Висновки до розділу 2

1 Аргументовано, що, характеризуючи державні органи як суб’єкти управління фінансовою системою, необхідно враховувати обсяг їхньої компетенції в цій сфері, складовими якої є повноваження, предмет відання й юридична відповідальність.

2 Під суб’єктами управління фінансовою системою запропоновано розуміти органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності) та фізичних осіб, діяльність яких відповідно до чинного національного законодавства пов’язана з реалізацією законних прав і виконанням покладених на них обов’язків у сфері мобілізації, розподілу, використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, здійсненням контролю в зазначеній сфері, що відбувається в межах бюджетної та кредитної систем, загальнообов’язкового державного страхування, а також фінансів підприємств.

3 Суб’єктів управління фінансовою системою запропоновано класифікувати на: 1) загальнодержавних: вищі органи влади (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України), міністерства й інші центральні органи виконавчої влади; 2) суб’єкти, до компетенції яких віднесено захист, поновлення і недопущення порушення законних прав, свобод та інтересів у сфері управління фінансовою системою: суди, правоохоронні органи та органи контролю; 3) суб’єкти управління фінансовою системою на місцях: місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; юридичні особи: державні та недержавні підприємства, установи, організації; індивідуальні суб’єкти: громадяни України, іноземці й особи без громадянства.

4 Визначено, що адміністративно-правовий статус суб’єктів управління фінансовою системою являє собою врегульовану нормами адміністративного права, закріплену на законодавчому рівні сукупність їх завдань, прав та обов’язків (повноважень) функціонального призначення, що характеризує таких суб’єктів як таких, які здійснюють управління в зазначеній сфері.

5 Установлено, що Верховна Рада України як суб’єкт управління фінансовою системою реалізує комплекс повноважень, пов’язаних із нормативно-правовим забезпеченням даної сфери суспільного життя, визначенням адміністративно-правового статусу інших суб’єктів управління фінансовою системою, а також здійснює контрольну діяльність у досліджуваній сфері.

6 Доведено, що основною особливістю адміністративно-правого статусу Президента України як суб’єкта управління фінансовою системою є те, що він у межах наданих йому чинним національним законодавством повноважень визначає правові засади в досліджуваній сфері, а також шляхом прийняття відповідного рішення впливає на адміністративно-правовий статус інших суб’єктів управління фінансовою сферою.

7 Характеризуючи міністерства як суб’єкти управління фінансовою системою, зазначено, що: по-перше, такі органи є основними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України; по-друге, міністерства наділені широким комплексом повноважень, пов’язаних із здійсненням фінансової діяльності (фінансової підтримки, фінансової допомоги) у сферах суспільного життя, в яких вони згідно з чинним національним законодавством є відповідальними органами за формування й реалізацію державної політики; по -третє, окремим аспектом фінансової діяльності міністерств як суб’єкти управління фінансовою системою є здійснення контролю, зокрема фінансового, в цій сфері суспільного життя.

8 Під адміністративно-правовим статусом загальнодержавних суб’єктів управління фінансовою системою України запропоновано розуміти встановлену нормами адміністративного права сукупність повноважень (прав та обов’язків) державних органів, предмета їх відання (завдань і функцій), які вони реалізовують як реальні учасники правовідносин, пов’язаних із здійсненням мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, а також здійсненням контрольної діяльності у сфері управління фінансовою системою, за виконання й належну реалізацію яких такі органи несуть установлену в чинному національному законодавстві міру юридичної відповідальності.

9 Констатовано, що Конституційний Суд України хоча й не здійснює діяльність, що прямо стосується сфери управління фінансовою системою, все ж таки виконує ряд важливих завдань у цій сфері - визначає конституційність правових засад досліджуваної системи.

10 Обґрунтовано, що судові органи займають особливе місце в системі державних суб’єктів управління фінансовою системою, оскільки здійснюють діяльність, спрямовану на захист і відновлення порушених, оспорюваних прав, свобод та інтересів як фізичних та юридичних осіб, так і держави в цілому шляхом прийняття відповідних судових рішень. Зазначається, що судові органи як суб’єкти управління фінансовою системою здійснюють наведену діяльність лише в разі звернення зацікавленого суб’єкта (фізичної або юридичної особи; органів державної влади та місцевого самоврядування) до них. Іншими словами, судові органи відповідно до положень чинного національного законодавства самі не можуть ініціювати процес судового розгляду і, як наслідок, здійснити захист і відновлення порушених прав, свобод та інтересів вищенаведених суб’єктів, не допустити настання таких порушень у майбутньому.

11 Виявлено, що одне з основних місць у системі суб’єктів управління фінансовою системою займають її місцеві суб’єкти - місцеві державні адміністрації й органи місцевого самоврядування, адже такі суб’єкти наділенні значним обсягом повноважень у сфері управління фінансовою системою на рівні конкретної адміністративно-територіальної одиниці.

12 Акцентовано увагу, що політичні партії як суб’єкти управління фінансовою системою України є первинними політичними інститутами, діяльність яких спрямована на закладення загальнодержавних основ у цій сфері через виявлення волі населення, що реалізується у відповідних програмах діяльності політичних партій.

13 Під громадськими суб’єктами управління фінансовою системою запропоновано розуміти фізичних та юридичних осіб (публічного та приватного права), які відповідно до положень чинного національного законодавства наділені повноваженнями (сукупністю прав та обов’язків), пов’язаними із здійсненням впливу на правовідносини у сфері управління фінансовою системою й можуть бути реалізовані за такими напрямками, як розроблення та реалізація програм їх діяльності в цій сфері, здійснення інформаційної пропаганди, збір і направлення (мобілізація) матеріально- фінансових ресурсів тощо.

14 До громадських суб’єктів управління фінансовою системою

віднесено: 1) політичні партії; 2) громадські організації, серед яких основне місце займають ті, що здійснюють благодійну діяльність (благодійні організації); 3) індивідуальні громадські суб’єкти (фізичні особи) -

благодійники, зокрема ті, які здійснюють особливу форму благодійної діяльності - волонтерську діяльність (волонтери).