Розмежування видатків між бюджетами. Розрахунок видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

Видаткові повноваження закріплюються за областями, містами, районами, селами та селищами на підставі чинного законодавства Ук­раїни, яке визначає їх адміністративно-територіальний статус.

Бюджетний кодекс впроваджує новелу в законодавстві стосовно поділу видатків. Загальний принцип поділу такий: держава встанов­лює, по-перше, види видатків, на які вона сама надає ресурси всім бюджетам, за допомогою міжбюджетних трансферів, визначених згід­но з нормативами бюджетної забезпеченості, а по-друге - видатки, які держава залишає на розсуд місцевого самоврядування і які не бе­руться до розрахунку при визначенні обсягів трансфертів. Подальша конкретизація видатків залежить від повноважень учасників бюджет­ного процесу та запланованих напрямків їх використання.

Види видатків поділяються, згідно з повноваженнями, на суто державні, виконання яких надається уповноваженим державним орга­нам влади на місцях, та видатки місцевого характеру У ст. 82 БК ви­датки, що використовуються для здійснення повноважень за рахунок Державного та місцевих бюджетів, поділяються на три групи:

• видатки на забезпечення конституційного ладу держави, держав­ної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на ви­конання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

• видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому са­моврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх вико­нання на основі принципу субсидіарності;

• видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

У свою чергу, видатки місцевого характеру розподіляються між місцевими бюджетами трьох видів: а) бюджети сільські, селищні та міст районного значення та їх об’єднань; б) бюджети міст республі­канського (АР Крим) значення, бюджети міст обласного значення та районні бюджети; в) бюджет АР Крим та обласні. Далі місцеві видат­ки поділяються на видатки, виконання яких гарантовано державою і які забезпечують надання соціальних послуг споживачам даного ре­гіону через фінансування бюджетних установ та закладів, по групах:

перша група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до спо­живачів;

друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гаран­тованих державою для всіх громадян України;

третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів. Видатки третьої групи здійсню­ються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюдже­тів. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп (ст. 86 БК).

Норми Бюджетного кодексу деталізують вказані види видатків та поділяють їх на такі типи, що здійснюються з місцевих бюдже­тів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів або ні (ст. 87-91 БК). До першого типу належать видат­ки на: державне управління, утримання органів місцевого самовряду­вання, освіту, охорону здоров'я, соціальний захист та соціальне забезпе­чення, культуру та ін. До другого типу видатків, тобто таких, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансферів, відно­сяться видатки на місцеву пожежну охорону, позашкільну освіту, соці­альний захист та соціальне забезпечення, місцеві програми житлово-ко­мунального господарства і благоустрою населених пунктів та ін.

Таким чином, у Бюджетному кодексі надається чіткий розподіл видатків, що здійснюються, з одного боку, між державою та місцевими бюджетами, а з іншого - між трьома ланками місцевих бюджетів. Та­кож у БК є спроба поділу видатків на виконання власних повноважень або делегованих державних повноважень. Розмежування повноважень - це найважливіше питання БК, яке ще до кінця не вирішене, тому що його вирішення залежить від компетенції іншого законодавства^[93].

Передача прав на виконання будь-яких повноважень встановлюєть­ся спільним рішенням відповідних рад і укладанням договору з зазна­ченням обсягу необхідних коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів. Розмір коштів має бути пропорційний частині користувачів зазначеними послугами в повній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовим нормативом бюджетної забезпеченості.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається шля­хом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість мешканців чи спожива­чів соціальних послуг. Видаткові нормативи гарантуються державою і спрямовуються з урахуванням регіональних відмінностей у вартості со­ціальних послуг, а також соціально-економічних, демографічних, кліма­тичних, екологічних та інших особливостей регіонів. Усі угоди щодо передачі видатків на виконання делегованих повноважень укладають­ся до 1 серпня року, що передує плановому.

Бюджетна практика, як свідчить розгляд звітів про виконання міс­цевих бюджетів, постійно вирішує питання фінансування повноважень різних органів влади^[94]. Кодексом передбачено як договірне врегулю­вання цих ситуацій на стадії виконання бюджетів, так і зобов’язання до передачі коштів ще на стадії підготовки проекту рішення про бюд­жет, якщо бюджетні установи району чи міста не можуть забезпечити надання коштів у необхідному обсязі, або розгляд справи у господар­ському суді.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості - це об’єктивний і прозорий критерій розподілу вже наявних бюджетних ресурсів, що вста­новлює частину фінансових ресурсів, яка вже є і повинна дійти до спо­живача.

Для фінансування видатків, що обраховуються за нормативами бюджетної забезпеченості, призначається кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування. Це - податки і збори (обов’язкові плате­жі), що закріплені на постійній основі за бюджетами територіальних громад та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст. 64 БК).

Структура доходів кошика відповідає одному з принципів публіч­них фінансів, тобто податки, які сплачуються місцевими жителями, повинні використовуватися для часткового фінансування суспільних по­слуг, що надаються цим місцевим жителям. Таким чином, кожен орган місцевого самоврядування має доступ до набору доходів, зібраних у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, обсяг яких може виявитися достатнім або недостатнім для фінансування делего­ваних видаткових повноважень. Там, де він виявляється недостатнім, решту забезпечать трансферти.

Методика розподілу і фінансування видатків місцевих бюджетів встановлюється Бюджетним кодексом і закріплена в урядовій поста­нові про порядок розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів^[95].

Ця методика показує, як видаткові норми можна застосовувати для визначення розрахункових видатних потреб місцевих бюджетів.

Завдання застосування нормативів видатків є наступним: обсяг видаткових потреб має віддзеркалювати потребу в соціальних по­слугах і бути обмеженим рамками наявних ресурсів для задоволення цих потреб. Наприклад, розрахунок обсягу видатків на правоохоронну діяльність згідно з Порядком визначається для бюджету АР Крим, областей, м. Києва, м. Севастополя за формулою: Vpil + Vpi2 + Vpi3, де:

Vpil - розрахунковий обсяг видатків на утримання підрозділів до­рожньо-патрульної служби, приймальників-розподільників для непов­нолітніх та адресно-довідникових бюро;

Vpi2 - розрахунковий обсяг видатків на отримання пожежної охо­рони;

Vpi3 - розрахунковий обсяг видатків на утримання спеціальних монтажно-експлуатаційних находжень;

де Vpil - визначається за формулою: Vpil= Vpul / Nu + Ni,

де Vpul - загальний обсяг видатків вказаних підрозділів для усіх місцевих бюджетів і дорівнює 26l92,9 тис. грн;

Nu - численність населення України на l січня планованого року (2001 рік у прикладі);

Ni - численність населення адміністративно-територіальної оди­ниці на l січня планованого року (200l рік).

Аналогічні нормативи використовуються і для розрахунку інших обсягів видатків місцевих бюджетів^[96].

Розрахунки доходів та видатків згідно зі встановленими нормати­вами дозволяють прискорити формування місцевих бюджетів, ство­рюють умови для нарощення зусиль з мобілізації доходів, заохочують до ощадливого використання видаткових коштів^[97]. Міжбюджетні від­носини складаються та розвиваються у нових законодавчих межах.

9.3.