§ 1. Підстави призначення тимчасової адміністрації

Тимчасова адміністрація — процедура, що застосовується На­ціональним банком України для тимчасового управління банком з метою забезпечення збереження капіталу та активів банку, оцінки його фінансового становища та вжиття відповідних за­ходів щодо приведення його діяльності відповідно до вимог бан­ківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності банку, усунення виявлених порушень, причин і умов, що призвели до погіршення фінансо­вого становища^[53].

Стаття 75 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» визначає правові підстави призначення тимчасової адміні­страції. Законом передбачені дві групи таких підстав.

1. Обов’язкова підстава, за наявності якої Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію - у разі істотної загрози платоспроможності банку (як обов’язок Національного банку України). Ця підстава визначена ч. 1 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Під істотною загрозою платоспроможності банку слід розумі­ти таке:

а) банк не усунув виявлені порушення або недоліки у своїй діяльності в строки, визначені Національним банком у письмовому застереженні або встановлені за прийнятою банком програмою фінансового оздоровлення чи письмо­вою угодою з Національним банком, і банк має загальну рейтингову оцінку «4» або «5» за системою CAMEL;

б) банк не усунув порушення чи недоліки у своїй діяльності в строки, визначені Національним банком України в пись­мовому застереженні або встановлені за прийнятою бан­ком програмою фінансового оздоровлення чи письмовою угодою з Національним банком, та є хоча б одна з наведе­них нижче підстав (додаткові підстави):

- невиконання вимог Національного банку України щодо звільнення з посади керівників виконавчих органів, головного бухгалтера банку або керівників банку від­повідно до ч.

- наявність конфліктної або некерованої ситуації в ке­рівництві банку (конфлікт інтересів ради банку та прав­ління банку тощо), що загрожує фінансовому стану банку;

- подання недостовірної інформації й звітності, що вста­новлено нормативно-правовими актами Національно­го банку України (зокрема, унаслідок відсутності кон­тролю з боку банку за визначенням фактичної частки прямої і непрямої участі найбільших акціонерів у ста­тутному капіталі банку), неподання або несвоєчасне їх подання;

- неподання документів на письмову вимогу уповнова­жених працівників Національного банку України;

- приховування рахунків, документів, активів тощо.

2. Альтернативні підстави, за наявності яких Національ­ний банк України може призначити тимчасову адміністрацію (як право Національного банку України). Альтернативні підстави пов’язані з погіршенням фінансового становища банку, його не­спроможністю своєчасно виконувати зобов’язання перед вклад­никами та іншими клієнтами або ж обумовлені некерованою си­туацією в банку з боку його керівників. Ці підстави визначені ч. 2 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Національний банк України має право призначити тимчасо­ву адміністрацію банку в разі:

1) систематичних порушень банком законних вимог Націо­нального банку України. Під систематичним порушен­ням розуміється порушення банком норм закону про бан­ки або нормативно-правових актів Національного банку України два і більше разів протягом календарного року;

2) зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 від­сотків протягом останніх шести місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу. Розмір регулятивного капіталу та значення економічних норма­тивів установлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні^[54];

3) якщо банк протягом 15 робочих днів з моменту настання строку виконання його боргових зобов’язань не виконує 10 й більше відсотків своїх прострочених зобов’язань пе­ред кредиторами;

4) арешту керівників банку або визнання їх судом винними у вчиненні злочину. Застосовується, якщо керівники бан­ку затримані до судового засідання після пред’явлення звинувачень і спостережна рада банку не звільнила цих керівників з посади;

5) учинення банком дій щодо приховування рахунків, будь- яких активів, реєстрів, звітів, документів.

Під активами розуміються ресурси, контрольовані банком унаслідок минулих подій, використання яких (ресурсів), як очікується, сприятиме отриманню економічних вигод у майбутньому. Приховування банком рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів - це дії банку, пов’я­зані з невідображенням, неповним або несвоєчасним відо­браженням на рахунках бухгалтерського обліку й (або) фінансової звітності тих чи інших господарських операцій;

6) необґрунтованої відмови банку в наданні документів чи інфо­рмації, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність», уповноваженим представникам На­ціонального банку України. Уповноваженими представни­ками Національного банку України є Голова Національно­го банку України, його заступники, керівники структурних підрозділів Національного банку України, інспектори та інші особи, які на підставі своїх службових повноважень мають

право вимагати від банків надання їм певних документів, необхідних для здійснення банківського нагляду й валют­ного контролю;

7) наявності публічного конфлікту в керівництві банку. Публіч­ним конфліктом у керівництві банку є виникнення некеро- ваної ситуації в діяльності банку, яка створює загрозу фі­нансовому становищу банку, інтересам вкладників та ін­ших кредиторів. Публічним конфліктом вважається, зокре­ма, наявність конфлікту між правлінням та радою банку;

8) наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації. Таке клопотання подається до Національ­ного банку в письмовій формі й має містити достатні під­стави для призначення тимчасової адміністрації. Якщо після перевірки клопотання не будуть виявлені підстави для призначення тимчасової адміністрації, Національний банк України повідомляє банк про відмову в її призначен­ні, яка повинна бути мотивованою.

Відповідно до ст. 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність» правління (рада директорів) за наявності хоча б од­нієї з підстав для призначення тимчасової адміністрації зобов’я­зане повідомити про це Національний банк України протягом трьох робочих днів.

Тимчасова адміністрація вводиться на строк, що не переви­щує одного року з дня її призначення, але для системоутворюю­чих банків Національний банк України має право продовжувати дію тимчасової адміністрації на строк до одного року. Річний строк обчислюється з дня призначення тимчасової адміністрації. Законодавець, ураховуючи особливе значення для банківської системи й негативні наслідки ліквідації системоутворюючих бан­ків, передбачив для них подовжені строки й надав право Націо­нальному банку України продовжувати строк дії тимчасової ад­міністрації для системоутворюючих банків, але не більше ніж на один рік. Про це не пізніше дня закінчення дії тимчасової адмі­ністрації приймається постанова Правління Національного бан­ку України. Для інших банків подовжені строки тимчасової ад­міністрації законодавством не передбачені.