2.2. Парадокс Ерроу. Теорема К. Ерроу

Вибір тієї чи іншої фінансової політики у державі багато в чому залежить від поведінки виборців і парламентарів, яка не завжди відповідає логіці. Наведемо приклад нелогічної поведінки окремого парламентаря, що призводить до вибору не тієї фінансової політики, на яку очікували більшість виборців.

Приклад. Парламентаріям пропонують вибрати між трьома програмами, що потребують різного фінансування за рахунок бюджету (перша — найбільше фінансування, друга — середнє фінансування, третя — мале фінансування).

Депутат А вибирає програми в послідовності: 1—2—3

Депутат Б вибирає програми в послідовності: 2—3.

Депутат В вибирає програми в послідсЩamp;ІГГггЗ—1т

18

Р03ДІЛ2

Проблема голосування депутата В

Проблему створює депутат В, який голосує нелогічно (під тиском певної групи виборців, партії, профспілок, окремих керівників тощо). Коли надають перевагу великій (за фінансуванням) програмі над середньою, середній над над невеликою, то депутат В вибирає або невелику програму або велику. Він чинить нелогічно, але він має право так чинити в умовах демократичного суспільства. Відповідно, замість 1-ої програми, на яку очікували більшість виборців, парламент може вибрати або 2-у, або 3-ю програму, оскільки за них голосує більшість депутатів.

Теорема К. Ерроу (1951 р.)

На основі вказаного парадоксу (нелогічної поведінки депутата В) К. Ерроу сформулював теорему, яку назвали його ім\'ям.

Суть теореми Ерроу полягає в наступному: якщо можливих варіантів більше двох, то жодна процедура голосування не забезпечує, розумного колективного вибору, який би відповідав п\'яти умовам оптимального вибору: раціональності, незалежності від безглуздих альтернатив, позитивному взаємозв\'язку, недопустимості диктату, оптимуму Парето.

Висновки з теорії К. Ерроу

В умовах незрілої демократії можлива нелогічна поведінка частини виборців і парламентарів, що призводить до неефективної фінансової політики держави. Тут також може спостерігатися логро-лінг — ситуація, коли одна група депутатів голосує за законопроект іншої групи в обмін на якісь заохочення тощо.

Вихід із подібної ситуації вбачається у підвищенні правосвідомості громадян як виборців, так і платників податків (щоб громадяни не голосували за популістські програми, під які немає фінансів).

Урядовці в демократичному суспільстві повинні керуватися не егоїстичними інстинктами, а раціональними сподіваннями, продиктованими громадянською відповідальністю. Але для цього держава повинна встановити їм високу зарплату, щоб не було хабарництва.

2.3. Політична рівновага. Парето-оптимум

Якщо суспільний вибір стосовно державних фінансів зроблений за всіма умовами вибору в демократичному суспільстві, у ньому встановлюється політична рівновага.

Політична рівновага — це угода про рівень задоволення суспіль

Вплив політичних чинників на державні фінанси в демократичному суспільстві 19

ними благами при умові, що вона зроблена за всіма правилами суспільного вибору (п\'ять правил, у тому числі за оптимумом Парето).

Фактори, що впливають на політичну рівновагу

На політичну рівновагу в процесі вибору суспільних благ впливають наступні фактори:

особливості суспільного вибору (можливість маніпулювання преференціями виборців);

середня гранична вартість суспільного блага;

доступність інформації для виборців про вартість і вигоди суспільних благ;

особливості розподілу тягаря податків між виборцями та платниками податків;

розподіл вигод між виборцями.

Основні фактори, що дестибілізують політичну рівновагу в пострадянських країнах

1.              Бідність значної частини населення.

В Україні, як і в інших пострадянських країнах, велика бідність, яка вимагає значних витрат з бюджету для її подолання (див.

2.              Тіньова економіка.

У багатьох пострадянських країнах тіньова економіка складає майже половину, що дестабілізує фінансову систему цих країн, приводить до нерівності в суспільстві.

3.              Олігархізація економіки.

В Росії, Україні, Казахстані та ряді інших пострадянських країн всю економіку контролюють кілька великих кланів (або — фінансово-політичних груп), що не сприяє ефективному розподілу державних фінансів та політичній рівновазі, веде до надмірної диференціації в доходах населення.

4.              Надмірне оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб.

Податковий тягар, який несуть фізичні та юридичні особи у багатьох пострадянських країнах, не можна порівняти з податковими сплатами у розвинутих країнами, оскільки в останніх значно вищими є доходи. Це зумовлює масову міграцію з пострадянських країн у розвинуті країни Європи, США, Канаду тощо.

Передумови і зміст Парето-оптимуму

1. Суспільний вибір спирається на передумову, що суспільству необхідно мати певну сукупність цінностей і суспільних благ, без яких воно існувати не зможе.

20

РОЗДІЛ 2

Цим вимогам відповідають такі блага цивілізованого суспільства як: національна безпека, правопорядок, охорона здоров\'я, освіта, благоустрій тощо.

Користування цими благами має прямувати до певного ідеалу — оптимуму Парето.

Зміст оптимуму Парето полягає в тому, що дійсне поліпшення суспільних умов можливе лише тоді, коли той чи інший фінансовий захід уряду здатний:

підвищити добробут усіх без винятку;

підвищити добробут однієї соціальної групи, не змінивши добробут інших.

Це можливе тільки в умовах економічного зростання, коли в суспільстві створюється певний приріст ВВП, який можна розділити між усіма членами суспільства, не знижуючи доходи ні одної групи.

Висновки з оптимуму Парето

Збагачуйся, не шкодячи іншим.

Живи сам і давай жити іншим.

Революції, які ставлять за мету перерозподіл, а не створення вартостей, — безглуздя. Вони ведуть до погіршення умов одних і зростання доходів інших, що призведе до упадку економіки.

В умовах глобалізації поки все більше виграють розвинуті країни, а програють мало- і середньорозвинуті країни, в тому числі й постсоціа-лістичні (Україна в тому числі) (див про це: Білорус О. Світ і людина у XXI столітті // Голос України. — 2000. — 26 грудня. — С. 8—9).

Завдання і запитання для самоперевірки

Що таке суспільний вибір у громадянському суспільстві?

Чи завжди більшість виборців голосують за ефективну фінансову програму діяльності тієї чи іншої партії? Чи тут можливі варіанти?

Як впливає суспільний вибір на ефективність використання державних фінансів?

У чому суть теореми К. Ерроу? Чи ви згодні з її аргументами? Якщо згодні, то чому?

Чи можна досягнути оптимуму Парето?

У яких розвинутих країнах, на ваш погляд, досягнуто політичної рівноваги?

Проаналізуйте ситуацію з фінансами держави з точки зору суспільного вибору у ФРН і США. Що тут спільного, а що відмінне?

Проаналізуйте чинники, що впливають на дестабілізацію фінансової системи держави у будь-якій країні Європейського Союзу (за вашим вибором).