1. Поняття цільового призначення земельної ділянки

Землі за своїм складом є неоднорідні, мають різне використання і відповідним чином класифікуються. В основу класифікації покладено цільове призначення земель, під яким слід розуміти встановлений правовий режим, умови і межі використання земель для конкретних цілей.

Землі України за основним цільовим призначенням, відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісового фонду;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв\'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім цього земельні ділянки кожної категорії земель можуть перебувати у запасі. Це стосується тільки тих земельних ділянок, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб. Так, згідно ст. 30 Земельного кодексу земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або ж передаються у власність чи користування відповідно до Земельного кодексу. В цьому випадку йдеться про можливість включення відповідних земельних ділянок до земель запасу у складі земель сільськогосподарського призначення.

Землі в межах України є неоднорідними за своєю якістю, природними, біологічними, хімічними та іншими показниками. Крім того, окремі землі характеризуються певними особливостями і можуть використовуватись з різною метою. Одні використовуються як засіб виробництва в сільському і лісовому господарстві, інші — як територіальна просторова база для розміщення різних об\'єктів, або ж як охоронні зони та ін.

В основі поділу земель України на самостійні категорії — основне цільове призначення. Саме цей критерій враховують уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування, які планують використання земель, їх розподіл та перерозподіл. Цільове призначення земель визначається уповноваженими органами на підставі даних обліку та земельного кадастру. Як головний критерій класифікації земель України їх основне цільове призначення впливає і визначає зміст прав і обов\'язків суб\'єктів земельних правовідносин, органів управління використанням та охороною земель.

Використання земель по основному цільовому призначенню не виключає можливості використання їх одночасно і для інших цілей, наприклад, землі сільськогосподарського призначення для будівництва внутрішньогосподарських доріг, землі транспорту в смузі відведення — для городництва тощо.

Поділ земель на самостійні категорії, що здійснюється за основним цільовим призначенням, представляє собою первісну класифікацію. В середині кожної категорії земель можлива подальша класифікація на види і підвиди в залежності від певних підстав критеріїв (суб\'єкти права власності на землю чи права землекористування, конкретне цільове призначення та ін.). Так, скажімо, землі сільськогосподарського призначення можуть бути класифіковані на землі сільськогосподарських підприємств, які використовують їх для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і землі несільськогосподарських підприємств, установ та організацій, які надаються для ведення підсобного сільського господарства. Серед цих земель самостійне місце займають також сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя. Наприклад, у складі земель транспорту виділяються землі залізничного, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного, міського електротранспорту, автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Правовий режим кожної категорії земель визначається окремими правовими припи­сами, які зосереджені в самостійних главах кодексу. Класифікація земель і відмінності в правовому режимі окремих категорій відображають їх положення як об\'єктів державного управління, права власності і права землекористування. .

Слід зауважити, що на сьогоднішній день відсутня нормативна база щодо чіткого встановлення цільового призначення конкретної земельної ділянки виходячи із способу її використання. Наприклад, відкриття у в одній із кімнат житловому будинку, який розміщений на присадибній ділянці, магазину не можна рахувати зміною цільового призначення земельної ділянки. В той же час за поняттями, які склались в органах управління, земельна ділянка під магазином має інше цільове призначення ніж присадибна ділянка. Проблемою стає практичне виділення земельної ділянки в натурі, особливо у випадку коли будинок має два поверхи і над магазином проживають його господарі.