Питання 5. Правові засади банківської та фінансової діяльності

Відповідно до ч. 2 ст. 334 ГК банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Значно вужче визначення поняття "банк" містить ст. 2 Закону України від 7 грудня 2000 р. "Про банки і банківську діяльність", згідно з якою банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесеш до Державного реєстру банків. Від банків слід відрізняти фінансові установи - юридичні особи, які проводять одну або кілька операцій, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладів.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону (ч. 1 ст. 335 ГК).

Центральним банком України, особливим центральним органом державного управління є Національний банк України. Його юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації визначаються Конституцією України, Законом України від 20 травня 1999 р. "Про Національний банк України".

Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі.

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у ч. 2 ст. 6 Закону України "Про Національний банк України".

Національний банк також сприяє додержанню стійких темпів економічного зростання та підтримує економічну політику Кабінету Міністрів України за умови, що це не перешкоджає досягненню цілей, визначених у частинах 2 та 3 ст. 6 Закону України "Про Національний банк України".

Особливий порядок створення встановлено законом для кооперативного банку (ст. 338 ГК, ст. 8 Закону "Про банки і банківську діяльність) та банку з іноземним капіталом, тобто банку, в якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків (ст. 21 Закону "Про банки і банківську діяльність").

Також слід звернути увагу на існування інших видів фінансових установ, які визначаються нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг».

Питання 6. Страхування у сфері господарювання

Страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Суб'єкти господарювання з метою страхового захисту їх майнових інтересів можуть створювати товариства взаємного страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством.

Страхування як особливий вид господарської діяльності з надання страхових послуг, тобто про страхову діяльність.

Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України (ст. 2 Закону України «Про страхування»). Діяльність на страховому ринку України страховиків-нерезидентів допускається за умови проходження ними процедури реєстрації та ліцензування в порядку, визначеному законодавством України про страхування.

Страхувальниками товариства взаємного страхування виступають його члени, які можуть бути як юридичними, так і фізичними дієздатними особами.

У договорі страхування може передбачатися внесення одним з членів товариства повністю або частково платежів за інших членів.

Члени товариства на підтвердження приєднання до договору страхування отримують сертифікат, порядок видачі якого повинен встановлюватися Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Товариство формує загальні страхові резерви для виплати ним майбутніх страхових сум та страхових відшкодувань за зобов'язаннями всіх своїх членів.

Умови виходу з товариства взаємного страхування передбачаються в його установчих документах. Кожному члену товариства у разі його виходу з товариства повертається частина його внеску на умовах, передбачених Законом «Про страхування», відповідно до якого у разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

При достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику страхові платежі за час дії договору з вирахуванням витрат на ведення справи, визначених нормативом у розмірі страхового тарифу, виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

У разі ліквідації одного із страхувальників - члена товариства або його виходу із складу цього товариства договір між іншими його членами не втрачає чинності.

Також слід врахувати те, що дія Закону України «Про страхування» не поширюється на державне соціальне страхування та на діяльність Експортно-кредитного агентства.

Для більш повно зꞌясування поняття та сутності страхування в Україні необхідно врахувати положення Закону України «Про страхування» щодо його видів та форм, а також думки різних фахівців.

Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

1. Визначити поняття господарсько-фінансового господарювання та джерела його правового регулювання.

2. Надати поняття та види цін, порядок їх встановлення в сфері господарювання.

3. Класифікувати ціни у сфері господарювання за різними критеріями.

4. Надати характеристику державного регулювання господарсько-фінансового господарювання.

5. Визначити господарсько-фінансове господарювання у зарубіжних країнах.

6. Назвати вимоги до форми і процедур здійснення господарсько-фінансового господарювання.

7. Банківська та фінансова діяльності як вид господарсько-фінансового господарювання: загальна характеристика.

8. Визначити порядок здійснення розрахунків та механізм контролю за розрахунками щодо господарсько-фінансового господарювання.

9. Страхування у сфері господарювання: поняття, ознаки, види.