Обов’язки та права державного службовця

Права державного службовця - це гарантована правом і законом міра можливої або дозволеної поведінки державного службовця, що встановлюється для задоволення його інтересів та забезпечується державою.

Права, які опосередковано статусом державного службовця, закріплено ст.7 Закону України «Про державну службу». Виходячи зі змісту положень цієї норми, права державного службовця доцільно класифікувати залежно від їх приналежності та нормативного закріплення на два види:

1) основні права, якими наділено всіх державних службовців та які прямо закріплені Законом «Про державну службу»;

2) посадові права, якими наділено окремих державних службовців залежно від займаної посади та які закріплено в положеннях про структурні підрозділи державних органів і посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Основні права державного службовця залежно від забезпечуваних інтересів можна класифікувати таким чином:

> особистісні, до яких віднесено право на повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб; право на чітке визначення посадових обов’язків;

> соціальні, до яких віднесено право на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; право на оплату праці залежно від займаної посади державної служби, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу державного службовця; право на відпустку, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;

> професійні, до яких віднесено право на професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу¹; право на просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов’язків^{[334] [335]; право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів; право на участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій у передбачених законом випадках;[336] право на отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування відповідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, установлених законом; право на безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, зокрема висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності[337];}

> забезпечувальні, до яких віднесено право на оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності; право на захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог законодавства^[338]; право на проведення службового розслідування за вимогою особи з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри^[339].

Обов'язки державного службовця становлять собою сукупність установлених державою вимог щодо діяльності державного службовця, які офіційно закріплюють міру його необхідної поведінки.

Обов’язки державного службовця закріплено ст. 8 Закону України «Про державну службу». Виходячи зі змісту положень цієї норми, обов’язки державного службовця доцільно класифікувати залежно від їх приналежності та нормативного закріплення на два види:

1) основні обов’язки, які покладено на всіх державних службовців і які прямо закріплено Законом «Про державну службу»;

2) посадові обов ’язки, які покладено на окремих державних службовців залежно від займаної посади та які закріплено в положеннях про структурні підрозділи державних органів і посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

До основних обов'язків належать такі: обов’язок дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією й законами України; обов’язок дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; обов’язок поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; обов’язок із повагою ставитися до державних символів України¹; обов’язок використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінації державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; обов’язок забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; обов’язок сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов’язки; обов’язок виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України^{[340] [341] [342]; обов’язок додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; обов’язок запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; обов’язок постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та вдосконалювати організацію службової діяльності[343]; обов’язок зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не}

291 підлягає розголошенню; обов’язок надавати публічну інформацію в межах, визначених законом¹.

2.3.