Основні права та обов’язки власників земельних ділянок і землекористувачів та гарантії їх реалізації

В умовах інтенсивного використання земельних ресурсів, необхідності їхньої охорони, формування ринкових земельних відносин в Україні виникає потреба у визначенні системи зе­мельних прав і обов’язків власників земельних ділянок та зем­лекористувачів, а також встановленні основних засобів охорони та захисту вказаних прав.

Права та обов’язки власників земельних ділянок та земле­користувачів у загальній формі регулюються Земельним кодек­сом України. Загальні права та обов’язки поширюються на всіх власників та користувачів земельних ділянок незалежно від ка­тегорії та цільового призначення землі. Але щодо використання земель окремих категорій законом чи договором можуть бути встановлені додаткові права та обов’язки. Такі права та обов’­язки є спеціальними.

Відповідно до ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право: продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; самостійно господарювати на землі; власності на по­сіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому поряд­ку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопо- ширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'­єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Земельне законодавство надає землекористувачу за виклю­ченням деяких випадків, такі ж самі права, що і власнику зе­мельної ділянки.

Права власників земельних ділянок та землекористувачів гарантовані законом, вони можуть бути обмежені лише у ви­падках, прямо передбачених законом. Тільки у випадках і на підставах, передбачених законом, право власності на земельну ділянку та право землекористування може бути припинено, а втручання в діяльність власників земельних ділянок та земле­користувачів з боку державних органів може мати місце лише в разі порушення ними земельного законодавства. Порушені пра­ва власників земельних ділянок та землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Крім належного закріплення прав власників земельних ді­лянок та землекористувачів, законодавством встановлені пра­вові засоби, які гарантують ці права та їх захист. Належне здійс­нення прав власників земельних ділянок та землекористувачів забезпечує комплекс правових гарантій.

Захист прав на земельні ділянки базується на конституційних положеннях. Конституція України встановлює загальні юри­дичні гарантії прав, наприклад, закріплює верховенство прав та свобод людини як головний обов'язок держави (ст. З Кон­ституції України). Стаття 13 Конституції України встановлює, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господа­рювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Пра­во власності на землю гарантується ст.

Спеціальні юридичні гарантії прав на землю встановлені роз­ділом 5 Земельного кодексу України, в якому йдеться про захист прав на земельні ділянки фізичних та юридичних осіб. Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови за­хисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшко­дування завданих збитків.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюєть­ся шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділян­ки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядуван­ня; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, пе­редбачених законом, способів.

Комплекс земельних прав невід'ємно пов'язаний із основ­ними обов'язками власників земельних ділянок та землекори­стувачів. Для носіїв земельних титулів (власників, користува­чів) законодавством встановлене коло загальних обов'язків, ви­конання яких є необхідним при використанні землі. Тобто, ви­користовуючи земельну ділянку, її власник чи користувач зо­бов'язаний виконувати вимоги законодавства, які, з однієї сто­рони, пов'язані з особливою цінністю землі, з іншої - з ви­могами законодавства не порушувати прав та обов'язків інших власників та землекористувачів. Обов'язки власників земельної ділянки та землекористувачів виникають з моменту набуття прав власності або права користування, а їх виконання покликане не просто забезпечити права інших осіб, але й гарантує збереження самої земельної ділянки як об'єкта власності чи користування.

Загальне коло обов’язків власників земельних ділянок та землекористувачів визначено у ст.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекори­стувачі зобов’язані: забезпечувати використання землі за цільо­вим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділян­ки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та зем­лекористувачів; підвищувати родючість Грунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним ор­ганам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ре­сурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися пра­вил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням зе­мельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні зна­ки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушуваль­них систем.

Одним з обов’язків власників земельних ділянок та земле­користувачів є здійснення заходів щодо підвищення родючості фунтів та зберігання інших корисних властивостей землі. Вста­новлюючи ці обов’язки, держава передбачає комплекс дій з еко- немічного стимулювання виконання власниками та землекори­стувачами цих обов’язків, а саме: надання податкових і кре­дитних пільг громаданам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними та ре­гіональними програмами використання і охорони земель; ви­ділення коштів державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану зе­мель, порушених не з їх вини; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського осво­єння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональ­ними програмами; компенсацію з бюджетних коштів знижен­ня доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тим­часової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їх вини. Таким чином, держава не просто встановлює обов’язки власників та землекористувачів, але й за­охочує їх виконувати певні вимоги законодавства.

Слід зазначити, що законом можуть бути встановлені інші (спеціальні) права та обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів, що регулюють окремі види користування чи користування земельними ділянками окремих категорій. На­приклад, Законом України «Про оренду землі» встановлені пра­ва та обов’язки орендодавця та орендаря.

За ст. 35 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зо­бов’язані: дотримуватися вимог земельного та природоохорон­ного законодавства України; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення ін­ших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запо­бігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні проти­ерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та ін­ших заходів, пов’язаних з охороною земель, збереженням і під­вищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам ви­конавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; своєчасно ін­формувати відповідні органи виконавчої влади та органи міс­цевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати захист земель від ерозії, вис­наження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур’я­нами, чагарниками і дрібноліссям та ін.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 року власники, користувачі, у тому числі орен­дарі меліорованих земель зобов’язані забезпечувати: одержан­ня високих урожаїв сільськогосподарських культур шляхом за­стосування науково обґрунтованих технологій вирощування ви­соковрожайних, стійких до захворювань та шкідників, адап­тованих до грунтово-кліматичних умов сортів і гібридів сільсь­когосподарських культур; збереження та відтворення родючості Грунтів, біологічне різноманіття і екологічну рівновагу в на­вколишньому природному середовищі; сприяння належній ек­сплуатації відповідних меліоративних систем та об’єктів інже­нерної інфраструктури таких систем, а також вжиття заходів із запобігання їх пошкодженню.