття рішення про обмеження розміру виплати працівникам банку;

9) зобов’язання щодо вдосконалення системи внутрішнього контролю в банку.

До комерційних банків, які порушують банківське законодавство, Національний банк України заходів впливу.

Комплекс штрафних заходів складається із заходів попереднього

реагування, як, наприклад, письмове попередження, лист із

661

зобов’язанням, програма фінансового оздоровлення, та примусових заходів впливу, а саме: зупинення/обмеження дії ліцензій, відсторонення керівників, призначення тимчасової адміністрації, накладання штрафів на банки та їхніх керівників, реорганізація та ліквідація банків.

Комплекс санаційних заходів охоплює систему реорганізації та реструктуризації банків, а також систему рефінансування. До рефінансування комерційних банків вдаються у разі погіршення його ліквідності, перебування самим банком у стані фінансового оздоровлення або прийняття на себе боргів іншого банку. НБУ як кредитор останньої інстанції здійснює рефінансування комерційних банків шляхом здійснення операцій на відкритому ринку, надання стабілізаційного кредиту та операцій купівлі/продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Заходи впливу, які може застосовувати НБУ, розмежовують на:

1) непримусові; 2) примусові; 3) переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення.

Непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків НБУ при незначному рівні підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і мають характер добровільності їхнього вирішення й розуміння комерційним банком наявності проблем. До непримусових заходів впливу належать:

1) лист із зобов’язаннями;

2) письмове попередження.

Лист із зобов’язаннями – це письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків у роботі й допущених порушень, який також має містити перелік заходів, які банк зобов’язується вжити для їхнього вирішення й усунення, із зазначенням конкретних строків виконання цих заходів. Лист із зобов’язаннями може охоплювати такі заходи:

– складання та виконання бізнес-плану з відновлення капіталу банку;

– розробка та запровадження положень і механізму щодо

поліпшення практики кредитування;

662

– зобов’язання провести зовнішній аудит фінансового стану банку;

– прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

– прийняття рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;

– прийняття рішення про тимчасове обмеження розміру відсотків,

які банк може виплачувати за депозитами, що залучаються;

– тимчасове припинення виплати дивідендів;

– прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій;

– інші виправні заходи.

Якщо банк не виконує своїх зобов’язань або якщо проблеми банку є настільки серйозними, що можуть призвести до підвищення ризику діяльності, втрати платоспроможності й несуть загрозу інтересам вкладників і кредиторів банку, то відповідний рівень системи банківського нагляду НБУ надсилає до комерційного банку письмове попередження.

У разі допущення комерційними банками порушень, зазначених у ст. 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або якщо застосування непримусових заходів впливу є недостатнім для вирішення проблем банку, НБУ застосовує примусові заходи впливу.

Примусові заходи впливу застосовуються НБУ, якщо діяльність комерційних банків та їхніх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо вони порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки й технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні

акти НБУ, не подають звітність чи подають недостовірну звітність, якщо

663

їхня діяльність збиткова і спричиняє становище, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вибрати банк. До примусових заходів впливу належать:

1) підвищення норми обов’язкових резервів;

2) відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій;

3) усунення керівництва комерційного банку (установи комерційного банку) від управління;

4) призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком (установою комерційного банку);

5) стягнення за рішенням суду (арбітражного суду) штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу;

6) ліквідація комерційного банку та виключення його із реєстру банків.

У разі виявлення проблем у діяльності банків органи банківського нагляду можуть прийняти рішення про застосування таких заходів:

– вимагати, щоб банк терміново збільшив розмір капіталу до рівня, який відповідає встановленим нормативам, і завдяки цьому забезпечив повний захист коштів вкладників;

– передбачити реорганізацію (придбання даного банку більш сильним, у власність якого перейдуть всі депозитні зобов’язання).

– припинити діяльність банку і почати процедуру його ліквідації відповідно до чинного законодавства.

На стадії радикального втручання в діяльність проблемних банків вживаються такі заходи: установлення режиму фінансового оздоровлення; припинення діяльності (відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій); ліквідація (банкрутство).

Підставою для переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення є зарахування банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення банківського законодавства. Переведення здійснюється відповідно до постанови Правління Національного банку України. Комерційний банк розробляє програму фінансового оздоровлення і надає її регіональному управлінню

НБУ, яке, у свою чергу, проводить її експертизу та разом зі своїми

664

висновками подає відповідному департаменту системи банківського нагляду України. Програма фінансового оздоровлення обов’язково має містити такі елементи:

– аналіз причин, які зумовили погіршення фінансового стану й збиткову діяльність комерційного банку;

– конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням термінів їхнього виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного заходу;

– прогнозні показники діяльності комерційного банку, які передбачено досягнути після виконання заходів фінансового оздоровлення;

– кошторис витрат (щоквартально) загалом по банку та з розподілом за філіями.

При переведенні банківської установи в режим фінансового оздоровлення до неї НБУ застосовує заходи, спрямовані на: зниження рівня витрат (на заробітну плату, поточний та капітальний ремонт, рекламу); часткову або повну заборону на проведення активних операцій; погашення простроченої дебіторської заборгованості; ліквідацію збиткових філій; формування необхідних розмірів резервних фондів; збільшення розміру статутного фонду. Комерційний банк може бути переведений Правлінням НБУ в режим фінансового оздоровлення на строк не більше, ніж 12 місяців.

Комерційному банку, переведеному в режим фінансового оздоровлення, забороняється: – залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові вкладні рахунки та поповнювати діючі; – надавати гарантії, поручительства, бланкові кредити, а також надавати всі пільгові (збиткові для банку) кредити, у тому числі банківським працівникам; – нараховувати та сплачувати проценти за кредитами, наданими установами одного банку.

Національний банк України відкликає з комерційного банку, який переведений на режим фінансового оздоровлення, ліцензію на проведення операцій з касового виконання державного бюджету, в тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів, а також може відкликати ліцензію на здійснення

окремих банківських операцій.

665

Національний банк наділений можливістю надавати комерційним банкам, переведеним у режим фінансового оздоровлення, стабілізаційний кредит. Кредит надасться з метою забезпечення платоспроможності й ліквідності банку і для підтримки заходів фінансового оздоровлення. Строк кредиту визначає Правління НБУ. Стабілізаційний кредит надається тільки за умови його забезпечення заставою високоліквідних активів комерційного банку або під гарантію чи поручительство інших фінансове стабільних банків.

У разі поліпшення фінансового стану банк переводиться у загальний режим роботи згідно з постановою Правління Національного банку України. В разі погіршення ситуації у банку під час дії режиму фінансового оздоровлення Правління НБУ може прийняти рішення про переведення банку на особливий режим контролю за його діяльністю з боку відповідальних виконавців регіонального управління НБУ.

Якщо протягом встановленого строку фінансовий стан банку не поліпшиться, Правління Національного банку України приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про призупинення діяльності банку.

Слабкою стороною систем банківського нагляду багатьох країн є нездатність вжити термінові заходи щодо проблемних банків після того, як під час контролю були виявлені їхні проблеми.

Аналіз роботи окремих вітчизняних банків за останні роки дає підстави стверджувати, що заходи впливу, які має право застосовувати Національний банк України до банківських установ у разі допущення ними порушень законодавства та нормативних актів НБУ, є одним з важелів управління банківською системою та контролю за діяльністю окремих банків.

Доволі серйозним та дієвим заходом впливу на банки вважається зупинення (обмеження) окремих видів здійснюваних операцій. Він може як поліпшити, так і погіршити стан банку. Тому його застосування потребує зваженого та поміркованого підходу.

Надзвичайним заходом впливу є призначення тимчасової

адміністрації. Функції тимчасової адміністрації слід розглядати значно

666

ширше, ніж просто підвищення рівня менеджменту банку. Досвід показав, що тимчасові адміністрації в Україні призначаються надто пізно, коли глибина і масштаб проблем у банках стають необоротними.

Для покращання організаційної структури комерційних банків та зміцнення їхнього фінансового стану передбачена можливість їхньої реорганізації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення і перетворення; або реструктуризації шляхом санації, реструктуризації боргів і капіталу, здійснення технічних, фінансово-економічних та правових заходів.

Сьогодні найбільш прийнятною формою реорганізації банків в Україні є реорганізація шляхом злиття, що дає змогу за мінімальних витрат забезпечити концентрацію капіталу, реструктуризацію активів, поліпшити фінансовий стан і забезпечити подальший розвиток комерційних банків.

Аналіз досвіду реструктуризації та злиття вітчизняних банків показує, що першими кандидатами на приєднання (поглинання) є банки, створені під певне підприємство чи галузь у разі погіршення ринкової кон’юнктури останніх. Тому кращі перспективи мають універсальні банки з міцними й стабільними позиціями в регіонах, а також великі банківські об’єднання. Досі створення банківських об’єднань стримувалося відсутністю відповідного законодавства, небажанням акціонерів окремих банків втратити власні банки, а також протидією з боку середніх банків, для яких такі об’єднання та холдинги будуть сильними конкурентами. Однак, враховуючи реалії розвитку банківської системи України, пов’язані з необхідністю концентрації банківського капіталу, перерозподілом ринку банківських послуг, ідея банківських союзів є плідною, може і має бути реалізована на практиці найближчим часом.

Домінуючими факторами, які стимулюють злиття (приєднання) банків, для вітчизняних банкірів є підвищення рівня капіталізації, пов’язане з необхідністю виконання вимог Національного банку України щодо економічних нормативів.

Отже, основним завданням усіх рівнів системи банківського нагляду НБУ щодо вжиття заходів впливу є регулювання діяльності комерційних банків з метою приведення її у відповідність до норм і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів НБУ, а також з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності й стабільності банківської

системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів.

667