Лекція № 9. Сутність та значення безготівкового грошового обігу

План

1. Види грошового обігу та їх загальна характеристика

2. Безготівковий грошовий обіг: сутність, переваги та недоліки

3. Безготівкові розрахунки: поняття, склад та вимоги до їх організації

4.

1. Маса грошей, яка знаходиться в обігу має дві форми: готівкову і безготівкову. Безготівковий грошовий обіг - частина грошового обігу, в якому рух грошей здійснюється у вигляді перерахунку сум по банківським рахункам або заліку взаємних вимог, тобто без участі готівкових грошових знаків.

Ще зовсім недавно використання при розрахунках безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки сприяло тому, що безготівкові гроші стають невід\'ємною частиною життя кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні грошові кошти «гідно витримують конкуренцію» з безготівковими грішми, коли мова йде про виплату підприємством заробітної плати своїм працівникам, компенсації витрат по відрядженню, а також при здійсненні інших господарських витрат, проведених, як правило, через касу підприємства.

2. Більша частина загального грошового обігу здійснюється в безготівковій формі. Це обумовлено тим, що безготівковий обіг має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожно­го окремого економічного суб’єкта. По-перше, значно зменшуються суспільні витрати обігу. По-друге, створюються необхідні умови для державного регулювання грошового обігу. По третє, - покращується економічний стан суб’єктів грошового обігу, оскільки прискорюється обіг їхніх грошових коштів, забезпечується тісний їх зв’язок з банками і грошовим ринком в цілому. Тому всім учасникам сфери обігу повинно бути економічно вигідно розраховуватися по своїх зобов’язаннях в безготівковій формі через банки (за винятком платежів на невеликі суми).

Одним із недоліків безготівкової форми розрахунків є те, що не завжди гарантується одержувачу своєчасна оплата за відвантажений товар або виконану послугу у зв’язку з відсутності коштів на рахунку платника.

3. Безготівкові розрахунки - система грошових розрахунків, які здійснюються без участі готівки, тобто перерахування банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача або залік взаємних вимог підприємств і суспільних організацій. В систему безготівкових розрахунків входять:

- принципи їх організації;

- вимоги до організації ;

- форми і засоби розрахунків;

- черговість платежів;

- розрахункові документи.

Безготівкові розрахунки організовують згідно таким принципам:

- після відпуску товарів і надання послуг;

- тільки через банк і під його контролем;

- тільки за згодою платника;

- при наявності вільних коштів на рахунку платника.

Організація безготівкових розрахунків повинна відповідати таким вимогам:

- забезпечувати своєчасність платежу за реалізовані товари і послуги;

- створювати умови для взаємного контролю платників і одержувачів коштів за дотриманням розрахункової і договірної дисципліни, а також для банківського контролю за учасниками розрахунків;

- не допускати позапланового перерозподілу коштів в процесі розрахунків, сприяти зближенню моменту отримання і оплати ТМЦ.

Засоби безготівкових розрахунків:

- перерахунок коштів з поточного рахунку платника на рахунок одержувача в банку;

- зарахування взаємних вимог.

Безготівкові розрахунки бувають іногородні і місцеві, республіканські і міждержавні. Під іногородніми розуміють розрахунки між постачальниками і покупцями, яких обслуговують установи банків, які знаходяться в різних населених пунктах.

Місцеві безготівкові розрахунки - це розрахунки між постачальника­ми і покупцями, яких обслуговує одне або різні установи банків, але в межах одного й того же міста. В залежності від сфери застосування безготівкові розрахунки поділять на дві групи:

- розрахунки по товарних операціях - за ТМЦ, надані пос­луги і виконані роботи;

- розрахунки по нетоварних операціях, перерахування податків та інших платежів в бюджет, отримання і повернення кредитів.

В залежності від характеру розрахункових документів розрізняють та­кі безготівкові розрахунки:

- платіжними вимогами;

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивні і вексельні.

4. Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має визначення основних нормативних положень, які б регулювали безготівкові розрахунки і максимально сприяли б прискоренню господарського обороту.

Виділяють наступні основні принципі організації безготівкових розрахунків:

1) кошти підприємств повинні обов’язково зберігатися в банках, за винятком залишку готівки в їх касах в межах встановленого ліміту. Правовою базою для реалізації цього принципу є договір між підприємством і банком на розрахунково-касове обслуговування. Невиконання цього принципу призводить до вилучення грошей із легальних каналів грошового обігу і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки;

2) підприємствам надається право вибору установи банка для відкриття рахунків усіх видів (за згодою з банком);

3) підприємства самостійно (без участі банків) вибирають форми розрахунків і засоби платежу. Взаємні претензії з розрахунків між платником і одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-ісковому порядку без участі банку;

4) кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученням власників цих рахунків на підставі розрахункових документів, оформлених відповідним чином;

5) поточні рахунки підприємствам – суб’єктам підприємницької діяльності банки відкривають тільки за умови повідомлення про це податкового органу;

6) розрахунки з покупцями за ТМЦ і послуги відбуваються, як правило, після відвантаження продукції або надання послуг. Проведення оплати за товар (послугу) після її відвантаження (виконання) без затримки платежу свідчить про платоспроможність підприємств і ефективну розрахунково-платіжну дисципліну в народногосподарському обороті України;

7) доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках;

8) розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності проводяться, як правило, в безготівкову порядку. Готівкові розрахунки можуть застосовуватися в міжгосподарських відносинах, тільки якщо ці платежі або витрати на внутрішньогосподарські потреби в сумі до 10000 грн.