Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища

Система заходів запобігання корупційним проявам у публічній службі регулюється насамперед Законом «Про запобігання корупції», вимоги якого відтворюються та/або деталізуються в спеціальних для окремих видів публічної служби актах вищої юридичної сили та в численних підзаконних актах.

Значна частина антикорупційних заборон та зобов’язань поширюється і на деяких осіб, що не є публічними службовцями, а тому їх подальше висвітлення в контексті тематики публічної служби не звужує об’єктивного прикладного змісту антикорупційних засобів. Так, обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища відповідно до ст. 22 Закону «Про запобігання корупції» передбачає заборону «використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, зокрема використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах» ^{[388] [389]. Така заборона поширюється на чотири групи[390] суб’єктів, серед яких визначаються публічні службовці, а також посадові особи юридичних осіб публічного та приватного права, надавачі публічних послуг (нотаріуси, приватні виконавці тощо), представники громадськості та фізичні особи, які лише планують стати публічними службовцями.}

Нас при цьому цікавлять обмеження саме стосовно публічних службовців, коло яких майже¹ повністю охоплюється змістом антикорупційної категорії «особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». Повертаючись до цитованого вище обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища, наголосимо про таке:

1) воно стосується заборони протиправного використання трьох ресурсів:

- службових повноважень (сукупності прав, обов’язків та поєднаних в одну правомочність правообов’язків службовця, що пов’язані з виконанням передбачених для його посади публічних завдань і функцій);

- службового становища (пов’язаних із зайняттям посади службовий впливу чи авторитету, спроможності давати вказівки підлеглим особам чи організаціям і контролювати їх діяльність);

- службових можливостей (вони не пов’язані з використанням службових повноважень чи службового становища, яке дозволяє впливати на підлеглих, але зумовлюються статусно-репутаційним значенням займаної посади). Так, службові можливості можуть виражатися у спроможності керівника центрального органу виконавчої влади схилити не підпорядковану, не підконтрольну та не підзвітну йому службову особу державного підприємства до ухвалення певного рішення^{[391] [392];}

2) воно стосується протидії протиправній меті - одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Під неправомірною вигодою відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» розуміються грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Для правильного розуміння неправомірної вигоди слід наголосити, що вона:

а) може мати як майновий, так і немайновий характер (урядова відзнака, грамота, обіцянка одружитися тощо), адже чинне раніше антикорупційне поняття «хабар» стосувалося лише майнової вигоди; б) відповідні вигоди обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав¹;

в) неправомірна вигода завжди пов’язана із протиправним використанням наданих особі службових повноважень чи пов’язаних із цим можливостей (що дозволяє відрізнити неправомірну вигоду від антикорупційного поняття подарунку);

3) безпосередньо забороненою формою використання своїх службових повноважень або свого становища та пов’язаних із цим можливостей є використання будь-якого державного чи комунального майна або коштів у приватних інтересах.

Законом «Про боротьбу з корупцією»^{[393] [394] [втратив чинність] передбачалися для осіб, уповноважених на виконання функцій держави, також заборони:}

а) сприяти фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів тощо;

б) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вони працюють;

в) сприяти фізичним і юридичним особам у досягненні перемоги в процедурі закупівлі всупереч вимогам закону;

г) сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;

ґ) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;

д) бути повіреними третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого вони контролюють;

е) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки й ухвалення нормативно-правових актів чи рішень.

Оскільки чинне антикорупційне законодавство, визначаючи протиправне використання службових повноважень (або становища, або можливостей), разом із тим забороняє використовувати публічне майно або кошти в приватних інтересах, то очевидно, що названа форма не є єдиною; як приклади інших форм протиправного використання службових повноважень (або становища, або можливостей) можна вважати згадані заборони попереднього антикорупційного акта вищої юридичної сили; можливі й інші форми протиправного використання службових повноважень, зокрема неправомірне сприяння призначенню на посаду.

4.2.