§ 2. Води як об’єкт правового регулювання

У преамбулі ВК України^[8] зазначено, що в умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб вини­кає необхідність розробки і додержання особливих правил корис­тування водними ресурсами, їхнього раціонального використання та екологічно спрямованого захисту.

ВК України дає нормативне визначення вод, тобто під термі­ном «води» слід розуміти усі води (поверхневі, підземні, морсь­кі), що входять до складу природних ланок кругообігу води. У свою чергу, води поділяються на підземні, які знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах, та поверхневі - води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні. Води зосе­реджуються у водному об’єкті - природному або створеному штучно елементі довкілля. Це може бути море, річка, озеро, во­досховище, ставок, канал, водоносний горизонт.

Таким чином, до вод слід відносити лише ті води, які знахо­дяться у безпосередній взаємодії із навколишнім природним се­редовищем незалежно від походження водного об’єкта (штучного або природного) та враховані у державному водному кадастрі^[9]. Останній являє собою систематизований звід відомостей про по­верхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море (далі - водні об’єкти); обсяги, режим, якість і використання вод (водних об’єктів) та водокористувачів (крім вторинних). У разі вилучення частини вод із навколишнього природного середовища, наприклад, шляхом забору для питного водопостачання, відразу припиняються і водні (екологічні) правовідносини, трансформую- чись у господарсько- чи цивільно-правові. Це загальне правило, яке дозволяє відносити ресурс до екологічного об’єкта чи товарно- матеріальних цінностей. Таким чином, основною ознакою водного об’єкта є його нерозривний зв’язок із навколишнім природним се­редовищем.

Не всі правові системи оперують правовим поняттям «води». Так, у Великій Британії контроль за забрудненням у Законі про водні ресурси від 1991 р. застосовується лише до вод, які визна­чаються як «контрольовані води», а Агентство захисту навколи­шнього середовища Об’єднаного Королівства може здійснювати контроль лише стосовно цього виду вод.

Стаття 104 Закону «Про водні ресурси» наводить визначення контрольованих вод, які включають:

1) внутрішні прісні води - озера, ставки, ріки або струмки (по­токи), вміст води яких перевищує встановлений рівень вмісту прісної води;

2) ґрунтові води - води, що містяться у підземних пластах: колодязі, бурові свердловини та водовмісні шари ґрунту;

3) прибережні води - включають усі естуарні води відповідно до встановлених лімітів вмісту прісної води у ріках та потоках;

4) територіальні води - морські води в межах відповідних територіальних обмежень^[11].

Таким чином, прецендентна система права чітко не відрізняє «води» з правової точки зору від «вода» у хіміко-фізичному ро­зумінні цього терміна. «Вода» визначається в Науково-техноло­гічному словнику Чеймберз (Chambers, 1988) як безбарвна рідина без запаху та смаку, що складається з хімічних елементів водню та кисню. Вона займає велику частину земної поверхні та міс­титься в усіх живих організмах, а крім того, що є життєво необ­хідною, унікальним є поєднання розчинної сили, теплоємності, хімічної стабільності, діелектричної проникності та поширеності.

Досить популярним у водному законодавстві є посилання на поняття водних потоків. З метою встановлення режиму правово­го регулювання Закон Про водні ресурси 1991 р. визначає водний потік у параграфі 221 таким чином, окрім винятків: «усі ріки, струмки, канали, протоки, штучні стоки, дренажні штольні, стіч­ні канави, стічні труби, водоводи та усі протоки, крізь які тече вода, за винятком основних та інших труб, які:

а) належать органам влади або суб’єкту господарювання у сфері водокористування;

б) використовуються суб’єктом господарювання у сфері водо­користування або будь-якою іншою особою з виключною метою забезпечення постачання води до будь-яких володінь»^[12].

Наведені положення не містять усієї законодавчої позиції Великої Британії, тому може зустрітись інше визначення, напри­клад, у законодавчому розумінні спричинення шкоди відповід­ним суспільним відносинам.

Слід пам’ятати, що з правової точки зору водні об’єкти від­мінні від водних ресурсів. Останні ВК України визначає як обся­ги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. На жаль, проблема співвідношення понять природних (в тому чи­слі водних) ресурсів та водних об’єктів до теперішнього часу до­статньо не розроблена. Законодавець, маючи на увазі охорону навколишнього природного середовища, вживає різні поняття - об’єкти та ресурси - в однаковому значенні, натомість слово «ре­сурси» (від фр. - resourse) означає допоміжні засоби, однак не всі водні об’єкти беруть участь чи можуть бути потенційно задіяні в господарському обігу.

Це можна продемонструвати за допомогою чинного законо­давства. Більшість норм ВК України мають бланкетний характер і відсилають до галузевих кодексів у разі порушення норм водно­го законодавства чи правозастосування. Деякі кодекси України оперують термінами «водні об’єкти» та «водні ресурси» в тотож­ному значенні. Це - ЦК України^[13] та ГК України^[14]. Новітній ПК України^[15], КУпАП^[16], а також природоохоронні кодекси - КУпН^[17] та ЗК України^[18] - оперують дефініцією «водні об’єкти». Водно­час КК України^[19] передбачає кримінальну відповідальність щодо забруднення водних ресурсів.

Найбільш правильним є вживане поняття водного об’єкта, то­му що дає можливість розрізнити, які саме природні об’єкти складають водний об’єкт, які нормативні акти слід застосовувати в тій чи іншій життєвій ситуації. При цьому слід пам’ятати, що природний об’єкт є неподільним у навколишньому природному середовищі, але розбивається на окремі правові складові згідно з чинним законодавством^[20].

Таким чином, водний об’єкт містить такі складові, правовід­носини щодо яких окремо врегульовані спеціальними норматив­ними актами: безпосередньо води - ВК України; землі водного фонду - ЗК України; надра як частина земної кори, що розташо- вана під дном водоймищ, - КУпН^[21]; атмосферне повітря - ЗУ «Про охорону атмосферного повітря»^[22]; тваринний світ, об’єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі у воді, - ЗУ «Про тваринний світ»^[23]; водорості - ЗУ «Про рослинний світ»^[24]; природно-заповідний фонд, окресле­ний ділянками водного простору, - ЗУ «Про природно- заповідний фонд України»^[25]; об’єкти екомережі (об’єкти водного фонду) - ЗУ «Про екологічну мережу України»^[26].

Залежно від того, які природні складові задіяні в тих чи інших правовідносинах щодо водного об’єкта, слід користуватися окре­мим нормативним актом чи їхньою сукупністю (рис.

Тестові завдання

1. Водним об’єктом згідно з законодавством України вважається:

а) виключно елемент довкілля природного походження;

б) елемент довкілля природного та штучного походження, за умови зо­середження в ньому вод об’ємом більше 1 млн куб. м;

в) елемент довкілля природного та штучного походження, за умови зо­середження в ньому вод об’ємом більше 2 млн куб. м;

г) елемент довкілля природного та штучного походження, за умови зо­середження в ньому вод об’ємом більше 0,5 млн куб. м;

д) елемент довкілля природного та штучного походження.

2. До земель водного фонду не належать землі, зайняті:

а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, боло­тами, а також островами;

б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та канала­ми, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

г) береговими смугами водних шляхів;

д) підземними виробками.

3. Питання використання вод та їх охорони від забруднення, засмічення та вичерпання в Україні регулюється:

а) Законом України «Про питну воду та питне водоспоживання»;

б) Водним кодексом України;

в) Кодексом торговельного мореплавства;

г) Законом України «Про екологічний аудит»;

д) Законом України «Про екологічну експертизу».

4. До водних об'єктів загальнодержавного значення не належать:

а) внутрішні морські води та територіальне море;

б) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

в) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

г) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загально­державного значення, а також віднесені до категорії лікувальних;

д) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водо­постачання.

5. Водний об'єкт - це:

а) зосередження вод на поверхні суші у формах її рельєфу;

б) зосередження вод у надрах, що мають кордони, обсяг та риси водного режиму;

в) запаси поверхневих та підземних вод, які використовуються чи можуть бути використані;

г) поверхневі та підземні води, які використовуються чи можуть бути використані;

д) природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосере­джуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водо­носний горизонт).

6. Предметом регулювання водного законодавства є:

а) водні ресурси;

б) поверхневі та підземні води, що знаходяться у водних об'єктах;

в) вода;

г) вода, а також льодовики;

д) вода, льодовики та град.

Практичні завдання

1. Державною екологічною інспекцією в Кіровоградській об­ласті у грудні 2008 року заявлений позов про стягнення з Житлово- комунального підприємства «Велика Северинка-Устрій» 4309,30 грн збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокорис­тування.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що 16.05.2008 р. під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства виявлено знаходження на ба­лансі відповідача чотирьох артезіанських свердловини, три з яких використовувалися останнім для забору підземних вод без відпо­відного дозволу. За результатами цієї перевірки підприємству ви­дано припис про усунення виявлених порушень.

Повторною перевіркою 10.10.2008 р. встановлено, що відповідач дозволу на спеціальне водокористування не оформив, при цьому діючими залишались дві артезіанські свердловини, з яких за пе­ріод з 16.05.2008 р. до вересня 2008 р. відповідачем здійснюва­лось самовільне водокористування.

Відповідач наголошував на тому, що він використовує надра і тому не повинен брати дозвіл на користування підземними во­дами.

Який природний об'єкт є предметом судового розгляду? До якого природного об'єкта відносяться підземні води? Яким нор­мативним актом слід керуватися?

2. У серпні 2009 року Кіровоградський міжрайонний приро­доохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області звернувся до гос­подарського суду Одеської області із позовом до Одеської заліз­ниці про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому при­родному середовищу внаслідок самовільного використання пове­рхневих вод, що становлять 175 562,70 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на акт планової перевірки, згідно з яким з річки Чорний Ташлик на во­дозаборі «Гребля» станції Помічна в період від 16.12.2008 р. до 31.05.2009 р. без дозволу на спеціальне водокористування забра­но 230 700 куб. м води для заправки потягів.

Одеська залізниця позов заперечила та вказала, що нею вико­ристовувалася вода із водозабору, а не із водного об’єкта, і пра­вовідносини щодо заправки води в потяги носять цивілістичний чи господарсько-правовий характер. Тому вона просить залиши­ти позов без розгляду, оскільки нею всі рахунки водозабору сплачені.

Дайте правовий аналіз ситуації. Наведіть визначення вод як об’єкта правового регулювання.

3. За даними лабораторних досліджень Маріупольської місь­кої СЕС від 12 серпня 2011 р. якість морської води на пляжах мі­ста Маріуполя не відповідає санітарним вимогам за мікробіологі­чними показниками. Про це повідомив головний державний санітарний лікар Маріуполя Георгій Гусаков у місцевій пресі. За його словами, показники бактеріального забруднення вод переви­щують санітарні нормативи у 14 разів на міському пляжі Орджо- нікідзевського району, в п’ять разів - на міському пляжі Примор­ського району і пляжі селища Піщане.

Маріупольська міськсанепідстанція постановою головного держсанлікаря Донецької області та Маріуполя заборонила ку­пання та рибальство на узбережжі Азовського моря в місті Ма­ріуполі.

Громадяни міста звернулися у міської ради міста Маріуполя з проханням дозволити їм безперешкодно здійснювати загальне водокористування.

Щодо використання якого природного об’єкта накладено за­борону СЕС? Надайте ознаки вод як природного об’єкта. Чи право­мірні вимоги громадян Маріуполя у цій ситуації?