<<
>>

Поняття, ознаки та функції фінансів. Публічні та приватні фінанси

Фінансове право охоплює велике коло специфічних суспільних від­носин, які складаються у процесі фінансової діяльності держави в осо­бі її уповноважених органів та органів місцевого самоврядування.

Кон­ституційний обов'язок держави позначається в тому, що вона виконує різноманітні функції у суспільстві: політичну, економічну, соціальну, культурно-виховну, екологічну, охорони правопорядку, фінансового кон­тролю, міжнародну та інші. Для виконання перед суспільством своїх обов'язків та завдань держава визначає відповідним суб'єктам права і обов'язки, завдання та функції. У межах встановлених повноважень компетентні державні органи влади, органи місцевого самоврядуван­ня, посадовці здійснюють діяльність у фінансовій сфері. Державна ді­яльність, що є предметом фінансово-правового дослідження, має одну спільну ознаку - це фінанси. Виникнення фінансів відбувалось в умо­вах переходу від натурального господарства до регулярного товарно­грошового обміну і було тісно пов'язане з розвитком держави і його потреб у ресурсах.

Однією з головних ознак фінансів є їх грошова форма, яка відоб­ражає фінансові відносини через реальний рух грошових коштів. Реальний рух грошових коштів відбувається на другій і третій стадіях відтворювального процесу - в розподілі і обміні.

Умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність.

Фінанси незамінні тому, що дозволяють використовувати резуль­тати виробництва у споживанні та забезпечувати у сфері господарю­вання задоволення постійно змінних відтворювальних потреб. Це від­бувається за допомогою формування грошових фондів цільового при­значення. Розвиток суспільних потреб приводить до зміни складу і структури грошових (фінансових) фондів, які формують, використову­ють та якими розпоряджаються суб'єкти господарювання.

За допомогою державних фінансів відбувається регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, захист навколишнього середовища і задоволення інших сус­пільних потреб.

Фінанси об'єктивно необхідні, оскільки обумовлені потребами су­спільного розвитку. Держава може, враховуючи об'єктивну необхід­ність фінансових відносин, розробляти різні форми їх використовування: вводити або відміняти різні види платежів, змінювати форми вико­ристовування фінансових ресурсів і т. д. Держава не може створювати те, що об'єктивно не підготовлене ходом суспільного розвитку. Вона встановлює тільки форми прояву об'єктивно назрілих економічних від- носи за допомогою права.

Отже, фінанси - це система економічних відносин, які по- в 'язані з формуванням, утворенням, розподілом (перерозподілом) і використанням фінансових ресурсів.

Суб’єктами фінансових відносин виступають: держава в особі уповноважених органів влади і управління, що діють у різних сферах матеріального виробництва, підприємства і установи різних організаційно-правових форм діяльності, органи місцевого самовря­дування, громадські організації, суспільні утворення, громадяни і на­селення країни. Взаємодія суб'єктів фінансових відносин здійснюється при формуванні, розподілі, використанні матеріальних благ у процесі відтворення і проявляється в основному через рух відповідної грошо­вої маси від низових ланок виробництва до центру і навпаки. Для управління цими відносинами держава створює відповідну правову базу.

Розглядаючи фінанси як одну із економічних категорій, пов'язану з іншими економічними категоріями, такими як гроші, вартість, дохо­ди, прибуток, собівартість та інші, необхідно визначити два важливих положення.

По-перше, фінансові відношення не тотожні грошовим відношен­ням, які є значно вужчим поняттям. Фінансові відношення - це значно ширше поняття, оскільки вони використовують гроші як інструмент формування відносин держави, її територіальних підрозділів, підприєм­ств, організацій та населення у фінансових сферах.

Гроші - це загальний еквівалент вартості товарів та послуг, а фінанси - економічний елемент розподілу та перерозподілу валово­го внутрішнього продукту та національного доходу.

По-друге, матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси. Приналежність фінансових ресурсів конкретному суб'єкту господарювання та державі дає можливість розмежувати їх від грошей населення, наприклад, між фінансами підприємства та за­робітною платою[1].

Фінансові ресурси країни охоплюють публічні та приватні фінанси.

Публічні фінансові ресурси - це фінансові ресурси, які є в роз­порядженні органів державної влади і управляння, органів місцевого самоврядування та використовуються для забезпечення відтворення суспільних потреб країни в цілому або її регіонів.

Приватні фінансові ресурси, на відміну від публічних, викорис­товуються для задоволення потреб приватних установ, фізичних осіб - підприємців, громадян.

Потенційно фінансові ресурси формуються на стадії матеріально­го виробництва, коли створюються нові матеріальні блага. Реальне ж формування фінансових ресурсів відбувалося на стадії розподілу, коли товари реалізуються і в складі виручки утворюються конкретні еконо­мічні форми реалізованої вартості, наприклад, прибуток, доход.

Використання фінансових ресурсів здійснюється через грошові фонди спеціального цільового призначення, але може бути і не фондо­ва форма їх використання. Фонди коштів - це важлива складова частина загальної системи економічних відносин, що мають матері­альний вигляд і функціонують у господарстві для концентрації ресурсів на основних напрямах розвитку суспільного виробництва, для задово­лення потреб держави та особистості, для розвитку виробництв. На­приклад, фонд споживання або бюджетні фонди.

Розгляд фінансових ресурсів в якості матеріальних носіїв фінансо­вих відносин дозволяє виділити фінанси із сукупності категорій, що діють у вартісному розподілі. Жодна з них, окрім фінансів, не характе­ризується таким матеріальним носієм.

Таким чином, важливою спе­цифічною ознакою фінансів є те, що фінансові відношення завжди пов'язані з формуванням грошових фондів та накопичень, що мають матеріальну форму. Ця ознака притаманна для будь-яких фінансових відносин у будь-яких суспільних господарствах, де вони функціону­ють. При цьому форми і методи використання фінансових ресурсів змінюються залежно від змін соціальної природи суспільства.

Централізовані фонди коштів відображають відносини, пов'я­зані з мобілізацією, розподілом і використанням грошових фондів, які знаходяться в розпорядженні держави як суб'єкта публічної влади. За рахунок цих фондів фінансуються видатки держави на управління, судову та правоохоронну діяльність, соціальний захист населення, між­народну діяльність, капітальне будівництво, інвестиційну діяльність та інші галузі.

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях господарства, підприємствах, установах, організаціях, тобто в окре­мих суб'єктах господарювання за рахунок власних прибутків. Наприк­лад, відсотки на депозитні кошти юридичної особи.

Вчені, юристи, економісти, фінансисти розглядають фундамен­тальні відмінності між державними, публічними та приватними фі­нансами.

Державні фінанси - це грошові відносини з приводу розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту та частини національного багатства, пов'язані з формуванням фінансових ресурсів, які знаходять­ся у розпорядженні держави та її суб'єктів і які використовуються на витрати з розширення виробництва, задоволення соціально-культурних потреб суспільства, потреб оборони і управління та інші. Отже, дер­жавні фінанси - це система грошових відносин, яка виникає разом з державою і нерозривно пов'язана з її існуванням. Стан приватних фінан­сів залежить від законів ринкової економіки. Приватні особи не можуть у примусовому порядку забезпечити власні доходи і, відповідно, можуть виявитися неспроможними виконати власні зобов'язання[2].

Публічні фінанси - це система суспільних відносин з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для задо­волення матеріальних потреб держави в цілому, її органів та установ і органів місцевого самоврядування.

Існує думка про необхідність замі­ни у фінансовому праві (як галузі публічного права) категорій «держав­ний інтерес», «державні видатки», «державні фонди» на більш об'ємні категорії «публічний інтерес», «публічні видатки», «публічні фонди» у визначеннях фінансової діяльності держави, предмета фінансового пра­ва та грошових фондів, які охоплюються ним[3].

Предметом вивчення фінансового права є саме публічні фінанси.

Сутність управління публічними фінансами полягає в тому, що за будь-якого типу економічних відносин держава повинна забезпечувати фінансовими ресурсами загальносуспільні потреби, які неможливо за­безпечити через ринкові відносини, і за допомогою правових засобів задовольнити публічні фінансові інтереси, що впливатиме на форму­вання та використання приватних фінансів. Таким чином, фінансове законодавство визначає правові підстави регулювання публічними та приватними фінансами.

Суть фінансів концентровано виражена у виконанні ними таких функцій:

1. Розподільча.

2. Контрольна.

3. Стимулююча.

Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступає грошова форма вартості валового суспільного продукту і частина національно­го багатства. На основі даної функції:

• здійснюється заміщення вартості спожитих засобів виробництва і утворення первинних доходів у вигляді прибутку, нарахувань на соці­альне страхування, утворення резервних і страхових фондів;

• забезпечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси на утримання і розвиток невиробничої сфери, здійснюється внутрігалу­зевий, міжгалузевий і міжрегіональний розподіл національного доходу.

При формуванні та регулюванні фінансових ресурсів держава здатна активно впливати на складання оптимальних пропорцій між на­громадженням і споживанням, виробничою та невиробничою сферами, підрозділами суспільного виробництва, окремими галузями народного господарства та адміністративно-територіальними утвореннями[4].

Контрольна функція фінансів виникає з розподільчої і пов'язана з нею. Вона передбачає здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку акумулювання та використання централізо­ваних і децентралізованих фондів грошових коштів суспільного призна­чення та виконання фінансових зобов'язань перед державою. Через фінансове законодавство держава регламентує і регулює процес нара­хування, отримання, зміну та відміну платежів у бюджет і позабюд­жетні фонди, фінансову діяльність усіх суб'єктів господарювання.

Стимулююча функція фінансів спрямована на підвищення ефек­тивності виробництва, на створення достатніх умов для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціа­льну стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зро­стання цін, спад виробництва та інфляцію.

1.2.

<< | >>
Источник: Фінансове право : підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки та О. П. Гетманець ; Ю. М. Жорнокуй, О. В. Кашкарьова, Т. В. Колес­ник та інші. - Х. : Екограф, 2015- 500 с. 2015

Еще по теме Поняття, ознаки та функції фінансів. Публічні та приватні фінанси:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -