Закон грошового обігу

Обіг грошей означає їх рух в процесі виробництва, розподілу й обміну суспільного продукту та перерозподілу національного доходу під дією свого специфічного закону.

Закон грошового обігу - економічний закон, у відповідності з яким кожного конкретного моменту в обігу може перебувати лише певна об\'єктивно зумовлена сума грошей, яка залежить від багатьох чинників і може бути обчислена за формулою

Якщо формалізувати суть цього закону, то його можна виразити таким рівнянням:

МФ = Мн,

де Мф - фактична маса грошей в обігу; Мн - об\'єктивно необхідна для обігу їх маса.

При цьому, якщо виникли нерівності типу Мф > Мн, то це означає появу в обігу зайвої маси, а Мф < Мн - нестачу грошей для реалізації даної товарної маси.

В умовах золотого стандарту діяла стабільна рівність:

Мф = Мн.

Вона забезпечувалася автоматично шляхом функціонування грошей як скарбу. За умов МФ > Мн надлишкова грошова маса у вигляді повноцінних монет вилучалася з обігу і перетворювалася у скарб, який у випадку виникнення нерівності іншого порядку (Мф < Мн) власники скарбів спрямовували в обіг доти, доки не досягалася рівність: Мф = Мн.

Автоматичний механізм вирівнювання фактичної маси грошей в обігу з об\'єктивно необхідною кількістю грошей з плином часу деформувався і набув дії тенденції випереджаючого зростання Мф порівняно з Мн.

Оскільки емісія дає значний дохід державі, то це провокує бажання казначейства, центрального банку збільшувати пропозицію грошей понад Мн. За цих умов автоматичне вирівнювання Мф = Мн, згідно з трансакційним рівнянням (М ? V = P ? Q) стає можливе лише коштом уповільнення грошового обігу.

Якщо сферу обігу обслуговують казначейські гроші, то порушення закону грошового обігу стає хронічним (Мф > Мн), оскільки держава випускає їх не для кредитування економіки, а для покриття своїх потреб. Досягнення рівності за такої умови можливе лише на тимчасовій основі шляхом підвищення цін на товари і послуги, внаслідок чого Мн підвищується до рівня Мф. Держава може впливати на цей негативний процес шляхом оздоровлення бюджетної системи, скорочення бюджетних видатків, ліквідацією бюджетного дефіциту.

В умовах обігу банківської форми грошей можливості вирівнювання Мф - Мн зростають за рахунок дії кредитного механізму емісії грошей і дотримання принципу повернення кредитованих коштів до емітента через погашення позик. Якщо випуск грошей в обіг здійснюється лише на основі банківського кредитування, то вимоги Мн можуть бути забезпечені жорстким дотриманням принципів кредитування. Розширення меж кредитування здатне збільшити Мф, але в наступні періоди через погашення позик досягається підтримання грошової маси в обігу на об\'єктивно необхідному рівні.