Зміст та елементи фінансової системи держави

У структурі фінансових відносин як цілісної, базової категорії із загальними властивостями присутні декілька взаємопов'язаних ланок (інститутів). Це обумовлено різноманітністю матеріальної і нематеріа­льної сфери, багатогранністю суспільних та людських потреб.

Фінансові відносини за своєю природою є розподільчими, і розпо­діл вартості здійснюється по суб'єктах, що формують необхідні для власної діяльності грошові фонди. Залежно від цілей у суспільному ви­робництві це може бути: державний орган влади, установа, страхова фірма або державне промислове підприємство. Об'єктивним критері­єм класифікації фінансових відносин і є роль суб'єкта у фінансових від­носинах. Згідно з цим критерієм складається фінансова система. Кож­на країна має власну фінансову систему, на складові елементи якої впливають соціальні, економічні, політичні та інші фактори суспільного розвитку.

Фінансова система держави - це сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава збирає, розподіляє та використовує кошти.

До фінансової системи входять:

1. Державні фінанси:

• Державний бюджет України;

• державні позабюджетні фонди;

• державний кредит.

2. Місцеві фінанси:

• місцеві бюджети;

• місцеві позабюджетні фонди.

3. Фінанси підприємств, установ, організацій.

4. Інші фінанси:

• відносини щодо формування страхових фондів.

• відносини щодо формування кредитних фондів.

Більш детально ланки фінансової системи держави поділя­ють на наступні структурні категорії:

1. Державні фінанси, які включають наступні ланки:

1) Державний бюджет - це централізований фонд коштів, який складається з фінансових ресурсів, потрібних для забезпечен­ня завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади в суспільстві протягом бюджетного періоду.

2) державні позабюджетні фонди - це специфічна форма пере­розподілу і використовування фінансових ресурсів, що використовую­ться для фінансування деяких суспільних потреб і складаються на ос­нові організаційної самостійності установ фондів та їх кошторисів. Позабюджетні фонди гарантують цільове використовування ресурсів у повному об'ємі їх надходження і своєчасне фінансування найважливі­ших соціальних заходів.

До державних цільових позабюджетних фондів в Україні належать кошти фондів соціального страхування, які від імені держави форму­ють та використовують відповідні установи - державні фонди. За ра­хунок коштів цих фондів реалізуються відносини щодо загальнообо­в'язкового державного соціального страхування.

До фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування відносяться кошти:

• Пенсійного фонду України;

• Фонду соціального страхування з тимчасової втрати праце­здатності, який створений відповідно до Закону України «Про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тим­часовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням» (2001 року) і є правонаступником Фонду соціального стра­хування України;

• Фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання України на випадок безробіття (Державна служба зайнятості);

• Фонду соціального страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату праце­здатності (страхування від нещасного випадку);

• Фонду соціального захисту інвалідів.

При плануванні Державного бюджету України на 2015 рік Уряд розглядав питання про об'єднання усіх трьох соціальних фондів у єдиний Фонд соціального страхування без Пенсійного фонду, що надасть значну економію адміністративних витрат на утримання цих фондів.

З-поміж цих фондів найбільш питому вагу мають кошти Пенсій­ного фонду України. З метою забезпечення у 2014 році видатків на виплату пенсій, грошової допомоги та інших запланованих виплат за рахунок законодавчо визначених джерел доходів, Кабінет Міністрів України на засіданні 25 червня 2014 року прийняв постанову про за­твердження бюджету Пенсійного фонду України на 2014 рік.

Бюджет Пенсійного фонду України затверджений за доходами (з урахуванням залишку коштів на початок року) в сумі 233 млрд грн, видатками - 249 млрд грн. Залишок коштів на кінець 2014 року був передбачений в обсязі 2,1 млрд грн для забезпечення фінансу­вання перших днів січня наступного року. Перевищення видатків над доходами становило 18,1 млрд грн і покривалося за рахунок ви­ділених із Державного бюджету асигнувань на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду^[6].

Фонди державного соціального страхування - державні за­клади, які створюються для здійснення державних програм із загаль­нообов'язкового державного соціального страхування за рахунок зі­браних коштів. Відповідно до чинного законодавства, обов'язки зі страхування покладаються на Пенсійний фонд України, який діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2014 року № 280, Державну службу зайнятості (виконавча дирекція Фонду загальнообо­в'язкового державного соціального страхування на випадок безробіт­тя), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань України, який створений і працює для захисту людини праці, її здоров'я і благополуччя в житті, та Фонд соціального захисту інвалідів;

3) державний кредит - це грошові відносини, які виникають між державою, юридичними і фізичними особами у зв'язку з мобілі­зацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади і їх використання на фінансування державних витрат. Основною формою кредитування є державний кредит, в якому пози­чальником виступає держава, а кредитором - юридичні або фізичні особи, що авансують тимчасово вільні грошові кошти або купують державні цінні папери.

Форми державного кредиту:

• державні внутрішні та зовнішні запозичення;

• кредитування за врахуванням погашення.

Запозичення - операції, пов'язані з отриманням бюджетом кош­тів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Кредитування за вирахуванням погашення - операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюд­жетом, та операції, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету (п.п. 21, 22 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

2. Місцеві фінанси. Особливу ланку фінансової системи України складають місцеві фінанси, які виокремлюються з державних фінан­сів. Місцеві бюджети - це фонди коштів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, які формуються з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територіально­го устрою і регулюються нормами права. Бюджетний кодекс України (далі - БК) визначає бюджетну систему України, принципи та підста­ви її формування, бюджетний процес та бюджетний контроль. З об'єк­тивних причин (через відсутність адміністративно-територіальної ре­форми) та через проблеми казначейського обслуговування окремих місцевих бюджетів фінансові відносини між міськими бюджетами ще не відрегульовані остаточно.

Зараз в Україні існує бюджет Автономної Республіки Крим, 24 об­ласних бюджети, бюджети міст Києва та Севастополя, 171 бюджет міст обласного значення, 488 районних бюджетів, 279 бюджетів ра­йонного значення, 793 бюджети сіл, 10256 бюджетів селищ^[7]. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, бюджетними установами будь-якого рівня забороне­но нормою Бюджетного кодексу України (п. 9 ст. 13).

Проте бюджетна практика пішла власним шляхом, і такі фонди іс­нують. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування фор­муються за рахунок добровільних надходжень юридичних та фізичних осіб, доходів від аукціонів, місцевих запозичень і продажу об'єктів ко­мунальної власності, від стягнення платні за реєстрацію та перереєст­рацію підприємств усіх форм власності тощо.

3. Фінанси державних підприємств, установ, організацій, які виражають грошові відносини щодо створення, розподілу і вико­ристовування публічних фінансових ресурсів, призначених для:

• виконання зобов’язань перед фінансово-банківською сферою;

• фінансування витрат щодо розширеного відтворення, соціального обслуговування, матеріального стимулювання працівників. Серед цих фінансових відносин розглядають :

1) фінанси бюджетних установ;

2) фінанси суб’єктів господарювання, громадські чи інші організа­ції, які не мають статусу бюджетних установ;

3) фінанси установ і організацій, які здійснюють некомерційну діяльність;

4. Інші фінансів, до яких належать:

1) частково інститут договірних страхових відносин, який у процесі створення ринкових відносин суттєво змінився від державного до комерційного.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових плате­жів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів^[9].

Страхування - це специфічна сфера фінансових відносин у фінан­совій діяльності держави, оскільки держава тільки іноді бере участь у цих відносинах. Відповідно до Закону України «Про страхування», в окремих випадках, встановлених законодавством України, страховика­ми визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів «державна», «націо­нальна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава^[10].

Страхування може бути добровільним або обов’язковим і має свої види. Так, відповідно до Закону України «Про страхування» встановлюють­ся 23 види добровільного та 46 видів обов’язкового страхування. За сучас­них умов господарювання страхування здійснюється недержавними су­б’єктами і опосередковано регулюється державою через законодавство^[11].

2) відносини щодо формування кредитних фондів, які здійсню­ються через банківську систему, на принципах строковості, платності, зворотності, цільового використання та забезпеченості, а також аку­муляції тимчасово вільних грошових ресурсів.

Отже, фінансова система - це сукупність взаємопов’язаних фі­нансових відносин, які складаються в інститути (ланки), необхідні для діяльності держави з організації руху централізованих та децентралі­зованих фондів коштів між підприємствами, установами, організаціями різних організаційно-правових форм і напрямів діяльності на різних рів­нях господарювання - від місцевих до державних.

1.3.