Поняття та класифікація державних і місцевих видатків

Фінансово-правовий інститут публічних видатків сформований у сучасний час шляхом трансформації визнаного радянською фінансово- правовою наукою інституту державних видатків.

Насамперед потрібно зазначити, що публічні видатки є однією з основних фінансово-правових категорій, з урахуванням якої безпосе­редньо забезпечується виконання завдань держави та місцевого са­моврядування.

Публічні видатки - це регламентовані нормами фінансово­го права суспільні відносини з розподілу та використання кош­тів бюджетних та позабюджетних публічних фондів з метою забезпечення реалізації завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Фактично до публічних видатків відносяться кошти, виділення, розподіл та витрачання яких здійснюється на фінансування завдань і функцій держави та місцевого самоврядування з публічних фондів коштів за принципами безперервності, цільового спрямування та плановості. У деяких випадках забезпечуються принципи безпово­ротності та безвідплатності виплат із публічних фондів. Наприклад, фінансування органів державної та місцевої влади з бюджетів здій­снюється на умовах безповоротного та безвідплатного виділення і використання коштів. Надання кр едитів із публічних фондів, пога­шення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, прид­бання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету фактично зменшують розмір грошових коштів відповідних фондів в інший спосіб.

Забезпечення фінансовими ресурсами реалізації публічних інтере­сів здійснюється як безпосередньо державою та місцевим самовря­дуванням, так і іншими суб’єктами, яким надані законодавством від­повідні повноваження.

Отримувачами коштів із публічних фондів є:

а) бюджетні установи, які є розпорядниками бюджетних асигнувань;

б) юридичні особи (крім бюджетних установ), які є одержувачами бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, субвенцій і субсидій, бюджетних інвестицій і т.д.;

в) державні позабюджетні фонди, які є розпорядниками коштів своїх бюджетів.

Публічні видатки - це складова частина фінансових відносин, яка полягає у безперервному цільовому використанні грошових ресур­сів, що накопичуються у:

• Державному та місцевих бюджетах;

• публічних позабюджетних фондах;

• власних фондах державних та комунальних підприємств, установ і організацій з метою виконання загальнодержавних функцій, фінансу­вання державної та комунальної соціальної і культурної сфер, держав­них цільових програм, а також фінансування розширення виробництва окремих державних та комунальних підприємств, установ, організацій у відповідності з чинним законодавством держави.

Публічні видатки складаються з:

• прямих видатків держави, що здійснюються через систему бюджетних та позабюджетних централізованих державних фондів;

• видатків державних та комунальних підприємств, організацій і установ.

У фінансовому праві видатки виділені в окремий інститут публіч­них видатків, який утворюється фінансово-правовими нормами, що регулюють суспільні відносини щодо витрачання державних та кому­нальних грошових ресурсів^[108]. Ці норми вводяться законами та поста­новами Верховної Ради України, актами місцевого самоврядування - рішеннями місцевих рад, підзаконними нормативними актами - указа­ми Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, ак-

актами окремих міністерств та відомств, державних місцевих адмі­ністрацій, а також фінансово-плановими актами бюджетних підпри­ємств, установ і організацій.

Фінансові відносини у сфері здійснення видатків із публічних фон­дів можуть реалізовуватися тільки як правовідносини. Вони є наслід­ком фактичних обставин - використання коштів на покриття витрат, потрібних для функціонування державних або муніципальних органів. Правовідносини в галузі державних або муніципальних видатків ха­рактеризуються нерівністю сторін. Органи державної влади або орга­ни місцевого самоврядування відносини з отримувачем бюджетних коштів будують на підставі владних приписів. Органи влади всіх рівнів визначають обсяг та види видатків і контролюють їх витрачання.

Об’єктом інституту державних видатків є мобілізовані у розпо­рядження держави та державних і комунальних підприємств кошти.

Суб ’єктами суспільних правових відносин щодо витрачання дер­жавних та місцевих грошових ресурсів є: державні та місцеві органи влади, державні і комунальні підприємства, громадські організації та суб'єкти, яким надані відповідні повноваження законодавством і рі­шенням уповноваженої особи.

Як економічна категорія державні та місцеві видатки об'єднують витрати, які покриваються з централізованих та децентралізованих дер­жавних фондів коштів. Переважна більшість державних видатків фінан­сується з Державного бюджету - централізованого фонду коштів, що утворюється у процесі перерозподілу національного доходу, та з місце­вих бюджетів. Менша частина державних витрат покривається за раху­нок децентралізованих фондів коштів - коштів міністерств та відомств, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форми власності, а також позабюджетних коштів бюджетних установ та поза­бюджетних фондів органів місцевого самоврядування усіх рівнів.

Усі державні і місцеві видатки закріплюються у відповідних актах законодавства та планово-фінансових актах. Видатки Державного бюджету відображені у щорічному законі України про Державний 314

бюджет, обсяги та структура видатків місцевих бюджетів усіх рівнів затверджуються рішенням сесій відповідних місцевих рад, видатки децентралізованих фондів коштів встановлюються у фінансових пла­нах - балансах і кошторисах підприємств, установ та організацій.

Публічні видатки характеризуються наступними загальними рисами :

• мають грошову форму,

• виникають на підставі норм законодавства та відповідних рі­шень уповноваженого органу,

• виділяються з публічних централізованих та децентралізованих публічних фондів;

• використовуються на задоволення публічного інтересу, вирішен­ня завдань держави та місцевого самоврядування;

• мають цільовий, безперервний та плановий характер;

• визначення, облік та контроль здійснюються уповноваженими органами.

Ознаками публічних та місцевих видатків відповідно до Бюд­жетного кодексу України є:

• спрямовуються на здійснення програм та заходів, що передба­чені відповідним бюджетом або позабюджетним фондом;

• визначаються виключно на підставі нормативно-правових актів;

• мають цільовий характер використання коштів;

• мають безперервний постійний характер використання коштів;

• визначають пріоритети державної політики;

• забезпечують можливість виконання завдань та функцій держа­ви і органів місцевого самоврядування^[109].

Принципи, на яких базується здійснення видатків:

1) планування;

2) нормативна деталізація видатків;

3) безоплатність;

4) безповоротність;

5) цільове спрямування;

6) економне використання коштів;

7) ефективне використання коштів;

8) постійний фінансовий контроль.

Єдина система публічних видатків припускає класифікацію їх за різноманітними групами, які більш яскраво характеризують їх риси. В основі класифікації можуть лежати різні підстави.

До публічних видатків держави належать:

• видатки Державного бюджету України, в тому числі і спеціаль­ного фонду;

• видатки державних цільових позабюджетних фондів коштів со­ціального призначення;

• видатки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; спеціальних економічних фондів, фондів та резервів Національного банку України;

• видатки фондів грошових коштів державних підприємств або підприємств установ та організацій, заснованих на державній формі власності.

До публічних видатків органів місцевого самоврядування належать:

• видатки бюджетів органів місцевого самоврядування, зокрема видатки спеціальних бюджетних фондів цільового призначення;

• видатки фондів грошових коштів комунальних підприємств та підприємств, установ та організацій, заснованих на комунальній (муні­ципальній) формі власності.

Види видатків:

1. За спрямованістю - направлені на фінансування:

• державного управління;

• судової влади;

• міжнародної діяльності;

• фундаментальних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу;

• національної оборони;

• правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави;

• освіти;

• охорони здоров'я;

• соціального захисту та соціального забезпечення;

• культури і мистецтва;

• інших державних програм.

2. За часом:

• постійні ;

• тимчасові;

• разові.

3. За економічною характеристикою операцій, при проведен­ні яких здійснюються видатки:

• поточні;

• капітальні;

• кредитування за вирахуванням погашення.

12.2.