<<
>>

Лекція № 8. Операції комерційних банків та управління їх діяльністю

План

1. Економічна характеристика ресурсів комерційного банку

2. Формування власного капіталу комерційного банку

3. Основні операції комерційних банків

4. Контроль за діяльністю комерційних банків

5.

Припинення діяльності комерційних банків

1. Банківські ресурси – сукупність кошів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для виконання активних і інших операцій. Акумулюючи грошові кошти і заощадження юридичних і фізичних осіб, банки перетворюють їх у позичковий капітал, тобто в грошовий, надаючи у позичку власникам на умовах зворотності за плату у вигляді відсотків. Тому банківські ресурси називають банківським капіталом. Діяльність комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позичку або інвестуванні по більш високих процентних ставках. Вони виступають посередниками між тими, хто має у своєму розпорядженні тимчасово вільні кошти, і тими, хто в них має потребує. Метою здійснення такого посередництва є одержання банківського прибутку.

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називають пасивними. Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів внесків, одержанні кредитів від інших банків, емісії різних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, у результаті яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційних банків.

По своєму економічному змісту ресурси комерційних банків досить різноманітні.

Власні засоби комерційних банків складаються зі статутного капіталу, а також утворених в процесі банківської діяльності резервного й іншого капіталів. До власних коштів прирівнюється прибуток, який до його розподілу знаходиться в обороті комерційного банку і використовується як банківський ресурс.

Важливим банківським ресурсом є кошти клієнтів на рахунках у комерційному банку і кошти в розрахунках:

- залишки коштів на поточних рахунках підприємств;

- залишки фондів економічного стимулювання і спеціального призначення клієнтів, що зберігаються в банку на окремих рахунках;

- кошти, депоновані з метою забезпечення гарантій платежу при акредитивній формі розрахунків, розрахунках чеками й акцептованими платіжними дорученнями;

- кошти в розрахунках між установами одного комерційного банку;

- кошти бюджетних і громадських організацій;

- кошти спеціальних фінансово-кредитних інститутів.

До банківських ресурсів відносяться грошові заощадження населення.

Ресурсами комерційних банків є кредити, надані іншими банками, включаючи іноземні, а також засоби інших банків, які знаходяться на їхніх кореспондентських рахунках у комерційному банку.

Нарешті, до ресурсів комерційних банків відносять інші грошові кошти, які утворюються в результаті проведення ними інших видів пасивних операцій.

З погляду джерел утворення ресурси комерційних банків поділяються на власні і залучені. Склад власних джерел був розглянутий вище (статутний капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток).

Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств і населення. Частину залучених ресурсів він мобілізує зі своєї ініціативи, для чого як позичальник виходить на грошовий ринок. Для оперативного задоволення своїх потреб у додаткових ресурсах комерційний банк звертається до інших комерційних банків, НБУ або здійснює емісію цінних паперів.

Іншу частину притягнутих ресурсів комерційний банк мобілізує за допомогою того, що клієнти самі пропонують йому свої грошові кошти з метою забезпечення їхньої схоронності й одержання доходу.

В даний час велика частина операцій комерційних банків ґрунтується на залучених ресурсах, але це не знижує ролі власного капіталу.

2. Для створення комерційного банку необхідний певний власний капітал, що, має чітко виражені правову основу і функціональну визначеність, створює фінансову базу розвитку банку. На відміну від підприємств, власний капітал комерційних банків служить, насамперед, для страхування інтересів вкладників і в меншій мері – фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності. У зв\'язку з цим розмір власного капіталу є важливим чинником забезпечення надійності функціонування банку.

Захисна функція власного капіталу банку включає страхування внесків і депозитів, що гарантує інтереси кредиторів комерційного банку у випадку його ліквідації або банкрутства, а також забезпечення функціонування банку навіть з появою збитків у його поточній діяльності.

Ці збитки, як правило, покриваються з поточного прибутку. Якщо його недостатньо, то для покриття непередбачених витрат використовується частина власного капіталу.

У залежності від джерел і порядку формування, власний капітал комерційного банку підрозділяють на акціонерний і резервний капітали, нерозподілений прибуток і довгострокові зобов\'язання.

Акціонерний капітал займає базове місце в капіталі банку, оскільки завдяки йому реалізуються права власників комерційного банку – права на доход і керування банком.

Акціонерний капітал спочатку формується у виді статутного капіталу при створенні комерційного банку за допомогою внесків засновників, випуску і реалізації акцій. Розмір статутного капіталу визначається засновниками, але не може бути нижче мінімального рівня, встановленого НБУ.

На порядок створення власного капіталу значно впливає вид акцій, що випускаються, які підрозділяються на прості і привілейовані.

Резервний капітал формується в процесі наступної діяльності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих збитків комерційного банку по проведеним ним операціям, а також для виплати дивідендів, коли для цього недостатньо прибутку. Величина резервного капіталу встановлюється у відсотках до статутного капіталу комерційного банку і не може його перевищувати. Джерелом утворення резервного капіталу є відрахування з прибутку.

Нерозподілений прибуток – це джерело власного капіталу комерційного банку внутрішнього походження. Він утворюється як залишок прибутку після виплати дивідендів, відрахувань у резервний і інші фонди комерційного банку.

Довгострокові незабезпечені боргові зобов\'язання можуть формувати власний капітал комерційного банку за допомогою випуску облігацій. Облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні банком, вони лише свідчать про надання власником певних коштів у розпорядженні емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації здобуває право на одержання фіксованого доходу по ній, а з настанням терміну погашення облігації емітент повертає власнику номінальну вартість цього цінного папера.

Купуючи облігації, інвестори ризикують менше, ніж акціонери, оскільки у випадку неплатоспроможності комерційного банку кредиторам повертаються гроші.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що перед комерційними банками стоїть важлива задача – вибрати такий порядок формування власного капіталу, який при мінімумі витрат на створення і функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку комерційного банку.

3. Комерційні банки можуть виконувати наступні операції:

- здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів;

- ведення рахунків клієнтів;

- видача кредитів фізичним і юридичним особам;

- здійснення фінансування капітальних вкладень за дорученням власників інвестиційних коштів;

- випуск, покупка, продаж, збереження цінних паперів і проведення операцій з ними;

- придбання права вимоги платежу, що випливає з постачання товарів і надання послуг;

- видача поручительств, гарантій і інших зобов\'язань за третіх осіб;

- здійснення довірчих операцій по залученню і розміщенню коштів клієнтів;

- покупка і продаж інвалюти;

- придбання і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів і виробів з них;

- надання консультаційних послуг, зв\'язаних з банківською й іншою комерційною діяльністю.

У відношенні клієнтури комерційного банку, усі зв\'язки здійснюються на договірній основі.

Комерційним банкам в Україні забороняється вести діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльності по усіх видах страхування.

4. Контроль за діяльністю комерційних банків на території України спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення банківських ризиків у діяльності комерційних банків. Система нагляду спрямована на скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків.

До зовнішнього відносяться:

- ризик ліквідності (нездатність банку забезпечити безперебійну оплату своїх зобов\'язань перед клієнтами);

- валютний ризик (збитки від змін процентної ставки, яка встановлюється по кредитах НБУ, в умовах фіксованої процентної ставки по наданих кредитах);

- ризик по цінних паперах (збитки від зміни курсу цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку).

До внутрішніх ризиків відносяться комерційні, зв\'язані з людським фактором (кваліфікація персоналу і ділові якості керівників, виконавча дисципліна, якість аудиторської служби), а також операційно-технічні ризики, що відображають ступінь працездатності систем, які забезпечують внутрішню роботу банку: системи безпеки, бухгалтерського обліку, матеріально-технічних засобів, засобів зв\'язку і т.п.

На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, аудиторських перевірок, інспектування діяльності комерційного банку співробітниками НБУ.

Функцію нагляду здійснює Управління по банківському нагляду НБУ.

Комерційні банки зобов\'язані щомісяця представляти НБУ наступну звітну інформацію:

- баланс із додатком розрахунку економічних нормативів;

- звіт про кредитний портфель

- звіт про портфель цінних паперів

- звіт про валюту і валютну позицію

- звіт про ризик процентної ставки

- звіт про надання і погашення родинними особами кредиту банку.

Крім того, комерційні банки зобов\'язані не пізніше 5-ти днів після оформлення висновків місячної або річної перевірки представити НБУ звіт про роботу зовнішнього аудита, а наступного дня після оформлення відповідного кредитного договору – звіт про «великі» кредити. Управління банківського нагляду також вправі вимагати від банку надання будь-якої іншої інформації, необхідної для виконання його обов\'язків, навіть якщо вона віднесена до банківської службової або комерційної таємниці. Однак отримана інформація не може бути розголошена без згоди комерційного банку.

Робота з банківського нагляду диференційована по трьох основних напрямках: загальний нагляд, інтенсивний нагляд і нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на стабільно працюючі банки, які фінансово стійкі, дотримують економічні нормативи, норми діючого законодавства і вказівки НБУ, мають гарну ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управління НБУ. Загальний нагляд складається в контролі за дотриманням економічних нормативів і перевірці інших звітів, наданих банками.

Інформація про виявлені порушення направляється Правлінню НБУ для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд поширюється на банки, що періодично порушують економічні нормативи, а також допускають інші незначні порушення, не відрізняються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується у відношенні банків, що систематично (тобто два і більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи і допускають інші грубі порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Управління банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків, спрямоване на виявлення причин порушень і недоліків у роботі банку. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, у якій вказуються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливості і шляхи виходу з ситуації, яка склалась. Вимоги НБУ обов\'язкові до виконання.

5. Припинення діяльності комерційного банку здійснюється відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» при порушенні їм положень і норм даного Закону. Рішення про припинення діяльності комерційного банку приймає НБУ.

При припиненні діяльності комерційного банку створюється ліквідаційна комісія. Вона виконує наступну роботу:

1) оцінює активи і пасиви банку по балансу, а також ті матеріальні цінності, що передані банку в якості забезпечення по кредитах;

2) виявляє боржників банку і встановлює порядок дострокового повернення кредиту;

3) виявляє кредиторів і розраховується з ними;

4) проводить розрахунки з фізичними особами;

5) повертає НБУ перераховані раніше кошти.

При ліквідації комерційного банку в грошові кошти включається також виторг, отриманий від розпродажу майна. Після розрахунків з державним бюджетом і оплати праці працівників банку, він виконує зобов\'язання перед власниками цінних паперів. Кошти розподіляються між акціонерами пропорційно вартості приналежних їм акцій, а між учасниками - пропорційно їхньої частки в статутному капіталі.

Комерційний банк має право:

1) одержувати від кредитуємих підприємств і організацій звіти, баланси й інші документи, що підтверджують їхню платоспроможність і платоспроможність наданих кредитів;

2) вимагати проведення експертизи проектних рішень по будівництву, реконструкції і технічному переозброєнню об\'єктів, що передбачається здійснити за участю кредитів банку;

3) припиняти подальшу видачу кредиту і достроково стягувати видані суми при порушенні зобов\'язань, передбачених кредитним договором;

4) на підставі договору з клієнтами банк установлює процентну ставку за проведені операції, а також розміри комісійних винагород за надані послуги.

<< | >>
Источник: Бойко О.А.. Навчально-методичний комплекс для самостійної роботи студентів IV курсу заочного відділення з дисципліни “Гроші та кредит”. 2007

Еще по теме Лекція № 8. Операції комерційних банків та управління їх діяльністю:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -