<<
>>

Поняття та види міжбюджетних трансфертів.

Дотації вирівнювання. Субвенції. Кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Дотації

Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безпо­воротно передаються з одного бюджету до іншого (п.

25 ст. 2 БК).

Особливістю Бюджетного кодексу є те, що він вимагає здійснення врівноважуючих (тобто негативних вилучень) або вирівнювальних (позитивні вливання) трансфертів на основі формульних розрахунків з урахуванням різниці між потребами бюджетів місцевого самовряду­вання у видатках і його доходними можливостями.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) базову дотацію (трансферт, що надається з Державного бюд­жету місцевим бюджетам для горизонтального вирівнювання подат- коспроможності територій);

2) субвенції;

3) реверсну дотацію (кошти, що передаються до Державного бюджету з місцевих бюджетів для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій);

4) додаткові дотації (ст. 96 БК).

Міжбюджетні відносини будуються також з урахуванням бюджет­них послуг, які надають суб'єкти цих відносин. Доцільність надання соціальних послуг селищною радою, наприклад, потребує домовле­ності з районною радою або міською. У цьому випадку субвенції на виконання послуг можуть передбачатися у складі їх бюджетів і визна­читися відповідною угодою сторін.

Таким чином, міжбюджетні трансферти виконують декіль­ка функцій: соціальної рівноваги, справедливого розподілу бюджет­них ресурсів, економічної незалежності місцевих бюджетів, опти­мального виконання бюджетних призначень, стабільності в отриманні обсягу ресурсів.

Надання трансфертів здійснюється Державним казначейством Ук­раїни та його відділеннями на місцях. Планування трансфертів почина­ється з прийняттям проекту закону «Про Державний бюджет України» у другому читанні. Органи місцевого самоврядування самостійно, на підставі вказаних параметрів формувального метода, оцінки видаткових потреб і доходної спроможності, можуть визначити належний їм транс­ферт.

Критерії розрахунку трансфертів виключають необхідність обго­ворення або домовленості представників влади. Органи місцевого са­моврядування мають можливість самостійно вирішити напрямки вит­рат коштів, а трансферти надають можливість усунути наслідки еконо­мічної, географічної нерівності і забезпечити кожному органу влади можливість надавати соціальні послуги на однаковому рівні.

Нова методологія розрахунку надання міжбюджетних коштів ство­рює стимули для заощадження коштів і мобілізації додаткових доходів, де тільки можливо. Трансферти не розглядаються як позички або як на­ходження, які будуть втрачені при заощадженні власних доходів. Це по­в’язано з розрахунком індексу податкоспроможності, який фіксується на тривалий період часу, і будь-яке нарощення доходів у майбутньому впливатиме на обсяг трансферту тільки тому, що прогноз сумарних се- редньодушових доходів в наступному бюджетному періоді зміниться.

Для органів місцевого самоврядування важливо при складанні власних бюджетів знати суму, на яку вони розраховують. У Законі про Державний бюджет України встановлюється загальна сума видатків консолідованого бюджету і частка цієї загальної сумі, яка буде спрямо­вана наступного бюджетного періоду на видатки місцевих бюджетів.

Формульний метод розподілу міжбюджетних трансфертів викорис­товується при розрахунках дотацій вирівнювання та розміру коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Сама формула у БК не визначена, але в ньо­му передбачені ключові параметри, яким формула має відповідати.

Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів по­винна врахувати таки параметри:

• фінансовий норматив бюджетної забезпеченості та корегуючі ко­ефіцієнти до них;

• кількість мешканців та кількість споживачів соціальних послуг;

• індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи району;

• прогнозний показник кошику доходів бюджетів (тільки тих, які враховуються при визначенні обсягу трансфертів);

• коефіцієнт вирівнювання.

Індекс податкоспроможності регіональних бюджетів є кое­фіцієнтом, що визначається як відношення середньодушового кошика доходів бюджетів місцевого рівня до середнього, порівняно з аналогіч­ним показником по Україні, середньодушового обсягу кошика доходів, розрахованого на одного мешканця. Індекс відносної податкоспро- можності неможливо переглянути частіше, ніж раз на три роки.

Різниця між середньодушовими видатковими потребами місцево­го самоврядування та його середньодушовою податкоспроможністю, помножена на величину населення, є дотацією вирівнювання.

Особливістю пропонованих БК трансфертів є те, що вони не тіль­ки задовольняють потреби у вирівнюванні, а й виконують інші спеці­альні цілі. Крім вирівнювальних трансфертів, у БК встановлюються інші види трансфертів:

• субвенції на здійснення програм соціального захисту;

• субвенції на виконання інвестиційних проектів;

• субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи лікві­дацію наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

• освітня субвенція;

• медична субвенція;

• субвенція на підготовку робітничих кадрів;

• субвенція на забезпечення медичних заходів окремих держав­них програм та комплексних заходів програмного характеру.

Ці субвенції можуть надаватися з Державного бюджету України іншим видам місцевих бюджетів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Цільові субвенції можуть надаватися з бюджетів різного виду: республіканського, обласного, районного - і розподілятися між органа­ми місцевого самоврядування. Ці гроші необхідні для розвитку окре­мих територій і не обмежуються фінансуванням з одного бюджету, а можуть потребувати внеску з бюджету одержувача.

Субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на здій­снення державних програм соціального захисту. За рахунок субвен­ції з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та жит­лових субсидій населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу надаються пільги, виходячи із роз­рахунку вартості однієї тонни твердого палива та одного балона скрап­леного газу на домогосподарство на рік, а особам, які мають таке право згідно зі ст.

48 Гірничого закону України, - з розрахунку вартості 3,1 тон­ни вугілля або торф’яного брикету на побутові потреби на домогосподар- ство на рік. Граничні показники вартості пічного побутового палива і скрапленого газу у розрізі Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя визначаються Кабінетом Міністрів України.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самовряду­вання мають право:

• встановлювати збільшені норми на придбання твердого та рід­кого пічного побутового палива і скрапленого газу особам, які мають право на пільги та житлові субсидії відповідно до законодавства, за рахунок та в межах коштів відповідних місцевих бюджетів;

• надавати пільги на тверде та рідке пічне побутове паливо і скраплений балонний газ у натуральній формі або готівкою.

Натуральні норми забезпечення населення твердим та рідким піч­ним побутовим паливом і скрапленим газом, відповідно до яких насе­ленню будуть надаватися пільги і житлові субсидії готівкою для від­шкодування витрат на їх придбання, затверджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольсь­кою міськими державними адміністраціями в межах мінімальних норм та граничних показників їх вартості, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з обсягу коштів, призначених на зазначену мету.

Кабінет Міністрів України може здійснювати перерозподіл обсягів субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту між їх видами та між місце­вими бюджетами, виходячи з фактично нарахованих обсягів відповід­них пільг, субсидій і допомоги населенню в межах загального обсягу таких субвенцій.

Освітня субвенція спрямовується на оплату поточних видатків таких типів навчальних закладів:

1) загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;

2) шкільні відділення навчально-виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад», «загально­освітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад»;

3) спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-ін- тернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для по­глибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підго­товкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);

4) вечірні (змінні) школи;

5) загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребу­ють соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтер- нати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загально­освітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей- сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей);

6) спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які по­требують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально- реабілітаційні центри.

Зазначена субвенція може спрямовуватися на реалізацію заходів з оптимізації мережі зазначених навчальних закладів.

Освітня субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконав­чої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері освіти, а також затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

1) кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів у міській та сільській місцевості, гірських населених пунктах;

2) наповнюваність класів;

3) корегуючі коефіцієнти приведення, що застосовуються до кіль­кості учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів та за­лежно від місцевості, в якій розташований заклад.

При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 % загального обсягу суб­венції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані при засто­суванні формули. Залишки коштів за освітньою субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції та на оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів.

Субвенція на підготовку робітничих кадрів розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється цент­ральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалі­зує державну політику у сфері освіти, а також затверджується Кабіне­том Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

1) кількість учнів професійно-технічних навчальних закладів, включаючи учнів у гірських населених пунктах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

2) корегуючі коефіцієнти приведення, що застосовуються до кіль­кості учнів та залежно від місцевості, в якій розташований заклад.

При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 % загального обсягу суб­венції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані при засто­суванні формули.

Субвенція на підготовку робітничих кадрів спрямовується на оплату поточних видатків професійно-технічних навчальних закладів. Зазначена субвенція може спрямовуватися на реалізацію заходів з оп- тимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів.

Залишки коштів за субвенцією на підготовку робітничих кадрів на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних міс­цевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенції та на оновлення мате­ріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів.

Медична субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконав­чої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, а також затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

1) кількість населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

2) корегуючі коефіцієнти, що враховують відмінності у вартості на­дання медичної допомоги;

3) особливості надання медичної допомоги у гірських населених пунктах.

При цьому у складі зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 % загального обсягу суб­венції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані при засто­суванні формули.

Залишки коштів за медичною субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і можуть використовуватися у наступному бюджетному періоді з ура­хуванням цільового призначення субвенції, у тому числі на оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я.

Субвенція на забезпечення медичних заходів окремих дер­жавних програм та комплексних заходів програмного характеру використовується для реалізації державних програм і комплексних за­ходів у сфері охорони здоров'я за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України.

У законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги зазначеної субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів.

Субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру розподіляєть­ся між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, а також затверд­жується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:

1) кількість хворих;

2) кількість населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Залишки коштів за зазначеною субвенцією на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і можуть використовуватися у наступному бюджетному періоді з ура­хуванням цільового призначення субвенції.

Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного місцевого бюджету іншому для компенсації відповідних видатків.

Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання субвенції визначаються на договірних засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Надання субвенцій на виконання інвестиційних програм (про­ектів) ґрунтується на таких основних принципах:

1) принцип об’єктивності та відкритості - отримувач субвенції ви­значається за прозорими процедурами;

2) принцип єдності - розподіл коштів має забезпечити реалізацію системи національних цінностей і завдань інноваційного розвитку та сприяти зменшенню відмінностей у рівні життя населення різних ре­гіонів країни;

3) принцип збалансованого розвитку - надання державної під­тримки територіям з урахуванням їх потенціалу;

4) принцип цільового використання коштів - субвенція використо­вується виключно на мету, визначену її надавачем, з урахуванням про­гнозних та програмних документів економічного та соціального роз­витку країни і відповідної території, державних цільових програм, прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди.

Субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) нада­ються з Державного бюджету місцевим бюджетам з урахуванням та­ких основних засад :

1) економічної ефективності досягнення цілей інвестиційної про­грами (проекту) із залученням мінімального обсягу бюджетних кош­тів на виконання інвестиційних програм (проектів);

2) направленості субвенції виключно на створення, приріст чи оновлення основних фондів комунальної форми власності (насамперед на завершення будівництва та реконструкції об’єктів зі ступенем буді­вельної готовності понад 70 %);

3) фінансової забезпеченості інвестиційних програм (проектів), строк впровадження яких довший, ніж бюджетний період, необхідними фінансовими ресурсами місцевих бюджетів, кредитами (позиками), залученими під державні та/або місцеві гарантії, та коштами субвенції на їх виконання впродовж усього строку впровадження;

4) рівня забезпеченості об’єктами виробничої, комунікаційної та соці­альної інфраструктури, що підвищує інвестиційну привабливість території;

5) участі бюджету - отримувача субвенції:

• для бюджетів сіл, їх об’єднань, селищ, міст районного значення - не менш як 1 % від обсягу такої субвенції;

• для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, бюджетів міста Севастополя, міст республіканського Ав­тономної Республіки Крим та обласного значення - не менш як 3 % від обсягу такої субвенції;

• для бюджету міста Києва - не менш як 5 % від обсягу такої субвенції;

6) обґрунтування спроможності подальшого утримання за рахунок коштів місцевих бюджетів об'єктів комунальної власності.

Розподіл субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів) здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з урахуванням завдань і заходів державної стратегії регіонального розвит­ку, регіональних стратегій розвитку на підставі формалізованих парамет­рів, що базуються на фактичних та прогнозних показниках економічного і соціального розвитку відповідної території (основними з них є показники обсягу промислового виробництва, обсягу валової продукції сільського господарства, обсягу інвестицій в основний капітал, рівня щільності на­селення, рівня безробіття населення, доходів населення у розрахунках на одну особу, середньомісячної заробітної плати працівників).

Трансферти, що надаються з Державного бюджету Украї­ни місцевим бюджетам. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

1) базова дотація;

2) субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

3) додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюд­жетів внаслідок надання пільг, встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних програм (проектів);

5) освітня субвенція;

6) субвенція на підготовку робітничих кадрів;

7) медична субвенція;

8) субвенція на забезпечення медичних заходів окремих держав­них програм та комплексних заходів програмного характеру;

9) субвенція на фінансування заходів соціально-економічної компен­сації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

10) субвенція на проекти ліквідації підприємств вугільної і торфо­добувної промисловості та утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі на умовах співфінансування (50 %);

11) інші додаткові дотації та інші субвенції.

Порядок та умови надання субвенції з Державного бюджету міс­цевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюд­жет України, затверджується Кабінетом Міністрів України не пізніше 30 днів з дня набрання ним чинності (ст. 97 БК).

Розподіл додаткових дотацій між місцевими бюджетами здійсню­ється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України затверджується обсяг міжбюд­жетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюд­жетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних між- бюджетних трансфертів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види між­бюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи лікві­дацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

2) субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів), у тому числі на будівництво або реконструкцію об ' єктів спільного користування;

3) дотації та інші субвенції.

Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визна­чаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено Бюджетним кодексом (ст. 101 БК).

Надання державою податкових пільг, які зменшують доходи міс­цевих бюджетів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповід­них втрат доходів місцевих бюджетів.

Контрольні питання

1. Що таке міжбюджетні відносини?

2. Що таке міжбюджетні трансферти?

3. Якою є мета регулювання міжбюджетних відносин?

4. Які існують критерії розмежування видатків між місцевими бюджетами ?

5. Які види міжбюджетних трансфертів існують і яке вони ма­ють призначення?

<< | >>
Источник: Фінансове право : підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки та О. П. Гетманець ; Ю. М. Жорнокуй, О. В. Кашкарьова, Т. В. Колес­ник та інші. - Х. : Екограф, 2015- 500 с. 2015

Еще по теме Поняття та види міжбюджетних трансфертів.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -