Лекція № 10. Основні форми безготівкових розрахунків. Санкції в системі грошових розрахунків

План

1. Форми безготівкових розрахунків у залежності від характеру розрахункових документів

2. Види санкцій у системі грошових розрахунків, їхня характеристика, умови і порядок застосування

1.

- платіжними вимогами;

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- векселями;

- акредитивна форма розрахунків

Вибір конкретної форми безготівкових розрахунків є правом підприємства.

Платіжна вимога – документ, по якому одержувач грошей надає в банк вимога до платника про сплату визначеної суми грошей. Використовується тільки при взаємозаліку вимог або у випадку примусового списання засобів на підставі рішень судових і інших державних органів. Приймається банком до виконання протягом 30 календарних днів незалежно від наявності достатнього залишку засобів на рахунку платника.

Найбільша питома вага в системі безготівкових розрахунків в Україні займають розрахунки платіжними дорученнями, що використовуються при проведенні передоплати або планових платежів.

Платіжне доручення – це документ, у якому утримується доручення підприємства (платника) банкові про перерахування визначеної суми зі свого рахунка на рахунок іншого підприємства (одержувача грошей). Дійсно таке доручення 10 днів із дня виписки; при цьому день виписки не враховується.

Платіжні доручення приймаються банком до виконання не менш, ніж у 2-х екземплярах і тільки при наявності засобів на рахунку платника.

Платіжне вимога-доручення – це розрахунковий документ, що складається з 2-х частин. У верхній частині утримується вимога постачальника до покупця оплатити на підставі спрямованих (минаючи банк) товарних документів вартість поставлених товарів або зроблених послуг. Якщо покупець згодний зробити оплату, він заповнює нижню частину документа, у якій утримується доручення покупця обслуговуючому його банкові зробити оплату отриманої продукції або товару.

Чеки – письмове розпорядження банкові чекодавця оплатити чекоутримувачеві зазначену в чеку суму грошей з його рахунка на рахунок одержувача засобів. Чеки виписуються в одному екземплярі і є бланками строгої звітності. Чекові книжки виготовляються на спеціальному папері Банкнотно-монетным двором НБУ і брошуруються по 10, 20 і 25 аркушів.

Рахунковий чек повинний бути пред\'явлений до оплати в банк чекоутримувача протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується). Недооформлені чеки вважаються недійсними і банком до виконання не приймаються. Видача рахункових чеків на пред\'явника не виробляється. Обмін чека на наявні й одержання здачі із суми чека наявними юридичним особам не дозволяється.

Вексель – це цінний папір (платіжний документ), що засвідчує безумовне грошове зобов\'язання векселедавця оплатити по терміну визначену суму грошей власникові векселя.

Існує три типи векселів:

- простий вексель - містить простої, нічим не підтверджене зобов\'язання векселедавця сплатити власникові векселя після зазначеного терміну визначену суму;

- перекладний вексель - містить письмовий наказ векселедержателя, адресований платникові, сплатити третій особі визначену суму грошей у визначений термін.

Акредитив – це наказ банку покупця банкові постачальника робити розрахунки між цими організаціями на умовах, передбачених в акредитивній заяві. Для відкриття акредитива покупець пише заяву на відкриття акредитива і передає його у свій банк. Банк покупця перевіряє наявність коштів на поточному рахунку покупця і відкриває акредитив, тобто знімає з рахунка покупця гроші і депонує (відкладає) їхній на особливий рахунок у своєму банку або банку постачальника. Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Термін дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів із дня відкриття.

Заявник акредитива – це платник, що звернувся в обслуговуючий його банк для відкриття акредитива.

Банк-емітент – це банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові.

Бенефіціар – юридична особа, на користь якого виставлений акредитив.

Акредитиви можуть бути:

- покритими (депонованими), при відкритті яких банк-емітент перелічує засобу платника в розпорядження банку постачальника, що, у свою чергу, зараховує ці засоби на спеціальний балансовий рахунок на весь термін дії зобов\'язань банку-емітента;

- непокритими - засоби залишаються в банку-емітенті;

- відкличними - можуть бути змінені або анульовані без попередньої згоди постачальника;

- безвідкличними - не можуть бути змінені без згоди постачальника, на користь якого вони відкриті.

Залік взаємної заборгованості - використання даної форми безготівкових розрахунків припускає, що між учасниками угоди мається взаємна заборгованість, що погашається за допомогою заліку взаємних вимог і тільки по різниці здійснюється платіж на загальних підставах, що сприяє прискоренню розрахунків.

Безакцептна форма розрахунків (списання засобів з рахунка платника без його згоди) - у даний час виробляється в наступних випадках:

- штрафні санкції до підприємства з боку податкових органів і позабюджетних фондів;

- штрафні санкції до підприємства за рішенням суду;

- оплата залізничних тарифів, електроенергії, водопостачання і т.п.;

- оплата послуг банку за розрахунково-касове обслуговування.

При розрахунках між підприємствами по товарних операціях зазначена форма в даний час не використовується.

2. Платіжна дисципліна складається в строгому дотриманні суб\'єктами господарювання встановлених правил проведення розрахункових операцій і виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків.

Дотримання платіжної дисципліни сприяє прискоренню кругообігу засобів і поліпшенню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни найчастіше є наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства або його важкого фінансового стану.

Платіжна дисципліна передбачає, насамперед, здійснення підприємствами платежів по фінансових зобов\'язаннях у повному обсязі й у встановлений термін.

Зміцненню платіжної дисципліни сприяє введення санкцій, як заходу впливу за її порушення.

У залежності від того, які суб\'єкти застосовують санкції, розрізняють договірні, банківські (кредитні) і фінансові санкції.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного і безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у виді сплати неустойки, що визначається у відсотках до суми невиконаного зобов\'язання або допущеного порушення.

Банківські (кредитні) санкції – застосовуються до підприємств за порушення кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових термінів введення в експлуатацію об\'єктів, під які був отриманий кредит; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Фінансові санкції – застосовуються за порушення суб\'єктами господарювання фінансової дисципліни. Застосовуються фінансовими органами, податковою адміністрацією.

Санкції пред\'являються у виді неустойки, штрафу або пені.

Штрафи являють собою грошові стягнення, обумовлені у твердій валюті або у відсотках до суми невиконаного зобов\'язання.

Пеня – це грошове стягнення, що нараховується у відсотках до суми невиконаного зобов\'язання за кожний день прострочення.