Стаття 190. Проведення огляду

З метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.

Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.

Про результати огляду слідчий складає протокол.

Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу. Постанова судді оскарженню не підлягає.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.

Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не потребується.

У випадках, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї статті, слідчий в протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який здійснює нагляд за досудовим слідством.

Водночас у ст. 103 КПК України вказується, що на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили.

Гласні заходи полягають у прийнятті працівником оперативного підрозділу заяв про скоєння правопорушень та скарг і їх перевірці, участь у проведенні огляду місця події, отриманні пояснень щодо конкретних фактів, протиправних діянь та осіб, які їх скоїли, вжитті необхідних заходів для присікання, припинення і попередження злочинів та адміністративних проступків.

Але проведення гласних оперативно-розшукових заходів не завжди може бути в «чистому» вигляді. Так, при прийнятті заяви про злочин, оперативний працівник, використовуючи різні тактичні прийоми, намагається одержати різноманітну інформацію, причому і таку, що заявник може не надати цьому особливого значення. Оперативні працівники міліції, податкової міліції, СБУ беруть участь у різних гласних перевірках, наприклад, ревізіях, інвентаризаціях, вивченні документів і предметів, і ця діяльність може носити зашифрований характер. Співробітник може виступати у ролі іншої службової особи, використовуючи документи прикриття.⁷

Особлива категорія - негласні оперативно-розшукові заходи, які, як і гласні, можуть бути пошуковими, розвідувальними чи контррозвідувальними. Але на відміну від гласних, негласні заходи носять характер суворої таємності, конфіденційності та регулюються за допомогою спеціальних нормативно- правових актів. Як правило, негласні заходи здійснюються з метою попередження, виявлення і розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів, що готуються або вчиняються в умовах неочевидності як окремими громадянами, так і організованими злочинними групами. Проведення негласних оперативно- розшукових заходів обумовлюється діями суб’єктів злочину, які ретельно маскують свою злочинну діяльність і нерідко проводять контррозвідувальні дії проти правоохоронних органів.^[5]

Негласні заходи, як правило, проводяться у більшості випадків у межах оперативно-розшукових справ і з метою документування злочинних дій, відшукування і вилучення предметів і документів, що можуть бути доказами у справі, виявлення очевидців злочину, потерпілих і прийняття заходів їх охорони та захисту.

Важливим моментом проведення негласних оперативно-розшукових заходів є можливість і необхідність закріплення одержаних доказових даних за допомогою актів кримінально-процесуального характеру. Фактично, абсолютна більшість оперативно-розшукових матеріалів, одержаних негласним шляхом, може бути закріплена кримінально-процесуальними документами, все залежить від рівня кваліфікації оперативника чи слідчого, професійної грамотності та їх практичного досвіду. При цьому слід додати, що вказані завдання вирішуються під час порушення кримінальної справи і проведення слідчих дій: затримання, обшуку, виїмки, огляду, вилучення предметів і документів. Крім того, для конспірації негласних оперативно-розшукових заходів можуть застосовуватися заходи, передбачені нормами адміністративного законодавства, що регулюють різні напрями діяльності державних і громадських організацій, зокрема, державтоінспекції, пожежної охорони, санітарної, прикордонної та інших служб.

Стаття 2 коментованого Закону вказує, що гласні і негласні заходи можуть бути: пошуковими, розвідувальними і контррозвідувальними, і здійснюватись із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.Сукупність гласних і негласних, пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, оперативних та оперативно-технічних засобів, дозволених законом, складає систему оперативно-розшукової діяльності. Через зміст, характер та призначення таких оперативних прийомів, заходів і засобів розкривається поняття оперативно-розшукової діяльності. Усі три терміни: пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні, на нашу думку, є близькими за значеннями і об’єднуючим їх моментом є сама оперативно-розшукова діяль­ність, яка лежить в їх основі.

Але, що стосується суб’єктів, які можуть здійснювати розвідувальні заходи, то коло їх встановлене чинним законодавством. Відповідно до суб’єктивного складу та завдань конкретних органів, формуються напрями розвідувальної роботи, наприклад, оперативні підрозділи податкової міліції і розвідувальні органи СБУ чи Міністерства оборони. Оперативний працівник або сам обирає, або, слідуючи вказівкам свого керівництва чи іншого суб'єкту оперативно-розшукової діяльності, обирає як йому діяти - гласно чи негласно. В одних випадках оперативний працівник може діяти тільки гласними методами, за інших обставин - негласно, або поєднуючи і одні, і другі. Так, опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу, проводити операції по захопленню озброєних злочинців, припиненню тяжких злочинів, використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій оперативний працівник може гласно, а здійснювати проникнення у злочинне середовище, або залучення до співробітництва учасників злочинної групи, може тільки негласно.

Оперативний працівник може застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставі та у порядку, встановленому законом і тільки гласно. Так, він може застосовувати зброю на поразку злочинця на смерть тільки гласно, а якщо він це зробить таємно, то це буде просто вбивство. Оперативні підрозділи з метою конспірації можуть створювати підприємства, організації, установи, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. В такій ситуації всі заходи оперативних працівників здійснюються негласно. Оперативний працівник може негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути документами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати оперативну інформацію шляхом проникнення у приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки, а може здійснювати такі заходи і гласно, на підставі доручення слідчого, прокуратури, суду чи за власною ініціативою, дотримуючись вимог процесуального законодавства та законів, регламентуючих діяльність оперативно- розшукових підрозділів.

Дещо інше можна сказати про контррозвідувальні заходи. Основний зміст його полягає у проведенні відповідними спецпідрозділами заходів з виявлення і попередження, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб та організацій іноземних держав проти України, а також забезпечення безпеки дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ, безпеки громадян України, які перебувають за кордоном. Під контррозвідувальними заходами слід розуміти також дії оперативних підрозділів для контррозвідувального забезпечення оборонного комплексу відповідних формувань, енергетики, зв’язку, а також інших важливих державних об’єктів. Згідно з чинним законодавством, такі функції покладено на оперативні підрозділи Служби безпеки та прикордонних військ України.

Поняття оперативно-розшукової діяльності полягає в осмисленні ознак цього виду державної діяльності, її основних форм, сил, методів та засобів, направлених на досягнення поставленої мети - отримання інформації та встановлення істини через її використання у визначеному законом процесуальному порядку.

Оперативно-розшукова діяльність представляє собою діяльність спеціально уповноважених державних органів законодавчої, виконавчої та судової влади та оперативних підрозділів у межах їхньої компетенції по виконанню покладених на них обов'язків та пошуку і фіксації фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, з метою отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Поняття оперативно-розшукової діяльності передбачає її комплексний характер і у залежності від вирішення тих або інших завдань можна виділити три основні її напрямки: пошуковий, розвідувальний, контррозвідувальний. Характерним для всіх напрямків оперативно-розшукової діяльності є їх захисний характер, направлений на створення умов, що забезпечують безпеку визначених законом об'єктів від злочинних посягань, на усунення причин і умов вчинення злочину, своєчасне виявлення і припинення протиправної поведінки. Для цих цілей оперативні працівники наділяються правом проводити опитування громадян, посадових осіб, отримувати від них інформацію, використовувати їх добровільну допомогу, отримувати необхідну інформацію з використанням методів конспірації, встановлювати конфіденційні відносини з приватними особами, отримувати від фізичних та юридичних осіб, незалежно від форм власності, за винагороду чи без винагороди, інформацію про злочини та причетних до них осіб, оголошувати про встановлення такої винагороди, проникати, використовуючи методи конспірації, в жилі та нежилі приміщення, транспортні засоби та інші публічно недоступні об'єкти з метою виявлення, фіксації і вилучення слідів злочину, проводити оперативне обстеження фізичних осіб, приміщень, територій, здійснювати візуальне спостереження у громадських місцях, використовувати технічні засоби фіксації протиправної поведінки та інші гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи, дозволені законом.

Під суб'єктом ОРД можна розуміти такого її виконавця, на якого законодавець поклав цю функцію, відповідні завдання й обов'язки, для виконання яких він наділений відповідними правами на застосування конкретних заходів ОРД і використання оперативних і оперативно-технічних засобів.

Таким суб'єктам властиві специфічні загальні ознаки, а саме вони:

- представляють державні правоохоронні органи;

- є повноважними суб'єктами ОРД, наділеними комплексними оперативно-розшуковими функціями боротьби зі злочинністю, яким відповідають їхні завдання й обов'язки;

- мають право для виконання завдань ОРД використовувати гласні й негласні пошукові, розвідувальні й контррозвідувальні заходи, а також оперативні й оперативно-технічні засоби.

- перебувають у різній відомчій підпорядкованості, що в окремих випадках має різну правову й процесуальну регламентацію;

- підконтрольні прокуророві з нагляду за дотриманням законності в процесі здійснення ОРД, а також органам державної влади й управління;

- мають у своєму складі гласних і негласних штатних працівників, а також залучених на добровільній основі для виконання завдань ОРД негласних працівників.

Ці ознаки дозволяють віднести оперативні підрозділи до спеціальних суб'єктів правоохоронної діяльності.

Цей закон чітко визначив суб'єкти ОРД, наділивши їх правом на проведення ОРД, а саме згідно ст. 5 коментованого Закону такими суб'єктами є:

- працівники оперативних підрозділів, які мають право здійснювати оперативно-розшукові заходи;

- оперативні підрозділи, до компетенції яких входить здійснення оперативно-розшукової діяльності;

- окремі особи, які залучені за їх згодою) до підготовки і проведення оперативно-розшукових заходів і конфіденційно співпрацюючих з оперативними підрозділами;

- окремі особи, що гласно, відкрито сприяють діяльності оперативного підрозділу.

Працівники оперативних підрозділів поділяються на співробітників, діючих відкрито від імені відповідної оперативної служби і негласних (таємних) співробітників, приналежність яких до оперативно-розшукового підрозділу глибоко законспірована. Кожний з цих суб'єктів оперативно-розшукової діяльності наділений повноваженнями, адекватними тим завданням, які ним виконуються. Оперативні працівники можуть при цьому виступати як безпосередні виконавці оперативно-розшукових завдань, так і в якості посадових осіб, організуючих, направляючих та контролюючих оперативно-розшукові заходи інших суб'єктів оперативно-розшукової діяльності, та об'єктів, відносно яких такі заходи здійснюються.

Варто особливо підкреслити ту істотну в правовому відношенні обставину, що відповідно до законодавства проведення ОРД іншими суб'єктами (підрозділами перерахованих вище органів, підрозділами інших міністерств і відомств, громадськими, приватними організаціями й особами) забороняється. Це дуже важливо засвоїти й усвідомити, щоб не допускати вільного тлумачення поняття суб'єкта ОРД (як це роблять деякі російські, а також і вітчизняні вчені, відносячи до таких суб'єктів різні державні органи, інших юридичних, а іноді й фізичних осіб, дії яких лише тією чи іншою мірою стикаються з ОРД).Але проблема тут складається ще й у тім, що відповідно до букви основного оперативно-розшукового закону навіть окремі співробітники оперативних підрозділів, включаючи їх штатних негласних працівників, на жаль, не визначені як суб'єкти ОРД. Тому про їх сьогодні правомірно говорити лише як про головних виконавців Орд. Виключенням є, як ми вже відзначали вище, тільки правове положення співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, які відповідно до ЗУ «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» прямо віднесені до суб'єктів орд...

Що стосується позаштатних негласних працівників оперативних підрозділів і інших осіб, що виконують по власній волі й на добровільній основі окремі завдання ОРД, а також громадян, посадових і інших осіб, що сприяють здійсненню цієї діяльності, то їх ніяк не можна дорівнювати до штатних оперативних працівників, як це пропонується в деяких публікаціях.

Тут необхідно виходити з того, що оперативний працівник є представником виконавчої влади, що прийняли відповідну присягу й т.п. Крім того, він є (хоча й з нечітко певним правовим статусом) суб'єктом спеціальної легітимної правоохоронної діяльності, наділеним відповідними правами, обов'язками й повноваженнями.

Причетність же негласного працівника до ОРД визначена законодавцем лише в межах досягнутої добровільної згоди особи на конфіденційне співробітництво з оперативним підрозділом. Цим негласний працівник принципово відрізняється від штатного співробітника оперативного підрозділу. Тому негласних працівників було б правильним віднести до учасників Орд. На відміну від суб'єктів і інших учасників ОРД, існують ще учасники відносин, що виникають між фізичними і юридичними особами й оперативними підрозділами в процесі здійснення Орд. Ці відносини виникають у передбачених законом випадках, коли оперативним підрозділам необхідно, наприклад, опитати осіб з їхньої згоди; здійснити контрольні закупівлі товарів, предметів і речовин; взяти участь у перевірці фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій; використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій тощо.

Учасниками розглянутих відносин, крім того, можна вважати слідчих, прокурорів, суддів у випадках дачі ними відповідно до закону доручень оперативним підрозділам про проведення ОРД і виконання останніми цих доручень.

Те ж саме варто сказати про представників повноважних державних органів, установ і організацій, що звернулися до оперативних підрозділів із запитами про перевірку осіб, що допускаються до державної таємниці або до роботи, пов'язаної з ядерними матеріалами або на ядерних установках, а також про оперативні підрозділи міжнародних правоохоронних органів і організацій інших держав у тих випадках, коли від них надходять запити, виконання яких пов'язане із проведенням ОРД.

Види виконавців і учасників ОРД

1) Працівники оперативних підрозділів.

Оперативний працівник - це перебуваючи в штаті оперативного підрозділу правоохоронного органа або спеціальної служби України посадова особа, що має спеціальне звання начальницького складу, безпосередньо або частково здійснює оперативно-розшукову діяльність на підставі й відповідно до діючого законодавства.

Повноваження оперативних працівників складаються із загальних і посадових прав і обов'язків, якими вони керуються у своїй повсякденній діяльності. Обсяг і форми їхньої діяльності визначаються займаною посадою. Крім того, права й обов'язки оперативних працівників залежать від компетенції органа й служби, до яких вони відносяться.Оперативні працівники мають відповідний юридичний статус, тобто сукупність прав і свобод, гарантованих державою, а також обов'язками й відповідальністю, установленими законом «Про ОРД», законодавчими й іншими нормативно-правовими актами України.Вони є представниками влади й наділені певними державно-владними повноваженнями, які у встановлених законом випадках застосовуються відносно громадян і посадових осіб. Вони мають право давати в межах своєї адміністративно-правової компетенції обов'язкові для виконання громадянами й посадовими особами вказівки й розпорядження.

Крім адміністративно-правових повноважень вони наділені кримінально- процесуальною функцією. Як працівники структурного підрозділу ОВС, що є органом дізнання, оперативні працівники мають право проводити дізнання, у межах своєї компетенції, ухвалювати рішення щодо кримінальних справ, проводити слідчі дії (допити, огляд місця події, обшук, виїмку тощо).

Головною спеціальною функцією й виключним правом оперативних працівників є проведення оперативної роботи. Вони наділені широкими повноваженнями, у тому числі:

- установлювати негласне конфіденційне співробітництво із громадянами, мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників;

- здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, що співробітничає з ним;

- створювати з метою конспірації легендовані підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу або відомчу приналежність працівників, приміщень і транспортних засобів;

- негласно виявляти й фіксувати сліди тяжкого злочину, документи й інші предмети, які можуть бути доказом його підготовки або здійснення, одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення (включаючи негласно) оперативного працівника в приміщення й транспортні засоби, зняття інформації з каналів зв'язку й контролю поштово-телеграфної кореспонденції;

- проводити контрольні, оперативні закупівлі й поставки товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення й документування фактів протиправних діянь;

- проводити операції по затримці збройних злочинців, на підставах і в порядку встановлених нормативними актами застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби й вогнепальну зброя.

Повноваження оперативних працівників і їх законодавчо закріпленого права, у свою чергу, породжують широке коло обов'язків, щодо реалізації цих прав і повноважень. Узагальнюючи вимоги законодавчих актів, що стосуються реалізації функцій оперативних підрозділів необхідно відзначити, що ці обов'язки визначаються підставами здійснення оперативно-розшукової діяльності, передбаченими ст. 6 коментованого закону.

При здійсненні ОРД оперативні працівники повинні забезпечувати дотримання прав громадян на недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, недоторканність житла й таємницю кореспонденції. Не в праві проводити оперативно-розшукові заходи в інтересах якої-небудь політичної партії, громадського й релігійного об'єднання; брати участь у діяльності зареєстрованих у встановленому порядку політичних партій, громадських і релігійних об'єднань; розголошувати відомості, які торкаються недоторканності приватного життя, особистої й сімейної таємниці, честі і гідності громадян, які стали відомі в процесі проведення ОРЗ, без згоди громадян, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Поза залежністю від відомчої приналежності всі оперативні працівники, згідно коментованого закону, мають рівні права й обов'язки.

2) Громадяни, що залучаються до участі в оперативно-розшуковій діяльності.

Згідно пп. 12, 13 ст. 8 ЗУ коментованого закону оперативним працівникам надається право встановлювати негласне конфіденційне співробітництво із громадянами, мати гласних і негласних штатних і позаштатних працівників.Термін «негласні працівники», «негласний апарат» у теорії й практиці ОРД розуміються як ідентичні й узагальнюючі поняття й служать для позначення сукупності фізичних осіб, які співробітничають із оперативними підрозділами на конфіденційній основі.

Негласні працівники (конфіденти) - це фізичні особи, з якими оперативні підрозділи встановили на платній або безоплатній основі відносини співробітництва, що припускає надання цими громадянами відповідним оперативним підрозділам сприяння на конфіденційній основі у вирішенні покладених на них функцій у сфері боротьби зі злочинністю. Їхня наявність в арсеналі ОРД багато в чому визначає її специфіку, конфіденційність і конспіративний характер.

Конфідент - узагальнена назва категорії фізичних осіб, учасників ОРД, які вступили на підставах і в порядку, передбаченому законодавством в області ОРД, у відносини таємного співробітництва з ОВС в особі його представника - оперативного співробітника, що виступає від імені й з доручення держави, для надання йому сприяння в рішенні конкретних завдань ОРД. Слово «конфідент» прийшло в російську мову на початку 18 століття із французької мови в значенні «довірена особа, людина, якій довіряють усякі секрети, таємниці». І вже тоді це слово використовувалося в офіційних документах органів розвідки. Всі категорії негласного апарата залучаються до негласного співробітництва на добровільних началах для виконання спеціальних завдань.

По цільовому призначенню негласних працівників можна умовно розділити на дві групи. Першу групу становлять ті, діяльність яких носить розвідувально-інформативний характер. До них відносяться конфіденти, яким виплачується грошове утримання, а також конфіденти без виплати грошового утримання. Другу групу становлять особи, що забезпечують необхідні умови співробітництва оперативних працівників із представниками першої групи.

Конфіденти із грошовим утримання - це особи, що негласно співробітничають із оперативними підрозділами на підставі письмової угоди.

Конфіденти без грошового утримання - це особи, що негласно співробітничають із оперативними підрозділами на підставі усного договору. До конфідентів даної категорії пред'являються такі ж вимоги, як і до конфідентів раніше розглянутої категорії, а їхня розвідувальна функція проявляється, відповідно, у тій же формі.

Об'єктами оперативно-розшукової діяльності є особи, дії, предмети, документи, канали зв'язку та інші матеріальні об'єкти - носії інформації, які належить виявити пошуковими, розвідувальними та контррозвідувальними заходами. Об'єктами оперативно-розшукової діяльності будуть як ті особи, що тільки задумують, підготовлюють, розпочинають злочинну діяльність, так і ті, хто вчиняє та вчинив злочини, ухиляються від слідства і суду, безвісно зниклі особи, а також ті, хто своїми діями створює загрозу державній, військовій, економічній, екологічній безпеці.

Фізичні особи, як об'єкти оперативно-розшукової діяльності, можна розділити на дві групи:

- тих, чия кримінальна поведінка тільки передбачається, вірогідна за певних обставин;

- тих, чия протиправна поведінка вже проявилась, фактично вона вже встановлена.

Перша група є об'єктом оперативного інтересу, вивчення, дослідження, перевірки, вжиття загальних заходів профілактики; друга - потребує вжиття конкретних пошукових заходів із застосуванням оперативних та оперативно- технічних засобів.

Під оперативними заходами розуміють такі дії суб'єкта оперативно- розшукової діяльності, які направлені на отримання фактичних даних, які входять до предмету доказування по конкретній справі, а також необхідних для вирішення інших оперативно-тактичних завдань. Оперативні заходи здійснюються з метою захисту життя, здоров'я, прав і свобод людини і громадянина, власності, забезпечення безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.

Слід зазначити, що досягнення науково-технічного прогресу завжди широко використовувалися у діяльності правоохоронних органів та спецслужб держав. У багатьох випадках тільки завдяки комплексному застосуванню оперативних джерел та оперативно-технічних засобів була розкрита і припинена злочинна діяльність організованих злочинних угруповань, розкрито тяжкі та особливо тяжкі злочини проти держави. Технічні засоби застосовуються також і у діяльності оперативних підрозділів ДПС (державна прикордонна служба) України.

Здійснення оперативно-технічних заходів (далі - ОТЗ) вимагають творчого підходу. Від розумної ініціативи, ретельного планування та раціонального використання спецтехніки залежить результативність ОТЗ. При цьому потрібно завжди пам’ятати, що оперативно-технічні заходи відносяться до особливо засекречених методів роботи оперативних та оперативно-технічних підрозділів, тому потрібно суворо дотримуватися заходів конспірації на усіх етапах підготовки, проведення і завершення ОТЗ та інших заходів, пов’язаних із застосуванням спеціальних технічних засобів.

Стаття 12 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачає діяльність у структурі ДПСУ оперативно-технічних підрозділів та оперативного документування.^[7]

Наведемо текст даної статті:

«Стаття 12. Підрозділи спеціального призначення

У складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, органів охорони державного кордону функціонують підрозділи спеціального призначення - оперативного документування, оперативно-технічні, забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки.

Діяльність підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами».

Відповідно до статті 8 коментованого закону оперативні підрозділи ДПС України мають право:

- знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

- здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів.

Як зазначалося вище, застосування оперативно-технічних засобів проводиться виключно з метою запобігання злочину чи з’ясування істини під час розслідування кримінальної справи, якщо в іншій спосіб одержати інформацію неможливо. Але доцільно поєднувати здійснення ОТЗ з іншими можливостями, у тому числі й з використанням оперативних джерел щодо впровадження технічних засобів.

Оперативно-технічні заходи, як правило, використовуються не тільки у поєднанні з іншими можливостями оперативної роботи, але і в комплексному поєднанні між собою.

Поєднання двох або декількох оперативно-технічних заходів здійснюється з метою:

а) забезпечення одночасного паралельного контролю за діями об’єктів оперативної зацікавленості;

б) забезпечення безперервного контролю за особами у будь-який час і за різних обставин. Воно здійснюється тоді, коли виникає необхідність безперервно контролювати поведінку об’єктів оперативної зацікавленості упродовж тривалого часу. У цьому випадку заходи здійснюються у певній послідовності або одночасно;

в) одержання необхідних даних для успішного проведення іншого оперативно-технічного заходу.

Таким чином, вибір оперативно-технічних заходів, здатних у поєднанні дати найбільший ефект, залежить від характеру завдання, що вирішується за допомогою засобів оперативної техніки, конкретних умов і впливають на вибір часу та місця здійснення цих заходів. Серед інших умов успішного і результативного проведення ОТЗ особлива увага приділяється створенню ситуації, що спонукає об’єкта зацікавленості надати певну інформацію, тобто створення таких умов, коли контрольований об’єкт у розмові змушений торкатися питань, котрі цікавлять оперативні підрозділи, слідчі підрозділи правоохоронних органів. Звичайно, усі оперативно-технічні заходи повинні здійснюватись тільки з дотриманням чинного законодавства.

В якості оперативно-технічних засобів використовуються спеціальні технічні пристрої та обладнання, які дозволяють знімати інформацію з каналів зв'язку, вести візуальне спостереження у громадських місцях, фіксувати фактичні дані про окремих осіб, чия поведінка є протиправною. Оперативно-технічні засоби можуть бути як загального користування, наприклад, фото-, кіно-, відеозйомки, так і спеціального призначення - радіоприладів, оптичних пристроїв, засобів проникнення, прослуховування. Будь-яке застосування оперативно-технічних засобів в оперативно-розшуковій діяльності повинно здійснюватися у чіткій відповідності до встановлених законом та відомчими нормативними актами правил.

Оперативно-технічні засоби застосовуються, як правило, негласно, їх застосування носить винятковий характер, оскільки безпосередньо зачіпає конституційні права громадян. Конституція України гарантує кожному громадянину недоторканність житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання у його особисте і сімейне життя. Забороняється збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Закон робить із цих правил винятки в інтересах національної безпеки, боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, захисту прав і свобод інших людей. Як і вся оперативно- розшукова діяльність, здійснення оперативних заходив із застосуванням оперативно-технічних засобів повинно бути належним чином оформлене і у випадках, передбачених законом, погоджене з прокурором та дозволене рішенням суду.

У зв’язку з цим одним із завдань служби по боротьбі з корупцією, внутрішньої безпеки, а також СБУ є проведення контррозвідувальних, оперативних заходів з метою виявлення тих осіб, які шкодять інтересам відповідного правоохоронного відомства, а значить, державі. Крім того, в процесі проведення таких контррозвідувальних заходів вирішується питання захисту співробітників від злочинних посягань з боку кримінальних структур, службової і державної таємниці.

Поняття застосування оперативних та оперативно-технічних засобів вирішується внутрівідомчими нормативними актами правоохоронних органів на підставі Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність”. Так, у ч. 1 статті 8 коментованого закону закріплюється, що оперативні підрозділи мають право:

п. 9. - знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації;

п. 10. - контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно- поштові відправлення;

п. 11. - здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів;

п. 17. - створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

п.18. - застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Але застосування технічних і оперативно-технічних засобів здійснюють у суворо визначеному цією статтею порядку, який полягає у наступному: «негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів, одержання інформації проводять за рішенням суду, прийня­тим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в цьому, зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться винятково з метою запобігти злочину чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно- розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.»

Крім того, в частині п’ятій зазначеної статті Закону додатково підкреслюється: «При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов’язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції».