Питання 4. Форми безготівкових розрахунків.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" та з метою приведення порядку здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті у відповідність до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України Правління Національного банку України своєю Постановою затвердив Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, за якою безготівкові розрахунки це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.
Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів:
меморіального ордера (додаток 1);
платіжного доручення (додаток 2);
платіжної вимоги-доручення (додаток 3);
платіжної вимоги (додаток 4);
розрахункового чека (додатки 5 та 6);
інкасового доручення (розпорядження) (додаток 22).
За однотипними операціями банки можуть складати зведені меморіальні ордери відповідно до вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку з організації операційної діяльності в банках України, і внутрішніх процедур банку.
Використання векселів та електронних платіжних засобів регулюється законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.
Підприємства використовують (залежно від форми розрахункового документа) такі форми безготівкових розрахунків:
Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.
Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникнення кредиторської заборгованості у покупців.
Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник і направляє покупцеві. Покупець, у разі згоди оплатити товар, заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.
Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.
Акредитив — це розрахунковий документ із зобов’язанням банку іншій здійснити за рахунок спеціально депонованих коштів оплату на користь бенефіціару після надання останніх певних документів, наприклад товаротранспортних документів за відвантажений товар.
Вексельна форма розрахунків — розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне та абстрактне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Інкасове доручення (розпорядження) застосовується у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет із податків, штрафів, нарахованих державними податковими органами.
Крім того слід проаналізувати положення ЦК та ГК України, Закону України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про обіг векселів в Україні» та відомчих актів НБУ щодо зазначеної тематики та виявити особливості їх правового регулювання з урахуванням відповідних сучасних змін і доповнень.