Поняття, принципи і методи державного регулювання сільськогосподарської діяльності
Державне регулювання сільського господарства - це вид державної діяльності, реалізації завдань і функцій держави, що проявляється через діяльність уповноважених структур, спрямовану на здійснення у межах повноважень, визначених законом, безперервного, цілеспрямованого організаційного впливу на виробництво, переробку реалізацію сільськогосподарської продукції та інші види пов’язаних із цим відносин з метою забезпечення продовольчої безпеки, ефективного використання земельних та інших природних ресурсів, дотримання законодавства, попередження правопорушень та захист прав громадян[111].
Державне регулювання розповсюджується на основні сфери суспільних відносин, які виникають у сільському господарстві країни. У першу чергу, регулюється управлінська діяльність уповноважених органів, спрямована на реалізацію основних засад аграрної політики. Також підлягають державно-правовому регулюванню відносини між суб’єктами аграрно-правових відносин, забезпечується рівність усіх форм господарювання. Значним напрямом державного регулювання було забезпечення проведення аграрної та земельної реформ в Україні, що обумовлювалися переходом до ринкових засад економічного ладу. У сучасних умовах співробітництво України з низкою міжнародних організацій теж вимагає від держави ефективного та виваженого впливу на регулювання аграрних правовідносин з метою їх трансформації та адаптації до вимог, які бере на себе держава. Не менш важливим напрямом державно-правового регулювання сільського господарства є забезпечення продовольчої безпеки, тобто стану захищеності життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності.Принципи державного регулювання сільського господарства в Україні - це встановлені у законодавстві вихідні засади, основні, визначальні ідеї, які лежать в основі державного регулювання сільського господарства.
Усі принципи державного регулювання сільського господарства класифікуються на загальні та спеціальні. До загальних відносяться конституційні принципи: гарантування права власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України (ст. 13); гарантування права власності (ст. 41); гарантування права на підприємницьку діяльність (ст. 42). У ГКУ закріплені загальні принципи господарювання, у тому числі у сільському господарстві, серед яких перераховані такі: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.Серед спеціальних принципів державного регулювання сільського господарства можна виділити наступні: забезпечення реалізації конституційних прав та свобод селян; вільний вибір організаційно-правової форми господарювання у сільському господарстві та інших галузях АПК; системність та комплексність заходів державного регулювання сільського господарства; цілеспрямованість та адресність державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників; державна підтримка наукових досліджень по створенню та впровадженню нових екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій вирощування, поглибленої переробки сільськогосподарської сировини та виготовлення з неї конкурентоздатної вітчизняної продукції; протекціонізм розвитку сільського господарства; поєднання державного впливу і ринкових регуляторів
Методами державного регулювання сільського господарства є певні прийоми і способи, які застосовуються відповідними органами державної влади в процесі управлінської діяльності. Методи державного регулювання сільського господарства найбільш загально класифікуються на дві великі групи: імперативні та диспозитивні.
Серед способів і засобів державного регулювання сільського господарства виділяють:- приписи (наприклад, відповідно до Закону України «Про виноград та виноградне вино» усі виноградні насадження технічних та столових сортів площею більше 0,5 га у господарствах усіх форм власності підлягають реєстрації);
- заборони (наприклад, відповідно до вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру» забороняється поставляти цукор на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізувати його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни);
- узгодження (наприклад, відповідно до Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції» установчі документи саморегулівної організації оптового ринку сільськогосподарської продукції підлягають погодженню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства);
- дозволи (наприклад, Закон України «Про особисте селянське господарство» надає право членам такого господарства реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам);
- рекомендації (наприклад, у засновників сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є можливість скористатися Примірним статутом сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, що розроблений та затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України. Однак використання положень такого примірного статуту є рекомендацією, а не обов’язком засновників);
1 Ломакіна І. Ю. Принципи державно-правового регулювання сільського господарства України // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. 2009. № 3. С. 86-93.
- стимули та заохоченпя (наприклад, згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам» за наявності рівних умов перевага надається фермерським господарствам, які є членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, у такий спосіб держава стимулює створення кооперативних об'єднань серед фермерських господарств).
Основними функціями державного регулювання сільського господарства України є: прогнозування та планування сільськогосподарського виробництва; державна реєстрація та ведення відповідних реєстрів; ліцензування окремих напрямів сільськогосподарського виробництва; атестація працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, та атестація сільськогосподарського виробництва; стандартизація та сертифікація в сільському господарстві; державна експертиза в сільському господарстві; державний сільськогосподарський перепис; державний контроль та нагляд у сільському господарстві; вирішення спорів у галузі сільського господарства[112].
6.2.