Передмова

Фінансове право як навчальна дисципліна містить сукупність не­обхідних знань з діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних службовців та інших, дозволених держа­вою, публічних утворень у фінансових відносинах.

У системі права фінансове право займає особливе місце. Право­відносини, які є предметом фінансового права, характеризуються спе­цифічним об'єктом, власними суб'єктами із притаманними правами та обов'язками, взаємозв'язками і змістом. Об'єкт фінансових право­відносин - відносини з приводу формування, розподілу, використання та контролю державних фондів, які складаються переважно на стадії розподілу процесу відтворення і мають самостійний характер. Голов­ний суб'єкт, який зацікавлений та зобов'язаний формувати, розподіля­ти, використовувати фінансові ресурси, - це держава.

Своєрідне місце серед суб'єктів фінансових правовідносин займа­ють органи місцевого самоврядування, які в сучасних умовах госпо­дарювання разом із виконанням державних завдань і функцій забезпе­чують регіональні інтереси у фінансовій сфері. Зв'язок суб'єктів з при­воду регулювання фінансів здійснюється відповідними правовими засобами. Об'єкт і суб'єкт правовідносин - категорії, які традиційно використовують правові науки для визначення сутності правовідносин, і їх особливості характеризують фінансове право як галузь права.

У сучасному українському суспільстві фінансові правовідносини постійно розвиваються на підставі зміни матеріальних відносин та змінювання політичних умов. Панування в минулому загальнонарод­ної, а по суті, державної форми власності розширяло сферу фінансових правовідносин до державного регулювання всіма елементами фінан­сової системи. При цьому самі інститути фінансової системи було зву­жено. Наприклад, страхові правовідносини обмежувалися формами тільки державного страхування; банківського кредитування, як і са­мих комерційних банків, не існувало; місцеві бюджети не мали фінан­сової самостійності. Приклади можливо навести ще, але суть єдина - об'єктом фінансових правовідносин були фінанси, які знаходилися у власності держави, а інших не існувало. Роздержавлення власності змінило правову форму господарських зв'язків і роль у них держави.

Фінансове право вивчає державні фінанси, але зміни в матеріаль­них відносинах породили зміни в сутності інститутів фінансової систе­ми. З одного боку, вони звузилися до суто державних там, де з'яви­лися нові, альтернативні за організаційно-правовою формою діяльності суб'єкти, а з іншого - сама фінансова діяльність держави отримала нове більш широке коло відносин, пов'язаних з різними новими повно­важеннями державних суб 'єктів та різноманітними господарчо-право­вими зв'язками. Наприклад, інститут міжбюджетних відносин. Систе­ми фінансових правовідносин постійно розвиваються. Усі ці обставини змусили по-новому розглянути курс фінансового права, визначити та проаналізувати категоріальний апарат фінансового права, означити но­ві інститути та положення.

Підручник «Фінансове право» містить сучасний категорійний апа­рат і тлумачення правових норм, які регулюють відносини в бюджет­ній сфері, податковій, у сфері державних та місцевих доходів і видат­ків, державних позабюджетних цільових публічних фондів, фінансового контролю, державного кредиту, державного боргу, грошового обігу та валютних розрахунків.

Курс фінансового права складається з п'яти модулів, які містять традиційні положення фінансового права, розглянуті відповідно до змін у суспільстві, і нові, такі як фінансові правопорушення та фінансова відповідальність тощо.

При вивченні дисципліни необхідно засвоїти, що фінансова діяль­ність відбувається різними засобами, які знаходяться в розпорядженні суб'єктів фінансових відносин, і це ускладнює розуміння їх повнова­жень та стосунків. Фінансове право - складна наука, яка містить різ­номанітні організаційно-правові форми фінансової діяльності і потребує наполегливої роботи з боку студентів. Отже, завдання підручника «Фі­нансове право» - надати допомогу всім бажаючим отримати необхід­ні знання зі складних фінансових правовідносин.

Підручник написаний викладачами Харківського національного уні­верситету внутрішніх справ (кафедра правового забезпечення госпо­дарської діяльності; навчально-науковий інститут заочного та дистан­ційного навчання) і Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (кафедра державно-правових дисциплін). Автори: О. М. Бан­дурка, д-р юрид. наук, проф., академік Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України - вступ, розділ 1 (1.2 - 1.4); О. П. Гетманець, д-р юрид. наук, проф. - загальна редакція, розділи 1 ( 1.1), 2, 6, 7, 10; Ю. М. Жорнокуй, канд. юрид. наук, доц. - розділ 15, (15.1), 15.4 у співавт. з О. М. Шуміло); 15.5; О. В. Кашкарьова, канд. юрид. наук, доц. - розділ 14 (14.1 - 14.3); І. В. Кирєєва, канд. юрид. наук, доц. - розділ 8 (8.1; 8.3; 8.4); Т В. Колєснік, канд. юрид. наук, доц. - розділ 14 (14.4 і 14.5); Л. В, Міщенко канд. юрид. наук, ст. ви­кладач - розділ 9; М. І. Налигач, магістр права, ст. лаборант - розділ 1 (1.5); О. С. Огій, канд. юрид. наук, ст. викладач - розділ 12 (12.5); О. Ю. Синявська, д-р юрид. наук, проф. - розділ 8 (8.2); Т В. Сарас- кіна, канд. юрид. наук, - розділ 3; І. В. Солошкіна, д-р юрид.наук - розділ 13; М. О. Тучак, канд. юрид. наук, доц. - розділ 5 (5.5); Л. В. Фалько, викладач - розділи 11, 12 (12.1-12.4); Г Ф. Фомін, канд. юрид. наук, доц. - розділ 15 (15.2; 15.3), розділ 16; А. М. Чорна, канд. юрид. наук, доц. - розділи 4, 5 (5.1-5.4); О. М. Шуміло, канд. юрид. наук, доц.- розділ 15 (15.4 у співавт. з Ю. М. Жорнокуєм).