§ 1.2. Води як об'єкт правового регулювання

У преамбулі ВК України ^[7] зазначено, що в умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку сус­пільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необ­хідність розробки і додержання особливих правил користування вод­ними ресурсами, їхнього раціонального використання та екологічно спрямованого захисту.

ВК України дає нормативне визначення вод, причому під термі­ном «води» слід розуміти усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок колообігу води. У свою чергу, води поділяються на підземні, розташовані нижче рівня земної повер­хні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізи­чних станах, та поверхневі - води різних водних об'єктів, розташовані на земній поверхні. Води зосереджуються у водному об'єкті - приро­дному або створеному штучно елементі довкілля. Це може бути море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт.

Таким чином, до «вод» слід відносити лише ті води, які знахо­дяться у безпосередній взаємодії з навколишнім природним середо­вищем незалежно від походження водного об'єкта (штучного або при­родного) та враховані у державному водному кадастрі^[8]. Останній яв­ляє собою систематизований звід відомостей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі - водні об'єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів) та водокористувачів (крім вторинних). У разі вилучення частини вод із навколишнього природного середовища, наприклад, шляхом забору для питного водопостачання, відразу припиняються і водні (екологі­чні) правовідносини, трансформуючись у господарсько- чи цивільно- правові. Це загальне правило, яке дозволяє відносити ресурс до еко­логічного об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, основною ознакою водного об'єкта є його нерозрив­ний зв'язок із навколишнім природним середовищем.

Не всі правові системи оперують правовим поняттям «води». Так, для прикладу, у Великій Британії контроль за забрудненням у Законі про водні ресурси від 1991 р. застосовується тільки стосовно вод, які визна­чаються як «контрольовані води», а Агентство захисту навколишнього середовища Об’єднаного Королівства може здійснювати державний кон­троль тільки цього виду вод. У ст. 104 британського Закону про водні ресурси наведено визначення контрольованих вод, які включають:

1) внутрішні прісні води - озера, ставки, ріки або струмки (потоки), вміст води яких перевищує встановлений рівень вмісту прісної води;

2) ґрунтові води - води, що містяться у підземних пластах: коло­дязях, бурових свердловинах та водовмісних шарах ґрунту;

3) прибережні води - включають усі так звані естуарні води відпові­дно до встановлених лімітів вмісту прісної води у ріках та потоках;

4) територіальні води - морські води в межах відповідних терито­ріальних обмежень^[10].

Таким чином, прецендентна система права чітко не відрізняє «води» з правової точки зору від «вода» у хіміко-фізичному розумінні цього терміна. «Вода» визначається в Науково-технологічному слов­нику Чеймберз (Chambers, 1988) як безбарвна рідина без запаху та смаку, що складається з хімічних елементів водню та кисню. Вона за­ймає велику частину земної поверхні та міститься в усіх живих орга­нізмах, а крім того, що є життєво необхідною, є унікальним поєднан­ням розчинної сили, теплоємності, хімічної стабільності, діелектрич­ної проникності та поширеності.

Досить популярним у водному законодавстві є посилання на по­няття водних потоків. З метою встановлення режиму правового регу­лювання британський Закон про водні ресурси 1991 р. визначає вод­ний потік у § 221 таким чином, окрім винятків: «усі ріки, струмки, канали, протоки, штучні стоки, дренажні штольні, стічні канави, сті­чні труби, водоводи та усі протоки, крізь які тече вода, за винятком основних та інших труб, які:

а) належать органам влади або господарюючому суб’єкту у сфері водокористування;

б) використовуються господарюючим суб’єктом у сфері водоко­ристування або будь-якою іншою особою з виключною метою забез­печення постачання води до будь-яких володінь»^[11].

Наведені положення не охоплюють собою усіх законодавчих осо­бливостей - Великої Британії у сфері охорони вод, у її нормативній базі можна зустріти інші визначення, наприклад, у законодавчому розумінні заподіяння шкоди відповідним суспільним відносинам.

Слід пам'ятати, що з правової точки зору в українському законо­давстві водні об'єкти відмінні від водних ресурсів. Останні ВК Украї­ни визначає як обсяги поверхневих, підземних і морських вод відпо­відної території. На жаль, проблема співвідношення понять природ­них (в тому числі водних) ресурсів та водних об'єктів до теперішнього часу достатньо не розроблена. Законодавець, маючи на увазі охорону навколишнього природного середовища, вживає різні поняття - об'єкти та ресурси - в близькому значенні, натомість, саме слово «ре­сурси» (від французького - resourse) означає допоміжні засоби, тоді як, у дійсності далеко не всі водні об'єкти беруть участь чи можуть бути потенційно задіяні в господарському обігу.

Це можна продемонструвати за допомогою чинного законодавст­ва. Більшість норм ВК України мають бланкетний характер і відсила­ють до галузевих кодексів у разі порушення норм водного законодав­ства чи правозастосування. Деякі кодекси України оперують терміна­ми «водні об'єкти» та «водні ресурси» в тотожному значенні. Це - ЦК України^[12] та ГК України^[13]. Новітній ПК України^[14], КУпАП^[15], а також природоохоронні кодекси - КУпН^[16] та ЗК України^[17] - оперують дефі­ніцією «водні об'єкти». Водночас КК України^[18] передбачає криміна­льну відповідальність щодо забруднення «водних ресурсів».

Найбільш правильним є вживане поняття водного об'єкта, тому що воно дає можливість розрізнити, які саме природні об'єкти складають водний об'єкт, які нормативні акти слід застосовувати в тій чи іншій життєвій ситуації. При цьому слід пам'ятати, що природний об'єкт є не­подільним у навколишньому природному середовищі, але розбивається на окремі правові складові згідно з чинним законодавством^[19].

Таким чином, водний об'єкт містить такі складові, правовідноси­ни щодо яких окремо врегульовані спеціальними нормативними ак­тами: безпосередньо води - ВК України; землі водного фонду - ЗК України; надра як частина земної кори, що розташована під дном водоймищ, - КУпН; атмосферне повітря - ЗУ «Про охорону атмосфе­рного повітря»^[20]; тваринний світ, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі у воді, - ЗУ «Про тваринний світ»^[21]; водорості - ЗУ «Про рослинний світ»^[22]; природно- заповідний фонд, окреслений ділянками водного простору, - ЗУ «Про природно-заповідний фонд України»^[23]; об'єкти екомережі (об'єкти водного фонду) - ЗУ «Про екологічну мережу України»^[24].