§ 1. Поняття, класифікація та призначення позабюджетних державних цільових фондів коштів

Позабюджетні державні цільові фонди та бюджети (Державний та місцеві) формуються за рахунок надходжень публічних грошових ко­штів, що передбачено імперативними вимогами держави. В цьому вбачається подібність зазначених інституцій, але за своєю сутністю та призначенням вони значно різняться.

Бюджетна система в Україні складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів. Зміст, структура бюджетів, їх співвідношення визначаються адміністративно-територіальним устроєм держави. Бю­джети акумулюють переважно всі грошові фонди публічного характе­ру. Заборону на формування нових позабюджетних фондів встановле­но в Україні з 2001 р., але це не означає ліквідації публічних позабю­джетних фондів, які було створено до цього року - вони продовжили своє існування та функціонування.

Цілком доцільно розглянути й структуру бюджету та порівняти її із структурою позабюджетних державних цільових фондів. Статтею 13 Бюджетного кодексу України закладено загальні підстави структури бюджету (незалежно від його рівня), його вертикальний та горизон­тальний розподіл. Так, вертикальний розподіл бюджету дозволяє ви­різнити в його складі загальний та спеціальний фонди, тоді як гори­зонтальний розподіл визначає склад доходів та видатків. Загальний фонд включає фінансування видатків бюджету за рахунок усіх дохідних надходжень, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду. Загальний фонд бюджету забезпечує фінансування основних функцій та завдань держави, територіальних громад, які деяким чином 174 узагальнені. Спеціальний фонд бюджету передбачає предметно-цільо­ве використання бюджетних коштів за бюджетним призначенням (ст.

Не слід плутати публічні позабюджетні грошові фонди та фінанси підприємств як відокремлені грошові фонди, пов’язані з формуванням, розподілом та використанням коштів підприємств. Фінанси підпри­ємств становлять основу децентралізованих фінансів. При характерис­тиці фінансів підприємств як ланки фінансової системи необхідно враховувати таке. Фінанси державних підприємств безумовно є скла­довою фінансової системи, характеризуються публічним змістом і ре­гулюванням. Фінанси недержавних підприємств входять сюди тільки тією мірою, якою вони пов’язані з реалізацією імперативних обов’язків щодо формування державних грошових фондів (наприклад, кошти підприємств, за рахунок яких сплачуються податки).

Об’єктом фінансових правовідносин є централізовані і децентра­лізовані фонди коштів. Об’єкт фінансових правовідносин завжди пов’язаний з інтересом держави, яку представляє управомочений орган. Саме за допомогою різних фондів держава забезпечує необхідними фінансовими ресурсами всі заходи, здійснення яких передбачено на сучасному етапі розвитку країни. Фінансова діяльність держави нероз­ривно пов’язана з фінансами, що є не грошима як такими (коштами), хоча і пов’язані функціонуванням грошей. Фінанси не охоплюють усю сферу останніх, їх змістом є тільки ті з них, за допомогою яких утво­ряться саме грошові фонди держави (його територіальних підрозділів, а також підприємств тощо)^[XX]. Таким чином, практичною реалізацією прав і обов’язків суб’єктів у фінансовій сфері (результатом такої ді­яльності) є утворення і функціонування фондів.

Для здійснення цілей і завдань, що стоять перед державою, та зав­дань реалізації нею своїх функцій необхідною умовою є наявність відповідних фінансових коштів. За рахунок витрати цих коштів і задо­вольняються державні потреби. Такі фінансові кошти формуються через таку категорію, як державні доходи. Державні доходи являють собою частину внутрішнього валового продукту, що надходить у ви­гляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами в забезпечення цілей і завдань, що стоять перед державою. Муніципальні доходи - частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі пла­тежів і надходжень у місцеві бюджети і слугує вирішенню різних пи­тань, що постають перед органами місцевого самоврядування.

У формуванні державних доходів беруть участь усі ланки фінан­сової системи країни. Внаслідок цієї цілеспрямованої діяльності дер­жава формує низку грошових фондів (Державний і місцевий бюджети, централізовані позабюджетні цільові фонди). Такі фонди утворюють­ся за різними напрямами. Це і кошти держави, і надходження від юри­дичних та фізичних осіб, кошти, надіслані громадськими організація­ми.

Державні доходи, що не надходять до Державного або місцевих бюджетів, надходять у наступні публічні позабюджетні фонди:

1) Пенсійний фонд України;

2) Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхуван­ня на випадок безробіття;

3) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань;

5) Державний фонд охорони навколишнього природного сере­довища;

6) Фонд гарантування внесків фізичних осіб.

Усі зазначені публічні позабюджетні фонди умовно можна поді­лити на дві групи:

1) публічні позабюджетні фонди, що поповнюються за рахунок страхових внесків і мають виражену соціальну спрямованість. До їх кола належать перші чотири фонди;

2) публічні позабюджетні фонди, що поповнюються за рахунок інших джерел. До них належать останні два фонди.

При цьому слід зазначити, що Державний фонд охорони навколиш­нього природного середовища складно однозначно віднести до поза­бюджетних публічних фондів, оскільки він, з одного боку, має ознаки відокремленості, а з другого - є складовою частиною Державного бюджету України.