§ 2. Програма фінансового оздоровлення банку

Програма фінансового оздоровлення банку передбачає систему заходів окремого банку, спрямованих на поліпшення його фінан­сового стану (ліквідності, платоспроможності, достатності капі­талу, структури активів, дохідності, рентабельності тощо), а та­кож на усунення порушень, що спричинили скрутний фінансо­вий стан банку.

Програма фінансового оздоровлення банку має містити:

1. Аналіз причин, унаслідок яких погіршилися фінансовий стан і платоспроможність банку.

2. Прогнозні показники діяльності банку (капітал банку, ре­зерви, економічні нормативи, доходи, прибуток тощо), яких пе­редбачається досягнути після виконання заходів фінансового оздо­ровлення із щомісячною розбивкою.

3. Конкретні заходи (залежно від умов, за яких відбулося погіршення фінансового стану), спрямовані на покращення фі­нансового стану банку, із зазначенням строків їх виконання та розрахунок економічного ефекту від упровадження кожного за­ходу, зокрема, такі:

• розроблення програми капіталізації;

• реєстрацію в установлений строк оголошеного статутного капіталу;

• формування в потрібному розмірі резервних фондів та спеці­альних резервів під активні операції банків, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку Украї­ни та чинним законодавством України;

• диверсифікування активів і пасивів з метою підвищення їх ліквідності;

• ліквідацію (продаж) збиткових філій та частки в дочірніх підприємствах;

• проведення інвентаризації активів станом на перше число наступного місяця після прийняття Комісією Національ­ного банку України рішення про погодження програми фі­нансового оздоровлення та укладення відповідної угоди. За результатами проведеної інвентаризації списання безна­дійних до повернення активів за рахунок створених резер­вів відповідно до чинного законодавства України. Вжиття заходів щодо погашення простроченої дебіторської забор­гованості та списання безнадійної дебіторської заборгова­ності з простроченими термінами позовної давності;

• організацію роботи щодо оголошення банкрутами борж­ників банку, які припинили погашення кредитів або спла­ту відсотків за ними;

• забезпечення першочергового погашення заборгованості за вкладами фізичних осіб, строк дії договорів з якими минув;

• визначення відповідальних осіб з управління кредитними ризиками за рахунок раціоналізації управління банком у цілому;

• проведення переоформлення раніше наданих пільгових кре­дитів на загальних умовах, які встановлені внутрішніми документами банку, що визначають його кредитну й об­лікову політику;

• вжиття заходів щодо створення й подальшого інтенсив­ного розвитку внутрішнього аудиту;

• внесення необхідних змін до системи управління підрозділа­ми центрального апарату банку та його установами, запро­вадження прогнозування й планування роботи із залучення та розміщення кредитних ресурсів, забезпечення своєчасно­го доведення планів і лімітів до відома установ банку;

• переорієнтація діяльності банку на прибуткові види опе­рацій;

• припинення нарахування й виплати дивідендів акціоне­рам (учасникам);

• припинення викупу власних акцій на період дії програми фінансового оздоровлення;

• припинення вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб і продаж акцій (часток) у статутних капі­талах інших юридичних осіб, що не приносять прибутку або є малоприбутковими;

• вжиття заходів щодо погашення боргових цінних папе­рів, які не мають активного ринку, їх емітентами;

• продаж (у разі потреби) частини цінних паперів, які ма­ють активний ринок, у тому числі емітованих третіми особами, та державних цінних паперів;

• продаж інших активів, які не приносять прибутку, з метою підвищення ліквідності банку;

• проведення реструктуризації боргових зобов’язань банку (якщо є прострочені зобов’язання банку перед кредитора­ми) та реструктуризації капіталу банку (якщо передбача­ється проведення санації банку інвесторами);

• проведення реорганізації банку шляхом приєднання ін­шого банку (або злиття) або поділу (виділення) з метою виконання вимог Національного банку України щодо розміру регулятивного капіталу банку;

• інші заходи залежно від конкретних умов, за яких відбу­лося погіршення фінансового стану банку.

Конкретні вимоги щодо розроблення програми фінансового оздоровлення мають зазначатися в листі з вимогою Національ­ного банку України щодо розроблення програми фінансового оздо­ровлення. Одночасно з програмою фінансового оздоровлення має подаватися кошторис доходів і витрат (надалі - щокварталу) у цілому по банку та з розподілом за філіями.

4. Рішення повноважного органу банку про формування обо­в’язкових резервів на окремому рахунку в Національному банку України на час дії програми фінансового оздоровлення.

Банк, який працює в умовах дії програми фінансового оздо­ровлення, повинен здійснювати докладний аналіз адміністратив­но-господарських витрат, складати щоквартальний кошторис доходів і витрат та вживати заходів, які спрямовані на змен­шення витрат. Також має проводитися належний аналіз витрат, які фінансуються за рахунок балансового прибутку банку, і вжи­ватися заходи щодо їх зменшення.

Кошторис доходів і витрат складається із щомісячною розбив­кою для кожної філії. Запланований рівень витрат на поточний квартал має визначатися з урахуванням фактичних витрат за попередній квартал та динаміки співвідношення доходів і витрат і погоджуватися за умови недопущення випереджувального зрос­тання витрат порівняно з доходами.

На період дії програми фінансового оздоровлення банк зобо­в’язаний подавати кошторис доходів і витрат на розгляд і по­годження територіальному управлінню Національного банку України (відповідному підрозділу банківського нагляду центра­льного апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) щокварталу до 15-го числа місяця, що передує плановому пері­оду. Територіальне управління Національного банку протягом п’яти робочих днів розглядає кошторис і надсилає його разом з

висновками Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку України.

Третій розділ програми фінансового оздоровлення (санації) повинен передбачати конкретні заходи, спрямовані на покра­щення фінансового стану банку, серед яких є розроблення про­грами капіталізації.

1. Збільшення капіталу банку за рахунок внутрішніх дже­рел, зокрема, таких:

- збільшення фондів, резервів, сформованих за рахунок при­бутку, нерозподіленого прибутку, витрат банку;

- зменшення імобілізації коштів на капітальні вкладення;

- зменшення суми відвернень (тобто вкладання коштів у цінні папери, що свідчать про участь у капіталі інших банків та фінансово-кредитних установ у портфелі цінних паперів банку; інвестиції в асоційовані та дочірні установи);

- призупинення вкладання коштів на умовах субординова- ного боргу до інших юридичних осіб.

2. Збільшення капіталу банку за рахунок зовнішніх джерел, а саме:

- збільшення статутного капіталу;

- реорганізації шляхом приєднання іншого банку на умо­вах філії або до іншого банку на умовах філії, або злиття з іншим банком;

- санації (викупу) банку іншими юридичними/фізичними особами або іншим банком (далі - інвестори);

- залучення коштів на умовах субординованого боргу;

- продажу власних акцій (часток), викуплених у акціоне­рів (учасників) банку.

3. Прогнозні показники діяльності банку на період дії програ­ми капіталізації (на кожну звітну місячну дату) для оцінки реаль­ності плану капіталізації та контролю за його виконанням, а саме:

- розмір регулятивного капіталу банку;

- нормативи капіталу банку - адекватності регулятивного капіталу банку (Н2), адекватності основного капіталу банку (Н3);

- інші економічні нормативи, якщо виявлені випадки їх порушення (також мають зазначатися заходи, що вжива­тимуться банком для виправлення цих порушень);

- прогнозні баланси (форма 11) та звіти про прибутки та збитки (форма 2-КБ);

- інше залежно від проблем банку.

4. Строки виконання плану капіталізації за рахунок внутріш­ніх джерел, що мають установлюватися для банку індивідуаль­но і не перевищувати дванадцяти місяців.

5. Графіки формування в повному обсязі резервів за активни­ми операціями банку (зокрема, для відшкодування втрат за кре­дитними операціями банку, під операції з цінними паперами, дебіторську заборгованість), а також прогнозні суми кредитного портфеля, дебіторської заборгованості, портфеля цінних папе­рів, що класифіковані відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

6. Якщо банк передбачає емісію та продаж додаткових акцій, то в програмі капіталізації має міститися інформація про:

- розмір збільшення статутного капіталу в результаті додат­кової підписки на акції;

- номінальну вартість акцій додаткової емісії, їх кількість і суму очікуваних надходжень;

- перелік акціонерів (учасників) банку, які підписалися на акції, разом з документами, що характеризують їх фінансовий стан і підтверджують можливість виконання ними своїх зобов’язань перед банком щодо додаткового придбання його акцій;

- дату завершення емісії.

Одночасно юридичні та фізичні особи, які бажають придбати або збільшити істотну участь у банку, подають до Національно­го банку України документи для отримання попереднього дозво­лу в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Наці­онального банку України.

7. Сума коштів, яку передбачається залучити, строк та під­твердження інвестора про його наміри та можливості (зазнача­ється у випадку, якщо банк планує збільшити капітал шляхом залучення коштів на умовах субординованого боргу).

8. Якщо банк у програмі капіталізації передбачає здійснити реорганізацію шляхом приєднання іншого банку або санацію (ви­куп) банку інвесторами, то цей захід має відображатися в про­гнозному балансі (форма 11) і звіті (прогнозному) про прибутки та збитки (форма 2-КБ) на останню звітну дату після проведен­ня загальних зборів учасників, на яких прийматиметься рішен­ня про затвердження підписки на акції (завершення реорганіза­ції чи санації (викупу) банку інвесторами).

Крім того, банк подає інші документи для отримання дозво­лу Національного банку України на проведення реорганізації від­повідно до нормативно-правових актів Національного банку Укра­їни щодо реорганізації банків.

Якщо в програмі капіталізації передбачається здійснити ре­організацію шляхом приєднання до іншого банку або злиття з іншим банком, то вищезазначені документи з прогнозними роз­рахунками має надати також банк-правонаступник.

Якщо надання пакета документів у повному обсязі призведе до затримки прийняття програми капіталізації, то банк має на­дати рішення правління та ради банку, що підтверджує обґрун­тованість причин цього, з таких питань:

• проведення реорганізації та скликання загальних зборів учасників банку для прийняття рішення про реорганіза­цію (збільшення капіталу банку - у разі реорганізації шляхом приєднання іншого банку);

• створення філії (у разі приєднання іншого банку);

• інших, що встановлені нормативно-правовими актами На­ціонального банку України щодо реорганізації банків. У цьому разі банк зазначає (у проекті угоди) конкретний строк подання повного пакета документів для отримання дозволу Національного банку України на проведення реор­ганізації.

У програмі капіталізації банк зазначає строки надання те­риторіальному управлінню Національного банку України (відпо­відному структурному підрозділу банківського нагляду, що без­посередньо здійснює нагляд за банком) відповідних документів, для контролю за виконанням заходів реорганізації банку, вста­новлених нормативно-правовими актами Національного банку України щодо реорганізації банку.

Якщо банк за програмою капіталізації планує санацію (ви­куп) банку інвесторами, то подає до територіального управління (структурного підрозділу банківського нагляду центрального апара­ту, що безпосередньо здійснює нагляд за банком) такі документи:

• рішення загальних зборів учасників щодо збільшення ста­тутного капіталу банку з метою проведення санації (ви­купу) банку інвесторами (або рішення спостережної ради банку про скликання цих зборів, якщо загальні збори учасників ще не проводилися);

• програму санації (викупу) банку інвесторами.

• інформацію про інвесторів банку разом з додаванням до­кументів, що характеризують їх фінансовий стан і підтвер­джують можливість виконання ними своїх зобов’язань перед банком. Одночасно, якщо інвестор унаслідок сана­ції (викупу) банку стає власником істотної участі банку в розмірах, визначених ст. 34 Закону України «Про бан­ки і банківську діяльність», то він має подати пакет до­кументів для отримання на це письмового дозволу Націо­нального банку України.

Також банк в угоді з Національним банком України для за­безпечення звітності й контролю, що стосуються стану виконан­ня заходів за програмою санації (викупу) банку, зазначає строки надання територіальному управлінню Національного банку Украї­ни таких документів:

• угоди про переведення боргу між банком та інвесторами, погодженої з кредиторами;

• угоди між учасниками банку та інвесторами про перероз­поділ акцій (часток, паїв);

• угоди між інвесторами і кредиторами про порядок, строк і черговість погашення (відстрочення, переведення) боргу перед кредиторами;

• інших документів згідно з чинним законодавством України.

Строк виконання програми капіталізації за рахунок зовніш­ніх джерел не повинен перевищувати шести місяців і має ґрунту­ватися на конкретних строках, установлених для виконання за­ходів програми капіталізації (зокрема, строків щодо дії підписки на акції, залучення капіталу на умовах субординованого боргу, проведення загальних зборів учасників банку-правонаступника з вирішення питання про збільшення капіталу банку шляхом при­єднання чи створення банку-правонаступника, шляхом злиття банків та здійснення заходів санації/викупу банку інвесторами).

Національним банком України пред’являються такі вимоги щодо оцінки програми капіталізації:

1. План капіталізації, прийнятий банком, має забезпечувати формування регулятивного капіталу банку (Н1) у розмірі, уста­новленому нормативно-правовими актами Національного банку України, і дотримання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) та адекватності основного капіталу (Н3) з одночас­ним дотриманням інших економічних нормативів і приведенням інших показників діяльності банку у відповідність до вимог нор­мативно-правових актів Національного банку України.

2. Якщо регулятивний капітал банку менший за його ста­тутний капітал, то відновлення рівня регулятивного капіталу банку в розмірі цієї різниці має здійснюватися за рахунок внутрішніх джерел коштів банку (прибутку, нерозподіленого прибутку тощо).

3. Реорганізація банку не повинна призвести до створення ситуації, яка б загрожувала інтересам кредиторів і вкладників банку; банк-правонаступник після реорганізації повинен дотри­муватися економічних нормативів, що встановлені Національ­ним банком України.

4. Санація (викуп) банку інвесторами має забезпечувати фор­мування регулятивного капіталу банку в розмірі, установленому Національним банком України, а також виконання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) і адекватності основ­ного капіталу (Н3), погашення вимог кредиторів і приведення діяльності банку у відповідність до вимог нормативно-правових актів Національного банку.

5. Акціонери (учасники) та інвестори банку, що внаслідок виконання програми капіталізації є власниками істотної участі, мають отримати на це письмовий дозвіл Національного банку України.

6. План капіталізації має бути погоджений правлінням і спо­стережною радою банку. В угоді з банком має бути застереження Національного банку України про те, що невиконання планових завдань, які суперечать виконанню завдань програми, загрожує інтересам кредиторів і вкладників і є підставою для застосуван­ня адекватних заходів впливу, у тому числі усунення з посад голови та членів ради і правління банку.

7. Якщо програма капіталізації розроблена банком через не­виконання нормативів адекватності регулятивного капіталу (Н2) і адекватності основного капіталу (Н3), то її подання Національ­ному банку України, розгляд і затвердження Національним бан­ком України здійснюються в складі програми фінансового оздо­ровлення.

У разі виникнення ускладнень під час погодження Національ­ним банком України програми капіталізації (зокрема банку, що не дотримується нормативів адекватності регулятивного капіта­лу (Н2) і адекватності основного капіталу (Н3), або у зв’язку з реорганізацією банку) керівник територіального управління (ке­рівник служби банківського нагляду або заступник голови - ку­ратор служби банківського нагляду) Національного банку Укра­їни може прийняти рішення про внесення на розгляд Комісії Національного банку України при територіальному управлінні (Комісії Національного банку України) питання про погодження програми капіталізації цього банку.

Контроль за виконанням програми капіталізації має здійсню­ватися щомісяця за формою, яка затверджена Національним ба­нком України та на підставі:

• статистичної звітності банку, що встановлена норматив­но-правовими актами Національного банку України;

• інформації та документів, надання яких передбачене в програмі капіталізації (угоді банка з Національним бан­ком України);

• результатів інспекційної перевірки, у тому числі позапла­нової.

У разі отримання банком під час здійснення підписки на ак­ції повідомлення про те, що деякі інвестори відкликали своє рішення про купівлю акцій, банк повинен негайно повідомити про це територіальне управління (відповідний структурний під­розділ банківського нагляду, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) Національного банку України та внести зміни до програми капіталізації й письмової угоди щодо прийня­тої програми капіталізації.

У разі невиконання банком програми капіталізації територіальне управління Національного банку України (структурний підрозділ банківського нагляду центрального апарату, що безпосередньо здійснює нагляд за діяльністю банку) може вимагати від банку в разі потреби надання у визначений строк письмових пояснень про причини невиконання програми капіталізації, або прийняти (вне­сти на розгляд Комісії Національного банку України) рішення про відміну дії програми капіталізації (розірвання угоди з бан­ком), або надати обґрунтовані пропозиції щодо застосування до банку більш жорстких заходів впливу.