Огляд

2.1.1. Структура

Стаття 8 Конвенції захищає право на приватне життя, сімейне життя, таємницю кореспонденції та житло. Захист, що забезпечу­ється статтею 8 ЄКПЛ, не є необмеженим.

Стаття 8 ЄКПЛ також передбачає позитивні зобов’язання. Іноді відмінність між зобов’язанням держави утримуватись від невиправда­них порушень прав, захищених статтею 8, та позитивними зобов’язан­нями за цією статтею не піддається точному визначенню. Це означає, що у справах, де немає безпосереднього порушення вміщеного в статті 8 права, все одно може бути порушене відповідне позитивне зобов’язання.

Тому у справах, де існує сумнів щодо можливого порушення статті 8 Конвенції, рекомендується проаналізувати ситуацію, знайшовши відповіді на питання за наступною схемою^[15]:

— Чи підпадає конкретний захід під сферу застосування статті 8? Іншими словами, чи пов’язана справа яким-небудь чином з інтере­сом, що захищається статтею 8, і чи стаття 8 відіграє якусь роль у цій справі?

— Чи порушує захід, що розглядається, один з інтересів, який захищається статтею 8?

— Чи існує позитивне зобов’язання захищати або забезпечувати такий інтерес?

— Чи є таке порушення права законним (чи здійснюється воно відповідно до закону)?

— Чи переслідує воно законну мету?

— Чи є воно необхідним у демократичному суспільстві?

Ця публікація підготовлена в цілому за зазначеною схемою. В ній даються роз’яснення змісту права, яке захищає стаття 8, а також можливих його порушень, потім розглядаються вимоги до закону, яким такі порушення можуть бути виправдані, та зміст визначення "необхідний у демократичному суспільстві".

2.1.2. Зв'язок з іншими правами, закладеними до Конвенції

Захищені статтею 8 інтереси пов’язані з іншими основними пра­вами, що вміщені в Конвенції.

За певних обставин право на повагу до приватного життя може частково поєднуватись із викладеним у статті 3 ЄКПЛ правом на заборону катувань, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, оскільки поняття приватного життя перед­бачає також "фізичну та моральну недоторканність особи"^[16]. Стаття 3 застосовується тільки у випадках серйозних порушень фізичної недоторканності, що водночас порушує і гідність потерпілої особи, тоді як не настільки тяжкі порушення підпадають під сферу засто­сування статті 8^[17]. У справі Бенсаїда Суд зазначив, що "практика Суду не виключає, що поводження, яке не досягає ступеню жорсто­кості, передбаченого статтею 3, може, тим не менше, становити порушення статті 8 в аспекті поваги до приватного життя у випадках, коли мають місце достатньо серйозні наслідки для фізичної та мораль­ної недоторканності^[18]. Відтак, у кожному окремому випадку при застосування статті визначається питання про серйозність порушення права^[19].

Будь-яке позбавлення волі також порушує право на повагу до приватного життя особи, яка позбавляється волі. Втім, Суд поста­новив, що у цьому відношенні lex specialis виступає стаття 5^{[20] [21].}

Право на повагу до сімейного життя може частково накладатися на право на укладення шлюбу та створення сім’ї (стаття 12), та на право на рівність чоловіка та жінки у приватному праві (стаття 5 Сьомого протоколу). Заявники, що обґрунтовують свої скарги порушенням статті 8, часто посилаються також і на статтю 124. Стаття 8 має набагато ширшу сферу застосування. Вона застосовується до відносин між парами, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі, а також до питань, що виникають вже після укладання шлюбу, у той час як стаття 12 гарантує тільки право на укладання шлюбу.

Щодо кореспонденції, то у багатьох справах заяви від ув’язнених щодо цензури, перехоплення або затримки їхніх листів були зроблені з посиланням на статтю 10 (свобода вираження поглядів). Проте Суд визнав, що у цьому відношенні lex specialis виступає стаття 8.

Захист житла, передбачений статтею 8, може частково накладати­ся на право на власність, що міститься в статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Хоча свобода вираження поглядів не визначається однозначно як чинник, що обмежує визначені в статті 8 права, заходи, які вжива­ються державою для забезпечення права, захищеного статтею 10, можуть звужувати права, гарантовані статтею 8. І навпаки: свобода вираження поглядів може бути певною мірою обмежена законом або іншими засобами, які застосовуються для захисту приватного життя^[23]. Держава самостійно встановлює належний баланс між правом на захист репутації особи та правом іншої сторони на свободу вираження поглядів за статтею 10^[24].

У справі "Шові та інші проти Франції"^[25], наприклад, йдеться про автора, що видав книгу, в якій він звинуватив члена французького руху Опору в співробітництві з нацистами, а також у видачі керівни­ків Опору Гестапо. Родичі цього члена Опору подали позов до автора та до видавництва, яке опублікувало цю книгу. Автор та видавництво були визнані винними у наклепі. Аргумент автора щодо щирості його намірів та дій був відкинутий. Автор та видавництво подали скаргу до Європейського суду з прав людини, оскільки вважали, що винесений французьким судом вирок порушував їхні права на сво­боду вираження поглядів (стаття 10).

Європейський суд з прав людини зазначив, що "йому належить визначити, чи це втручання було "пропорційним законній меті, яку переслідували", а також чи наведена національними органами мотивація була "відповідною та достатньою".

Визначаючи баланс між цими правами, Суд звернув окрему увагу на докладний та ретельний аналіз книги, який провів французький суд, готуючи свій вердикт, на факт порушення автором визнаних правил історичного аналізу і на невеликий розмір штрафу. Виходячи з цих міркувань, Суд дійшов висновку, що порушення статті 10 не було.

2.1.3. Особи, на яких поширюється захист за статтею 8

Посилатися на захищені статтею 8 Конвенції права можуть як фізичні, так і юридичні особи^[26].

2.2.