3.1. Методи фінансування державних видатків

Державні видатки в умовах сучасної правової держави фінансуються за допомогою наступних методів:

податкових фінансів, або сукупності податків та зборів, що сплачуються до бюджету.

позичкових фінансів (використання позичених коштів державою для фінансування видатків). їх відмінність від податкових фінансів полягає у добровільному характері перших (позичкових фінансів);

інфляційних фінансів (за рахунок емісії державою додаткових

грошей);

добровільних внесків громадян, організацій і підприємств;

оплати державних послуг (мито, держмито тощо);

цільових фінансів (спеціальних податків, призначених для фінансування певних видів державної діяльності, на спецпрограми розвитку регіону. Приклад — податок на розвиток східних земель у

ФРН);

7)              використання коштів від державної монополії на виробництво

і торгівлю окремими групами товарів (спирт, горілка, тютюн тощо).

Про зарубіжний досвід в цьому питанні див.: Бойко Є. А. Державне

регулювання виробництва та споживання алкогольної і тютюнової

продукції // Фінанси України. - 2000. - № 1. - С 106-117. У

другій половині XX ст. в усіх розвинутих країнах світу у доходах

бюджетів почала зростати частка непрямих податків. Причиною

цього є важкість ухилення від цих податків, відносна простота (для

держави) їх збору, а також зростання споживання високоякісних

товарів (послуг). Важливою тенденцією є те, що чим нижче рівень

розвитку країни з ринковою економікою, тим більшу частку в по

даткових надходженнях до бюджету складають непрямі податки. І

навпаки, чим цей рівень вищий, тим більша в них частка прямих

податків (докладніше про це див.: Никитин Э. и др. Косвен

ные налоги: опыт развитых стран // МЕиМО. — 1999.

С. 15-23.

22

РОЗДІЛ З

3.2.              Мета і принципи формування державних доходів

Метою формування державних доходів є перерозподіл ресурсів з приватного використання у державне використання для виконання державою своїх функцій.

Наслідками такого перерозподілу є:

Досягнення політичної рівноваги, тобто громадянської згоди на виплату податків в обмін на послуги держави. Якщо вказаний обмін є еквівалентним, то у суспільстві буде існувати політична рівновага щодо використання державою своїх фінансів.

Досягнення ринкової рівноваги. Це означає, що фінансові ресурси, вилучені державою за допомогою податків, використовуються державою з тією ж ефективністю, з якою вони могли б бути використані у приватному секторі.

Ефективність перерозподілу доходу. Тобто, зменшення доходів, одержаних у приватному секторі, та використання цих доходів у державному секторі таким чином, щоб ці доходи обумовили мінімальний вплив на зростання цін у приватному секторі і не призвели до зменшення виробництва у цьому секторі. Зрозуміло, що цього не уникнути, але мінімізувати втрати приватного сектора необхідно.

Принципи формування державних доходів

Вигода (державні доходи повинні використовуватись так, щоб надавати споживачам максимальну вигоду).

Платоспроможність (податки повинні відповідати платоспроможності платника).

Рівність в оподаткуванні. Виділяють два види рівності:

Горизонтальна рівність: платники з однаковими доходами, майном чи рівнем споживання сплачують рівні податки.

Вертикальна рівність: платники з неоднаковим рівнем доходів платять різні податки у відповідності до критерію справедливості (більші доходи — більші податки, менші доходи — менші податки).

Критерій справедливості в різних суспільствах залежить від багатьох чинників, у першу чергу від матеріального стану в суспільстві. Чим суспільство заможніше, тим відносно невеликі податки на багатих, і навпаки.